6. Державна влада: поняття, ознаки та принципи здійснення

Влада — здатність певного суб'єкта (індивіда, колективу, організації) підпорядковувати собі волю і поведінку іншого суб'єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб. Влада як соціальна функція щодо нав'язування своєї волі іншим завжди була і є об'єктом загальних зазіхань, особливо в державно-організованому суспільстві.

Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами.

Легітимну державну владу визначають як владу, що встановлюється відповідно до процедури, передбаченої нормами права. Легітимізація влади в цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Результатом їх проведення є створення загальнонародного і водночас загальнодержавного представницького органу влади.

Отже, легітимізація державної влади має відбуватися шляхом її делегування від одного суб'єкта — народу ,іншому — державі. Зрозуміло, що цей перехід не може бути стихійним, він має регулюватися демократичними конституційними принципами й нормами, передусім, принципом розподілу влади.

Ознаки державної влади:

• всеохоплюючий характер (універсальність). Це означає, що державна влада поширюється на всю територію і на все населення держави, на всіх осіб, що знаходяться на цій території.

• верховенство-юридично уособлює загальнообов’язкову волю всього суспільства,має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів

• публічність – виступає від імені всього суспільства(народу), має»публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки)

• суверенність – відділена від інших видів влади всередині країни(партійна ,церковна та ін..)

• легітимність- юридичне обґрунтування і визнання народом країни, а також світовою спільнотою.Наприклад представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів передбачених і регламентованих законом.

• обов’язковість — рішення органів державної влади є обов’язковими для виконання (невиконання тягне за собою державний примус — юридичну відповідальність).

Методи здійснення державної влади дуже різноманітні, але їх можна звести до двох основних:

1) переконання — метод активного впливу на волю та свідомість осіб ідейно-моральними засобами з метою формування в них поглядів та уявлень, заснованих на розумінні сутності, мети та функцій державної влади. Воно охоплює:

• визнання свободи дій підлеглих суб'єктів з обмеженням її таким чином, щоб захистити від свавільних дій інших осіб;

• обіцянку взяття і насправді взяття на себе обов'язку винагородження за певну корисну діяльність;

• рекомендації, поради, побажання, заклики та ін. не-правові методи;

2) примус — психологічний, матеріальний або фізичний (насильницький) вплив повноважних органів та посадових осіб держави на особу з метою змусити її діяти відповідно до волі володарюючого суб'єкта в інтересах держави.

Оскільки державний примус є жорстким засобом соціального впливу, обмежує свободу людини, то його міри мають бути чітко визначені правовими нормами, він має застосовуватися лише у чітко встановлених процесуальних формах.

Принципи організації та діяльності органів державної влади України - це законодавчо визначені універсальні юридичні засади, які становлять підґрунтя побудови та функціонування органів державної влади. Загалом принципи організації та діяльності органів державної влади України можна поділити на загальноюридичні та спеціальні.

Загальноюридичні принципи - це беззаперечні вимоги, що виражають основний зміст правової природи організації та діяльності державних органів. До таких принципів належать:

а) принцип законності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності зумовлений принципом верховенства права, який дістав нормативне закріплення у ст., 8 Конституції України;

б) принцип демократичності - громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ч. 2 ст., 38 Конституції України);

в) принцип гласності - порядок утворення і функціональна діяльність державних органів здійснюється відкрито і гласно, наприклад, засідання Верховної Ради України проводяться відкрито (ч. 1 ст. 84 Конституції України);

г) принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України);

ґ) принцип позапартійності - заборона створення політичних партій в органах державної влади (ч. З ст. 37 Конституції України);

д) принцип суверенності державної влади (ст. 5 Конституції України), ніхто не може узурпувати державну владу (ч. 4 ст. 5 Конституції України);

е) принцип участі громадян України у формуванні та діяльності органів державної влади (ч. 1 ст. 38 Конституції України);

є) гуманістичні засади - спрямування діяльності державних органів в інтересах людини і громадянина як вищої соціальної цінності (ст. З Конституції України);

ж) забезпечення соціальної справедливості, тобто паритету інтересів різних соціальних верств населення, націй, етнічних груп, захист злагоди і консенсусу в суспільстві (ч. 2 ст. 24 Конституції України).

Специфічні принципи організації та діяльності органів державної влади України визначають їх індивідуальні ознаки. До таких принципів належать:

а) принцип професійної компетентності (щодо суддів, прокурорів);

б) детермінованості у часі (спеціальна комісія з надзвичайних справ);

в) функціонально-галузевий принцип (комітети парламенту);

г) організаційної самостійності (наприклад, комітети Верховної Ради України зі свого складу самостійно утворюють робочі групи, складають перспективний план роботи тощо).

Отже, органи державної влади здійснюють свою організацію та діяльність на основі законодавчо закріплених принципів права, що відповідає загальним вимогам побудови правової держави.