1. Поняття,суб’єкт,об’єкт та джерела.мчп Мчп- галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична). Отже, об’єктом мчп є врегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом. Коли правовідносини не ускладнені іноземним елементом застосовується цивіл.право, коли правовідносини ускладнені іноземним елементом застосовуються приватне право.Суб’єкти мчпрозглядаються як учасники цивільних правовідносин, що ускладнені іноземним елементом. З урахуванням цієї специфіки до суб’єктів МПрП належать: 1)фізичні особи;2)юридичні особи; 3)держави.Правовідносини за участю фізичних, юридичних осіб регулюють-ся нормами МПрП, якщо одна зі сторін є іноземною щодо до іншої.

Правовідносини, в яких беруть участь тільки держави, а також міжнародні міжурядові організації або, з однієї сторони – держава, а з іншої – міжурядова організація, не регулюються нормами МПрП. Ці правовідносини належать до сфери регулювання норм міжн. публ.права. Серед суб'єктів мчп значне місце посідають фізичні особи – громадяни та іноземці. У доктрині, за-конодавстві та практиці поняття «іноземець» об’єднує власне іноз.громадян, осіб без громадянства (апатридів), осіб з кількома громадянствами (біпатридів) та ін. У сучасних умовах до кола осіб, щодо яких діють норми мчп, з урахуванням особливостей їхнього правового становища відносять також біженців, осіб, яким надано політичний притулок та ін.Джерела м.п.п.

1. Матеріальні джерела

2. Формальні джерела. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і складають предмет вивчення юридичних наук, у тому числі мчп. 

1. Міжнародні джерела

2. Національні джерела( в У- Конституція ст.9, 25, Закон про МЧП2005р, Закон про ЗЕД91р, Цивільний кодекс, акти президента)

1. Внутрішнє законодавство

2. Міжнародні договори (угоди (універсальні, регіональні,двосторонні) (Віденська конвенція з купівлі продажу80р, Угода про правову допомогу, Конвенція біженців51р).Міжн.договір-міждержавний або міжурядовий договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою, з урядом іноземної держави або з міжнар.організацією, який регулюється МП незалежно від кількості документів, у якій він укладений та їх назви.

3. Міжнародні і торгівельні звичаї. Звичай-це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не потребує своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні.Міжн-правові звичаї засновані на послідовному й тривалому застосуванні певних норм. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжн-правові звичаї стають обов'язковими для них. Якщо міжн.звичай не ґрунтується на засадах суверенітету й незалежності держав, але спрямований на регулювання окремих питань, наприклад колізій між законами, то він обов'язковий для держави тільки в таких випадках:-якщо такий звичай застосовується у практиці держави;-якщо держава прямо визнала його в законі чи дипломатичному акті. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України2001р, вказує на право суб'єктів підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) використовувати відомі міжн.звичаї, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі ЗУ«Про зед» та іншими законами. Різновидом міжн-правових звичаїв є торговельні, які широко використовуються у міжнар.торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими для застосування, якщо:1)норми законодавства безпосередньо відсилають до них;2)сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм.

4. Судова та арбітражна практика- це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають правове значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому. С.та а.практика є джерелом права у державах «сім'ї загального права». Розгорнута система судових прецедентів склалася у Великобританії.

Дещо іншим є характер судової та арбітражної практики в державах «сім'ї континентального права». Тут вона може здійснювати суттєвий вплив на правотворчість тлумаченням законів, як це є у Франції; або ж рішення суду розглядаються як додаткове джерело права, як це є у Скандинавських країнах.

В Україні судова та арбітражна практика не є джерелом мчп. Проте тлумачення правових норм із допомогою судової практики має місце і в правовідносинах з «іноземним елементом».

