3.2. Загін Державного Ермітажу

Роботи загону Державного Ермітажу біли відновлені в 1999 р. Ярославом Віталійовичем Доманським. Він продовжив дослідження розкопу «О» («Основний»). Ділянка «О» розташована на північно-східному узбережжі острова. Під час її дослідження. окрім архаїчних будівельних та господарських споруд слід виділити, залишки підвального приміщення та дві мідеплавильних майстерні кін. VІІ – пер. пол. VІ ст. до Р.Х. [18, с. 24-29].

Після смерті Я.В. Доманського в 2004 р. загін Держаного Ермітажу очолив Дмитро Єфимович Чістов (додаток Н). При цьому на ділянці «О» було відкрито будівельні рештки, що на­лежать до трьох хронологічних періодів. Це землянки і господарчі ями VI ст. до н.е., кам'яні цоколі стін наземних будинків кінця VI — першої половини V ст. до н. є., а також ями і заглиблення римського часу. Особливий інтерес з числа відкри­тих тут об'єктів викликає ґрунтовий котлован, де було зафіксовано рештки двох печей для виплавки міді і два заглиблення, призначені, ймовірно, для виробни­чих відходів. У великій кількості тут було знайдено шматочки деревного вугіл­ля, горілого дерева і 272 злитка міді загальною масою 2,5 кг. Нагадаємо, що раніше, під час розкопок на цій ділянці, що проводилися В. В. Лапіним, було ви­явлено рештки залізоробних комплексів. Отже, із значною долею ймовірності можна припускати, що в середині VI ст. до н. є. тут були сконцентровані вироб­ничі комплекси, пов'язані з чорною і кольоровою металургією. До визначних відкриттів останніх років на розкопі «О» відносится відкриття двох будівель гестіаторіїв, що в дзеркальному відображенні повторюють планування один одного [71, с. 320-322; 72, с. 376-380; 73, с. 316-318].

3.3. Загін мну ім. В.О. Сухомлинського

В 2006 р. під миколаївським археологом Олександром Ігоровичем Смирновим (додаток П), що працював в складі експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом В.В. Кутілова, на місці грабіжницьких шурфів в центральній частині острову був закладений розкоп «ГШ» (Грабіжницький шурф). Він досліджується до сьогоднішнього дня і дав надзвичайно цікаві результати.

На верхньому рівні знайдено середньовічний некрополь, який був перекритий античними пластами. «До цього року, — зазначив заступник керівника археологічної експедиції на острові, викладач Навчально-наукового інституту історії та права Миколаївського національного університету Олександр Смирнов, — ми не могли ідентифікувати некрополь щодо етнічної та релігійної належності. Адже сам некрополь дуже неоднозначний, немає чіткої орієнтації померлих: скелети розміщені по-різному. Тож серед науковців точилися постійні дискусії з приводу ідентифікації некрополя. В тому, що він належить до середньовіччя, сумнівів не було. Але чий він — невідомо. Тут могли бути поховані варяги і ті, що йшли з варягів у греки, воїни з дружини Святослава або тюрки, нагайці чи половці».

Але одна надто важлива знахідка року буквально перевернула всі попередні уявлення. В одному з кам’яних закладів виявлено християнський нагрудний хрест — енкалпіон. Він має важливий соціальний і сакральний статус.

Як пояснив Олександр Смирнов, енкалпіон походить із Візантії. Це спеціальні хрести, які робили з бронзових сплавів у вигляді шкатулки і носили на грудях поверх одягу. Всередині хреста-шкатулки зберігалися святині, наприклад мощі. На хресті обов’язково зображували Ісуса Христа, Богоматір та кількох святих. Ми знайшли одну з частин шкатулки».

Хрест викликає особливі почуття, адже це перший символ християнства, знайдений на півдні України. При мені археологи поміщають знахідку в спеціальну ультразвукову ванночку для подальшого очищення. І через деякий час на хресті вже з’являються виразні зображення — Святий Миколай з тіарою і Біблією, Іоанн Хреститель та Георгій Побідоносець. Диво відбулося буквально на очах.

— Сам хрест могли носити тільки князі та їхні родичі, — продовжує вчений. — Наш енкалпіон датуємо XII століттям, піком розвитку Київської Русі. Тож можемо говорити, що Березань був у центрі економічної, військової, політичної зацікавленості Київської Русі. Найімовірніше, тут існувало поселення, яке сприяло торгівлі між Візантією і Київською Руссю. Поселення неабияке, керував ним чоловік із досить високим статусом, від якого хрест і потрапив у поховання. Наш енкалпіон — перша знахідка за всі роки дослідження Березані, яка чітко вказує на присутність тут християн.

В історії Київської Русі острів Березань згадують як шлях із варягів у греки, але доказів належності до середньовічних слов’ян, християн поки що не траплялося. Археологи вважають енкалпіон знахідкою року. Хрест набув і особливого символічного значення, адже знайдено його в рік святкування 1025-річчя Хрещення Русі. А в істориків відтепер з’явиться можливість по-новому охарактеризувати територію острова, обміркувати зв’язки між Київською Руссю і Візантією, розглянути торгові, політичні та економічні відносини того часу.

Минулий археологічний сезон на Березані був багатим і на знахідки античного періоду. Науковці продовжили дослідження «зольника» — місця, куди викидали ритуальний попіл. Тут віднайшли частини теракотових статуеток, чимало ранніх монет, десятки тисяч фрагментів амфор, посуду. А після зняття зольного пласта вийшли на рівень так званого «кварталу гончарів», де були розташовані гончарні печі. Із західного боку ділянки «ГШ» виявили дві гончарні печі, що підтвердило попередню теорію: виготовлення кераміки базувалося на невеликій території самого поселення. Перші дві печі знайшли у минулих археологічних сезонах, нині — залишки посуду, що імітують північно-іонійську кераміку з берегів Греції. Виявлено і третій комплекс печей, які, на жаль, завалилися, і в них не лишилося будь-яких предметів [39, с. 206-207; 40, с. 208-210; 41, с. 330-332].

Висновки археологів збігаються: знайдено найбільший на півдні України гончарний комплекс раннього періоду. Знахідку датують VI–V століттям до н. е. Науковці кажуть: «Одна знахідка — випадковість, дві — закономірність, три — підтвердження припущень і теорій». За 120 років досліджень доказів існування гончарного виробництва не знаходили. За попередніми версіями, весь посуд на острові був привозний. Нині можна стверджувати, що на Березані були місцеві майстри, які виготовляли кераміку не гіршу, ніж грецька, і навіть експортували її.

Також були знайдені залишки водостоку і вулиць, дороги, господарські будівлі та докази релігійного життя громади. Тож Борисфеніда не була звичайним поселенням, а мала велике значення в політичному та економічному плані. В пік свого розвитку вона була достойним конкурентом знаменитої Ольвії.