2.2. Експедиція Інституту археології ан Української рср

Після тривалої перерви по закінченні розкопок М.Ф. Болтенко в 1960 р. розкопки на острові відновлюються Березанським загоном Ольвійської археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР на чолі з Володимиром Васильовичем Лапіним (додаток Ж) суміжно з загоном Одеського державного археологічного музею на чолі з Е.Ф. Яровой і продовжуються до 1980 р.

Народився Володимир Васильович в 1928 р. У 1959 році закінчив Історичний факультет Ленінградського державного університету. У 1959-1961 рр. аспірант Інституту археології АН УРСР. У 1963 році захистив кандидатську дисертацію «Проблеми грецької колонізації Північного Причорномор'я». Був учнем Л. М. Славіна. До 1976 року працював у музеї Археології АН УРСР. З 1976 по 1981 рр. старший викладач кафедри археології та музеєзнавства Київського університету. В 1960-1980 рр. начальник Березанської археологічної експедиції , в роботі якої брали участь студенти університету. Займався проблемами грецької колонізації. Монографія Володимира Васильовича «Грецька колонізація Північного Причорномор'я. (Критичні нариси вітчизняної теорії колонізація) викликала велику наукову дискусію, яка триває і сьогодні. Запропонована ним концепція культурно-історичного розвитку поселення відрізнялася від запропонованих раніше. Він висловлювався проти торгової спрямованості раннього поселення на острові [86, с. 74-78].

З самого початку досліджень на острові В.В. Лапін ставить собі за мету уточнення стратиграфії культурних шарів та типографії поселення. В перший же рік було закладено п’ять розкопів в різних місцях. Розкоп І був розбитий приблизно посередині між крайніми північною та південною точками острова, недалеко від одного з розкопів Р.А. Пренделя. Тут були відкриті архітектурні залишки першої половини V ст. до н.е. та більш пізнього часу та відповідні господарські ями. Розкоп ІІ знаходився в західній частині острова та виділявся відносно бідним культурним шаром. Це також територія поселення з залишками напівземлянки, ямами та похованням кремованої дитини. На розкопі IV, який знаходиться трохи на південний схід від розкопу ІІІ, були відкриті залишки залізоробного виробництва VII – першої пол. VI ст. до н.е. А саме неглибокий басейн з промазаним щільною глиною дном та вузьким відводом в широку яму (конструкція для первісної обробки руди). Також про залізоробне виробництво свідчить велика кількість залізних шлаків, вугілля, залізних предметів та іржі на дні басейну. На розкопі V, що був розбитий приблизно посередині між І і ІІІ, був відкритий будинок V ст. до Р.Х. та господарські ями [43, с. 44-52]. В складі експедиції В.В. Лапіна з 1960 р. роботами на розкопі ІІІ, який був закладений в північній частині острова, керувала науковий співробітник Одеського археологічного музею Е.Ф. Ярова. Даний розкоп надав нам досить велику кількість будівельних залишків, які розподіляються на три періоди. До першого будівельного періоду (VI ст. до н.е.) відносяться досить добре влаштовані землянки з глинобитними підлогами, до другого (V ст. до н.е.) – будинки з кам’яними фундаментами та стінами на глиняній промазці, і нарешті третій будівельний період ( ІІ ст. до н.е.) представлений стінами кам’яних будівель з супутнім матеріалом елліністичного часу [86, с. 16-19]. Дослідження цих років свідчать про щільні торгівельні зв’язки Борисфена з Родосом, Хіосом, Самосом, Коринфом та деякими іншими середземноморськими центрами; надають уявлення про розвиток ремесел, таких як металургія, гончарство, шиття тощо, надають більше інформації про розміри та характер Березанського поселення. [43, с. 43-52; 45, с. 145-149; 46, с. 150-155; 47, с. 157-160]

Улітку 1970 р. на острові археологи виявили дивовижний за своєю красою кілік (чашу, келих для вина), що датується першою половиною VI ст.. до н.е. Кілік чорнофігурний, напівсферичної форми із вставленим під нахилом високим прямим вінчиком, фігурною високою ніжкою з ручками. Діаметр чаші 18,5см, висота 11см, ніжки 4см. У щоденнику начальника експедиції Лапіна В.В. записано: «У шарі ямного характеру в уламках виявлений прекрасний чорнофігурний килик з медальйоном на внутрішній стороні, де зображена протома бородатого чоловіка», «оригінальний і зроблений розпис виконаний рукою великого майстра й з'явився, як представляється, прототипом для розробки сюжету протоми «бородатого чоловіка» афінської школи Лідоса». Перша реставрація килика була незадовільною. Після проведення другої реставрації раритет зайняв гідне місце в експозиції музею Інституту археології в Києві. [47, с. 157-160].

Ще одна цікава знахідка біла зроблена випадково в зсуві берегової прірви. Це був згорнутий в сувій лист на свинцевій пластинці. «Лист на свинці від Ахіллодора до сина й Анаксагора», що містить 110 слів з 526 букв. Дослідники Соловйов С.Л. і Виноградов Ю.Г. вважають, що. центром поселень поліса близько 500 р. до н.е. залишалася Борисфеніда, де й був написаний лист.

Напевно, цікаво прочитати лист, що писали на пластині з металу 2500 років тому. «Протагор, тебе пише батько. Він піддається беззаконню з боку Матасія. Той обманює батька й відняв у нього вантажоперевізника. Прийди до Анаксагора й роз'ясни йому ситуацію, адже Матасий говорить, що він раб Анаксагора, заявляє «моїм майном володіє Анаксагор, і рабами, і рабинями, і будинками». Він же кричить і говорить, що не має ніякого відношення до Матасія. Це треба сказати Анаксагору і його дружині. І інше батько тобі пише: мати й твої брати, які перебувають в Арбинатах, треба доставити в місто...» Оби два археолога стверджують, що мова йде про місто Борисфеніда, куди потрібно доставити братів з матір'ю. Таке послання із глибини століть дуже рідке, оскільки свинцеву пластинку переплавляли й знову використовували для написання повідомлень [44, с. 187-194].

Після смерті В.В. Лапіна в 1982 – 1984 рр. нею керувала Світлана Миколаївна Мазараті. Вона досліджувала два розкопи: „Р-1в” («Репер-1 восточный») та південно-східний, пізніше названий «Т» («Теменосом»). На першому зустрічались будівельні залишки V – ІV ст. до н.е. (кам’яні стіни, напівземлянки, ями та вимостки вулиць). В 1982 р. в одній з господарських ям була знайдена свинцева пластинка з прокресленим надписом на зовнішньому боці. На південно-східному розкопі було знайдено напівземлянки та господарські ями др. пол. VІ ст. до н.е. До цього ж часу відноситься круглий кам’яний вівтар. З поч. V ст. до н.е. ця площа нівелюється та забудовується наземними кам’яно-сирцевими будинками пер. пол. ІV ст. до н.е. [48, с. 289-290]

Після 3-х річної перерви на чолі київської експедиції стає В.В Назаров (1988 – 2004 рр.). Він продовжує розкопки С.Н. Мазараті на ділянці „Т” (Теменос). Результати його досліджень ми розглянемо в наступному розділі присвяченому роботам на острові доби незалежної України.