14. Принципи МПрП 1)Загальні-відповідають принципам публічного права

2)Спеціальні: -принцип автономної угоди( вибір права сторонами для врегулювання відносин) -режим найбільшого сприяння( особам надається такий же обсяг прав, як і третім особам; принцип застосовується у міжнародних відносинах, відображається в міжнародних угодах);-національний режим(особам надаються ті ж самі права і обов'язки, як і для національних фіз та юросіб);-принцип взаємності( формальна та матеріальна);-реторсія- заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави. Метою реторсії є відміна обмежень, які встановлені окремою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що несуть необгрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інтересам іншої країни або її громадян.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена можливість застосувати один або декілька видів заходів примусового характеру:

- обмеження імпорту;

- підвищення митних зборів;

- введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

- введення індикативних цін у зовнішньоекономічній сфері;

2. Методи правового регулювання в мчп

Правовий метод регулювання — це сукупність узгоджених між собою способів впливу на певну групу відносин.Види методів: 1)Порівняльний метод -особливий спеціально-науковий метод дослідження, застосовується поряд з іншими методами та способами наукового пізнання у мчп й полягає у знаходженні рис, які характеризують схожість та відмінність певних правових явищ. Порівняльний метод застосовується до певних об'єктів права. Ними можуть бути системи й «сім'ї» права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об'єктів іноземних (гетерогенних) правових систем. ПМ дає можливість,зробити висновок про те, як вирішуються схожі питання в типологічно різних чи однакових правових системах. Адже до їх вирішення можуть застосовуватися різні чи однакові юридико-технічні способи.Застосування порівняльного методу: - для вирішення правовідношення, яке постає перед судом. Тоді відбувається абстрагування від «власної» системи права, наприклад за встановлення змісту іноземного закону;- під час вирішення проблеми кваліфікації, яка виникає у процесі застосування колізійних норм;- у разі кваліфікації юридичних понять обсягу та прив'язки колізійної норми.

Колізійно-правовий метод є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. потреба в застосуванні колізійного методу може виникати як у разі неідентичності законодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості.

Тобто для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав - звернутися до колізійної норми. Власне, існування правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні колізійного методу. Застосування до правовідносин колізійних прив'язок привело до створення в багатьох державах власної упорядкованої сукупності колізійних норм, які становлять її колізійне право.

Сьогодні У має розгорнуту систему колізійних норм. Вона побудована на загальновизнаних у світі принципах мчп, таких, як автономія волі сторін правовідношення, можливість широкого та повного застосування іноземного права, максимально повне урахування інтересів фізичної особи щодо її особистого та сімейного статусу, застосування до правовідносин права країни, що має з ними найбільш тісний зв'язок, надання судові чи іншому органові можливості творчо застосовувати колізійне право. Колізійні норми У систематизовані в ЗУ«Про мчп»2005p.

Матеріальний метод- Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує відносин з “іноземним елементом”.Її існування має сенс за умови використання матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює відносини у мчп. Здебільшого матеріально-правовий метод застосовується при укладанні угод з питань авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших. Його використано, наприклад,Брюссельській конвенції про відповідальність операторів ядерних суден 1962р.,Віденській конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.

 3. Застереження про публічний порядок у МПП.

Норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Застереження про публ.порядок належить до числа загальних понять і є загальноприйнятим інститутом мчп.Застереження про публічний порядок може розглядатись в двох аспектах:

a)позитивне застереження. Це сукупність важливих норм, які мають застосовуватись незважаючи на те, що колізійна норма відсилає до іноземного правопорядку;b)негативне застереження. Іноземний закон не застосовується, якщо він вступає в протиріччя за змістом з основами правопорядку даної країни. Якщо застосовується негативне застереження, то правовідносини регулюються на підставі тих норм права, які мають з ними найтісніший правовий зв’язок.

Застереження про публічний порядок України міститься і в ЗУ«Про мка»1994 р. Відповідно до ч. 2 ст. 28 цього Закону в разі відсутності якої-небудь вказівки стосовно права третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, що він уважає їх застосовними. Передбачено також, що арбітражне рішення може бути скасоване судом, якщо воно суперечить публічному порядку України

4.Поняття та види колізійних норм в мчп.Основні формули прикріпленняКолізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

Колізійна норма складається з двох частин:

a)об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;b)прив’язка (формула прикріплення) — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

Приклад: Форма угоди визначається місцем її здійснення. У даному прикладі обсяг колізійної норми становить вказівку на форму угоди. Саме це питання буде вирішуватися по праву країни, де угода укладена (прив'язка). Прив'язка колізійної норми також може називатися формулою прикріплення.Застосування колізійної норми – це реалізація загального (не абсолютного) дозволу держави (суверена) на дію іноземного права у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом.

