2.3. Експедиція Ермітажу

З 1962 р. к дослідженням Березані підключається експедиція Державного Ермітажу (м. Санкт-Петербург). В 1962 – 1973 рр. цю експедицію очолює Ксенія Сергіївна Горбунова (додаток З).

Народилася Ксенія Сергіївна в 1923 р. У 1950 році закінчила Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна. В тому ж році вступила в аспірантуру Державного Ермітажу. У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Срібні килики з Семібратніх курганів та їх місце в історії розвитку грецького мистецтва V ст. до н. е. . Після захисту дисертації вона була прийнята у Відділ історії античного світу Державного Ермітажу, який з 1965 року і очолила, займаючи цю посаду до останніх днів життя. Учениця А.П. Чубова і А.А. Передольская вони присвятила своє життя вивченню аттичного вазопису. К.С. Горбунова стала найбільшим фахівцем в цій області антикознавства в колишньому СРСР, майстром точного і тонкого аналізу кераміки. У вивченні аттичної вазопису, вона не обмежувалася дослідженням музейної колекції, а й брала активну участь в археологічних дослідженнях Ольвії, Херсонеса та інших античних пам’яток. Щойно виявлені зразки стародавніх ваз ставали об'єктом її досліджень. Очоливши в 1962 р. Березанську археологічну експедицію, вона проявила себе і як польовий дослідник. Однак, більшість її публікацій присвячені аттичної кераміці, знайденої на острові. Як керівник відділу вона ініціювала колективну роботу над каталогами виставок, путівниками і альбомами. Її наукові заслуги були визнані в світі, її запросили брати участь у міжнародному виданні LIMC і обрали почесним членом Німецького Археологічного інституту [28, с. 18-19].

За ці роки розкопки велися на трьох ділянках. На некрополі зустрічались різні типи поховань – трупопокладення, кремація, поховання в амфорах. Перший тип зустрічався частіше. На розкопі „Г”, що знаходиться на північному сході острова фіксується масивний середньовічний та античний шари з кам’яними фундаментами кін. VI – поч. IV ст. до н.е Цікава знахідка добре збереженого підвального приміщення V ст. до н.е. з кам’яними стінами. На північно-західному розкопі зустрічаються будівлі різного призначення та характеру. Серед них виділяють два архітектурних періоди: кін. VІІ – сер. VІ ст. до н.е., який представлений ґрунтовими спорудами житлового та господарського призначень; та др. пол. VІ ст. до н.е. – вулиця, ряд кам’яних будинків, ями господарського та виробничого характеру. Після V ст. до н.е. будівництво на цій ділянці припиняється, і лише в римський час тут з’являється декілька господарських ям. Також на ділянці інколи зустрічається середньовічний шар Х – ХІІІ ст. Трохи західніше був зачеплений некрополь VІ ст. до н.е. (нова частина некрополя). Серед поховань на цій ділянці досить цікавою була знахідка у 1970 р. поховання черепа юнака в амфорі. Важливо відзначити що в 1967-1968 роках була виявлена межа стародавнього некрополя і відкриття добре збережений будівельних залишків будівлі V ст. до н. е. [14, с. 206-207; 15, с. 272-273; 16, с. 247; 18, с. 272-273].

В 1973 – 1980 рр. експедицію Державного Ермітажу на Березані очолює Людмила Володимирівна Копейкіна (додаток И).

Народилася Людмила Володимирівна в 1941 р. У 1965 році закінчила кафедру Історії мистецтв Ленінградського університету, де її вчителем була А.І. Вощініна. У тому ж році Л. В. Копєйкіна була прийнята у Відділ історії Античного світу Державного Ермітажу на посаду лаборанта і вступила на заочну аспірантуру. В Ермітажі її вчителем була К.С. Горбунова, яка згодом передала їй керівництво Березанською експедицією. У 1971 р. вона захистила кандидатську дисертацію «Формування та розвиток оріенталізуючого стилю в родосько-ионийскій кераміці». Ця робота, що на жаль, залишилася не опублікованої , була проривом у вивченні цього матеріалу з урахуванням досягнень світової науки. Матеріали з розкопок на Березані дозволили зробити досліднику важливі висновки , про стилістичні особливості розпису цієї кераміки . Майстер тонкого стилістичного аналізу вона по справжньому ввела в науковий обіг знамениту вазу з Темір-Гори . В останні роки вона звернулася до розгляду дискусійних проблем взаємодії культур Заходу і Сходу, де яскраво проявився її талант і вміння бачити річ. Її публікації матеріалів з розкопок на Березані завжди мали науковий резонанс і навіть по закінченні багатьох років не втратили наукової значущості. Основи методики польових досліджень вона отримала, працюючи зі студентських років в Ольвії, Нижньому Побужжі та Подніпров'ї. Поряд з вивченням речових матеріалів дослідниця займалася питаннями планування і розвитку поселення, реконструкції жител і будівельної техніки. Так само вона внесла великий внесок у розробку концепції історичного розвитку поселення на ранньому етапі його існування. На превеликий жаль, життя Людмили Володимирівни обірвалася занадто рано. Вона трудилася до останньої хвилини [23, с. 691-702].

