28. Поняття, значення та основні принципи територіального устрою держави

Адміністративно-територіальний устрій України — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на адміністративно-територіальні одиниці.

Конституцією України визначено такі основні засади територіального устрою нашої держави:

- єдність та цілісність державної території;

- поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, що означає розподіл компетенції між вищими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, культурних та інших особливостей.

У ст. 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

29. Поняття і принципи, форми здійснення місцевого самоврядування

Місце́ве самоврядува́ння в Україні — це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Під формами діяльності представницьких органів місце­вого самоврядування розуміються основні, самостійні, конкретні, здійснювані в межах певних правових, організаційно-правових та організаційних рамок дії рад, їх органів, посадових осіб та депу­татів, за допомогою яких реалізується компетенція рад та їх органів.

Основним елементом діяльності місцевих органів державної влади є матеріально-технічні дії, які охоплюють досить великий обсяг фінансової, бюджетної, господарської роботи, постачання, підготовки проектів рішень і розпоряджень, статистичних звітів, інформацій, довідок, узагальнень практики, ведення діловодства тощо. Вони займають значне місце в діяльності місцевих рад та їх органів і включають в себе широкий діапазон дій, починаючи від складання звітів, ведення протоколів сесій і засідань та закін­чуючи підготовкою і доведенням до виконавців актів місцевих рад, їх виконкомів, відділів та управлінь.

30. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України (далі - КСУ) - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (ст. 147 Конституції України), який є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Законодавчою основою організації і діяльності КСУ є Конституція України, зокрема, розділи УІІ "Правосуддя" і XII "Конституційний Суд України", Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року та інші правові акти. КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

До складу КСУ входять 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ строком на дев'ять років без права повторного переобрання.

Суддею КСУ може бути (ст. 16 Закону України "Про Конституційний Суд України"): громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.