Колізійна норма разом із матеріально-правовою нормою, звернення до якої увінчує вибір права, що підлягає застосуванню, утворюють правило поведінки для учасників відповідних правовідносин.

Регулюється це правовідношення двома кроками:

- встановлення права, яке підлягає застосуванню (первинна кваліфікація”);- дозвіл на застосування права державою (див. на зворотне відсилання, публічний правопорядок) (вторинна кваліфікація)

Основні формули прикріплення та особливості їх застосування. 1. Особистий закон фізичної особи (lex personalis), згідно з яким визначається правовий статус фізичної особи, її право- та дієздатність, а також особисті та інші права. Різновидами особистого закону фізичної особи є:а)закон громадянства (lex patriae, lex nationalis) – означає застосування права тієї держави, громадянином якої є дана особа;б)закон місця проживання (lex domicilii) – означає застосування права тієї держави, де відповідна особа постійно чи переважно проживає.2.Закон “національності” юридичної особи (lex societatis) – використовується при вирішенні колізій законів, які пов`язані з правовим положенням іноземної юридичної особи. Дана формула прикріплення передбачає застосування права тієї держави, якій належить юридична особа.3.Закон місця знаходження речі (lex rein setae) – означає застосування права тієї держави, на території якої знаходиться річ, і застосовується щодо права власності та інших речових прав, а також в сфері спадкування.4. Закон, обраний особою, яка здійснила правочин (lex voluntatis) – являє собою застосування права тієї держави, яку оберуть самі сторони. Дана формула прикріплення, яка ще має назву „автономія волі”, прийнята в більшості країн. Як національне колізійне право, так і міжнародні договори виходять з того, що при вирішенні всіх колізійних питань в сфері договірних зобов’язань вирішальною є воля сторін.5. Закон місця здіснення акту (lex loci actus) – означає застосування права тієї держави, на території якої був здійснений акт. Приватноправовий акт – це широке поняття, що охоплює різні приватноправові дії. 6.Закон країни продавця (lex venditoris) – означає застосування права тієї держави, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона – продавець.7.Закон найбільш тісного зв’язку (proper law) – означає застосування права тієї держави, з якою правовідносини найбільш тісно пов’язані, й застосовується як в зобов’язальному праві, так і в сфері деліктів, шлюбно-сімейних, спадкових, трудових відносин.8.Закон суду, який вирішує спір (lex fori) – означає застосування права тієї держави, суд якої розглядає справу з іноземним елементом (суд застосовує своє національне право). Загальноприйнятою сферою застосування закону суду є міжнародний цивільний процес.9.Закон місця роботи (lex loci laboris) – означає застосування права країни, де здійснюється трудова діяльність, і застосовується в сфері міжнародних трудових відносин (основним винятком з даного правила є форма трудового договору).10.Закон прапору (lex flagi) означає застосування права тієї країни, під прапором якої ходить судно, і застосовується в сфері торгівельного мореплавства.

5.Зворотне відсилання та відсилання до законодавства третьої країни.З. в - повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку; Відсилання до права третьої держави - відсилання колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до цього Закону, до права третьої держави; Зворотне відсилання та відсилання до права третьої (ЗК МЧП) держави:1. Будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом. 2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається. Зворотнє відсилання - це результат зіткнення (колізії) колізійних норм різних держав, який призводить до того, що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій­ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і негативні.Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред­мет регулювання свого власного права.Негативні колізії — жодна держава, з якою пов'язані певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу­лювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання. баварським підданим, але постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо­дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба­варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив колізійну норму, яка відсилала до закону «французького доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького закону. Французький суд прийняв зворотне відсил.і використав свій закон.

6.Тлумачення, кваліфікація та “конфлікт кваліфікації” у МПП.Тлумачення – з’ясування змісту норми права.Кваліфікація – надання юридичної оцінки норми права. Вона спрямована на встановлення мети норми права.

Теорія кваліфікацій.

- Автономна (незалежно від країни)

-Закону країни суду. Суд самостійно робить кваліфікацію норм. Швейцарія

- Кваліфікація так як би її провів суд в іншій країні.