Вона проводила дослідження північно-західного розкопу та некрополю. Північно-західний розкоп дав досить цікавий матеріал. Окрім звичних напівземлянок та кам’яних будівель архаїчного часу, залишків вимостки вулиць, поглиблень, траншей та ям на цій ділянці була відкрита монументальна прямокутна кам’яна будівля, в якій знаходився круглий вівтар або п’єдестал для статуї. Що ж стосується некрополю то там зустрічаються традиційні типи поховань з небагатим інвентарем, а інколи і без нього. Серед цікавих знахідок слід відмітити рідкісний кістяний скіфський псалій знайдений у 1976 році на західному розкопі, та свинцевий лист особистого характеру з 15 рядками тексту (1978 р.). Розкопками Л.В. Копейкиної було встановлено, що протяжність некрополю з півночі на південь 120 м, а з заходу на схід – 50 м. [25, с. 290-291; 26, с. 297-298; 27, с. 95-96; 29, с. 334-335; 32, с. 263-264]

Після смерті Л.В. Копейкіної у 1981 р. експедицію Державного Ермітажу очолює Ярослав Віталійович Доманський (додаток К) і керує нею до 1990, (в 1991 р. на 1 рік його змінює С.Л. Солов’йов), а потім відновлює її вже очолюючи загін Державного Ермітажу в складі експедиції Інституту археології НАН України до 2003 рр.

Ярослав Віталійович Доманський народився в 1928 р. У 1951 році закінчив кафедру археології Ленінградського державного університету і в тому ж році був зарахований до аспірантури Державного Ермітажу. У 1956 році захистив дисертацію «Нижнє Побужжя в VII – V ст. до н. е. ( історико- археологічне дослідження). З 1956 року працював в Державному Ермітажі завідувачем сектором археології Півдня Євразії. З 1948 брав участь у розкопках Ольвії та її хори в перші роки в якості студента-практиканта, а потім і керівника. Ввів у науковий обіг ряд цікавих пам'ятників на хорі Ольвії - Стара Богданівка , Куцуруб 1 , Козирка 2. у 1965-1966 роках брав участь у розкопках у станиці Єлизаветівської на Нижньому Дону. Працював на Березані ( 1982-1990 , 1999-2003 ) . Автор більше сотні наукових публікацій. Займався питаннями історії грецької колонізації Північного Причорномор'я та археології Нижнього Побужжя античного періоду. Продовжив дослідження залишків стародавнього некрополя більшість могил якого вже відносилися до кінця VІ – початку V ст. до н. е. У 1999-2003 роках (у роботах брав активну участь К. К. Марченко ) відкрив залишки двох міделиварних майстерень і висунув оригінальну концепцію базової функції раннього поселення. Наукові заслуги Я.В. Доманського були визнані у світі. Дослідник був обраний почесним членом Німецького археологічного інституту . Однак його наукові інтереси не замикалися на археології античного періоду. Спільно з А. Д. Столяром видав кілька робіт науково-популярного характеру, присвячених первісній культурі. Як зберігач кавказької археологічної колекції Ермітажу вніс значний внесок в її вивчення [6, с. 83].

З 1981 р. Я.В. Доманський веде роботи на двох ділянках: на північно-західному розкопі та некрополі, На північно-західному розкопі, як і раніше, зустрічаються архаїчні будівельні комплекси: овальні та круглі напівземлянки, кам’яні споруди, криниці. Особливої уваги заслуговує архаїчна напівземлянка з іржею та шматками заліза, що являє собою металургійний комплекс. Також зустрічаються поодинокі об’єкти римського часу, та поодинокі середньовічні поховання. Що стосується некрополя то серед числа типових для Березані поховань слід виділити поховання черепу з трьома позвонками, який був обкладений великими фрагментами червоноглиняної кераміки; а також знахідку нижньої частини надгробної стели та постамент надгробка [21, с. 257-258].

Отже розглянувши багаторічну практику дослід­ження острова Березань, ми бачимо що люди почали цікавитися ним активніше та відповідальніше, ніж їх попередні колеги. Не стояла на місці і методологічна наука, що дозволяла більш глибоко вивчати процеси які відбувалися на острові і в регіоні багато століть тому. Дуже багато дослідників пройшло через це місце, дуже багато зусиль вони зробили щоб надати нам знання про життя мешканців острова, їх заняття, побут, вірування та світосприйняття.