1. Конституційне право України як провідна галузь права: поняття та ознаки.

Конституційне право - провідна галузь національного права, яка складаються із норм та принципів, що регулюють політичні та економічні відносини суспільства, а також регулюють порядок та принципи формування державного устрою.

Ознаки:

1. Конституційне право України відноситься до галузей публічного права

2. Конституційне право України має свій метод, предмет, об’єкт

3. Основне джерело конституційного права України — Конституція Для конституційного права України характерне широке коло суб'єктів відповідних галузевих правовідносин.

4. Конституційне право України відіграє дуже важливу роль у суспільстві та державі, виступаючи одночасно як загальновизнаною соціальною цінністю (благом). так і засобом пізнання дійсності.

2. Роль конституційного права України в системі права України

Конституційне право України є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України. Це – виняткова прерогатива конституційного права.

система права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. У межах цієї підсистеми права формуються галузі законодавства: в рамках публічного права – конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове; в рамках приватного – цивільне, сімейне, трудове та інші галузі законодавства.

З іншого боку, визначаючи статус особи, індивіда в суспільстві, конституційне право закладає підвалини приватного права, яке регулює відносини між індивідами.

3. Поняття і система інститутів конституційного права України

Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об’єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання.

Таким чином, конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.

Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це – інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.

4. Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право»

Історично склалося так, що в країнах, де провідну роль у формуванні даної галузі права відіграли конституційно-правові акти, акцентували увагу на правах і свободах людини та їх закріплення в конституції – Основному законі країни, або в законах, які мали конституційне значення, сама галузь стала іменуватися конституційним правом (Великобританія, США, Франція). В країнах же, в яких правова наука надавала основоположне значення розвитку держави, її інститутів та їх юридичному оформленню та закріпленню, як, наприклад, у Німеччині, відповідна галузь отримала назву державне право.

5. Джерела Конституційного права: поняття та види.

Джерелами конституційного права є сама конституція, закони України нормативні акти президента нормативно правові акти Кабміну рішення конституційного суду, міжнародні договори, що не суперечать Конституції України, локальні акти.

1) мають найвищу юридичну силу в ієрархічній системі джерел права;

2) мають установчий характер, оскільки є основою для формування системи джерел інших галузей права;

3) мають загальнообов'язковий характер, тобто поширюються на всіх без винятку суб'єктів правовідносин;

4) приймаються спеціально уповноваженими суб'єктами: українським народом, державними органами та органами місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень;

Усі джерела конституційного права становлять ієрархічну вертикаль.

6. Конституційно-правові норми: поняття та ознаки

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.

за їх змістом:

Перша група – це норми, які визначають основні засади конституційного ладу України.

Друга група – закріплюють основні конституційні права і свободи людини і громадянина

Третя група – закріплюють народне волевиявлення та форми безпосередньої демократії.

Четверта група – закріплюють організацію державної влади: законодавчої, виконавчої та судової, влади Президента України.

П’ята група – норми, які закріплюють територіальний устрій України

1. Матеріальні і процесуальні.

2. Регулятивні та охоронні норми.

3. Забороняючі та уповноважуючі.

7. Загальна характеристика і основні риси Конституції України

Конституція України - це Основний Закон Української держави, володіє вищою юридичною силою і регулює фундаментальні положення організації суспільного і державного життя: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, систему і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу.

Характерні риси Конституції України виявляються у тому, що вона:

> виражає суверенітет і волю українського народу -громадян України всіх національностей;

> служить основою (фундаментом) чинного національного законодавства, її норми перебувають у центрі системи права, забезпечують єдність та узгодженість норм права, що закріплені різними нормативно-правовими актами;

> має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй і застосовуватися на її основі;

> норми її є нормами прямої дії, тобто вони гарантують можливість звернутися в суд для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, виключно на підставі Конституції України;

> має підвищений ступінь стабільності, що забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень.

8. Суб’єкти і об’єкти конституційно-правових відносин

Суб’єкти, наділені відповідною право-дієздатністю, механізмом реалізації своїх повноважень тощо.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1) Український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить вся повнота влади на території республіки, корінні народи і національні меншини.

2) Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.

3) Українська держава (Україна як держава).

4) Органи державної влади України.

5) Народні депутати та посадові і службові особи.

6) Політичні партії і громадські організації.

7) Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування.

8) Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами.

9) Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні заклади

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширити

9. Поняття, види і роль закону в системі джерел конституційного права України

Конституційні закони (КЗ) – особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають після Конституції особливе місце, органічно розвивають, продовжують її.

Таким законам належить надзвичайно важлива роль у забезпеченні конституційного регулювання суспільних відносин. Вони є своєрідними супутниками Конституції і входять в систему конституційного законодавства. Їх спорідненість з Основним Законом полягає насамперед у тому, що в Конституції є безпосередня вказівка на необхідність видати той чи інший закон, який має розвивати ту чи іншу статтю. Таких законів досить багато.

10. Порядок прийняття законів.  Стадії законодавчого процесу

Законодавчий процес (від лат. processus - проходження, просування вперед) - це врегульована Конституцією і законами України, діяльність парламенту щодо підготовки, обговорення, прийняття законів та їх оприлюднення. Законодавчий процес становлять логічно-послідовні стадії, встановлені Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".

Стадії законодавчого процесу - це відносно самостійні комплекси процесуальних дій уповноважених суб'єктів у межах законодавчо визначених процедур, спрямованих на створення і оприлюднення закону.

Стадії законодавчого процесу:

1) внесення (подання) законопроекту до парламенту;

2) попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту;

3) обговорення, прийняття рішень щодо законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України, тобто прийняття закону або відхилення законопроекту;

4) підписання, офіційне оприлюднення закону та набрання ним чинності.

11. Поняття і принципи конституційного ладу України

Конституційний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції

• принцип, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найважливішою соціальною цінністю.

• принцип народного суверенітету (згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади)

• українська держава унітарна, суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, з республіканською формою правління

• організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову

• визнання і гарантування місцевого самоврядування

• принцип верховенства права(згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і застосування норм Kонституції)