В Україні при визначенні права, яке підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (ст. 7). При застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі (ч. 1 ст. 8 ЗУ«ПроМЧП»).Суд або компетентний орган застосовує норми іншого законод, лише якщо його зобов’язує закон.

У нац. законод відс поняття, або одне і те саме поняття має різний зміст. Конкр випадок окремо шляхом встан змісту норм права іноз д-ви.

7.Правовий статус фізичної особи в мчпФізична особа, під якою в праві розуміють людину, за певних обставин може надати приватним правовідносинам міжнародного характеру та, як наслідок, перевести їх правове регулювання в площину МПрП. Правовий статус фізичної особи, яка перебуває у громадянстві відповідної держави і на її території, визначається нормами внутрішнього права цієї держави.

Країни континентальної системи права, які віддають перевагу національному (екстериторіальному) підходу в МПрП, особистий закон фізичної особи визначається за правом держави її громадянства (lex patriae) (Україна). В країнах англо-американської системи права, які віддають перевагу територіальному підходу в МПрП, особистий закон фізичної особи визначається за правом місця проживання, доміцилію (lex domicilii).В Україні встановлене ч.1 ст. 16 Закону про МПрП загальне правило lех patriae однак не відкидає можливості субсидіарного застосування в окремих ситуаціях закону місця проживання (перебування) фізичної особи. Біженцем може стати як іноземний громадянин, так і особа без громадянства, змушена покинути державу свого громадянства, місце проживання чи місця перебування під тиском певних обставин. Місцем перебування, а отже, особистим законом біженця слід вважати право держави, яка надала біженцю притулок, офіційно визнавши його статус.

 8. Правовой статус юридичної особи як суб’єкти МПП. Юридичні особи, як і інші учасники цивільних правовідносин, мають правоздатність і дієздатність. Відповідно до ст. 26 ЗУ про МПрП, цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються її особистим законом.

Особистим законом юридичної особи вважається право держави 
місцезнаходження юридичної особи. -Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. - За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб 
в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб 
України, якщо інше не встановлено законом. Правоздатність юридичної особи може бути як універсальною (загальною), що дає їй можливість брати участь у будь-яких цивільних правовідносинах, так і спеціальною (обмеженою), що передбачає можливість юридичної особи вступати тільки у ті правовідносини, які відповідають визначеним законом чи установчими документами предмета і цілям її діяльності і встановленим обмеженням.

Як правило, іноземним юридичним особам на основі міжнародних угод надається режим найбільшого сприяння чи національний режим. Перший з них означає, що такі особи на території певної держави повинні мати однаковий обсяг прав або принаймні не менший, за той, який мають особи будь-якої іншої держави походження. Режим найбільшого сприяння є практичним втіленням принципу недискримінації стосовно іноземців. Національний режим як правило, надається у визначених сферах діяльності і означає надання не меншого обсягу прав, ніж той, яким користуються національні юридичні особи.Свою діяльність іноземні юридичні особи здійснюють через філії, представництва чи дочірні компанії. Філії і представництва, на відміну від дочірніх компаній, не є юридичними особами, не мають самостійної цивільної правосуб'єктності, а виступають як відокремлені підрозділи юридичної особи, представляють і захищають її інтереси. Дочірні компанії, натомість, мають усі ознаки юридичних осіб, однак є підконтрольними материнській компанії, яка здійснює контроль, як правило, завдяки володінню материнською компанією істотним обсягом корпоративних прав (паїв, часток, акцій) в дочірніх компаніях.Юридична особа - це створена та зареєстрована у встановленому законом порядку організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді.

Підприємство—це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.Представництво – не є ю.о., діє від імені та за дорученням юридичної особи, що його створює. Підлягає реєстрації у міністерстві економічного розвитку. Джерела діяльності ю.о. України за кордоном:- Законодавство україни;- Установчі документи;- Законодавство іноземної країни

- Міжнародні угоди ;- Звичаї. Філія - це структурно відокремлена частина юридичної особи, місце розташування якої знаходиться поза органів управління юридичної особи. Філії займаються тією ж діяльністю, що й основна юридична особа, вони мають свої органи управління, які призначаються юридичною особою і здійснюють повноваження в межах наданих їм.