39. Тлумачення: поняття, види та способи.

Способи тлумачення норм права - сукупність однорідних прийомів та засобів, за допомогою яких установлюється зміст юридичних норм, об'єктивованих у нормативно-правових приписах відповідних джерел (форм) права.

Основні способи тлумачення норм права:

1. Граматичний (філологічний, лексичний, текстовий) - з'ясування змісту норми права на підставі засобів граматичного і лексичного аналізу її словесного формулювання. У результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права, проте далеко не завжди на його підставі можна зробити достовірний висновок.

2. Систематичний (системний) - з'ясування змісту норми права встановленням її системних юридичних зв'язків з іншими нормами, її місця та ролі у системі права.

3. Історико-політичний (історичний) - з'ясування змісту норм права на основі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття; виявлення політичних цілей і завдань, закладених законодавцем. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рішень.

4. Логічний - з'ясування змісту норми права (не виходячи за рамки тексту нормативно-правового акта) на підставі використання законів, правил і прийомів формальної логіки.

Види тлумачення:

За обсягом змісту:

1) буквальне ( письмовий виклад норми права співпадає з її змістом); Як правило, результат тлумачення повинен бути буквальним (адекватним), коли дійсний зміст нормативного акту (воля законодавця) і його буквальний текст повністю співпадають один з одним, тобто використання всієї сукупності способів тлумачення дає практично той же результат, що і первинне (граматичне, мовне) тлумачення тексту закону.

2) обмежувальне (зміст норми права вужче ніж її текстуальний вираз); Обмежувальне тлумачення має місце, коли дійсний зміст норми вужче її текстового оформлення, тобто кінцевий результат з’ясування за обсягом вужче граматичного тлумачення.

3) розширювальне (зміст норми права ширше ніж її текстуальний вираз). Розширювальне тлумачення - коли кінцевий результат тлумачення (справжня воля законодавця) за обсягом ширший за буквальний текст.

За суб’єктом тлумачення:

Офіційне тлумачення дається уповноваженими на те суб’єктами - державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями, воно закріплюється в спеціальному акті ( постанова, інструкція і т.і.) та має обов’язкове значення для інших суб’єктів.

За характером дії офіційне роз’яснення може бути нормативним і казуальним.

Нормативне тлумачення - це роз’яснення, яке не пов’язується з конкретним випадком, а розповсюджується на всі випадки, передбачені нормою права, як типовим регулятором поведінки.

Казуальне тлумачення як вид офіційного тлумачення є офіційним роз’ясненням нормативно-правового акта, стосовно конкретного випадку, і має основною метою - вірне вирішення саме даної справи.

І нормативне і казуальне офіційне тлумачення по змісту діляться на:

• судове - це роз’яснення змісту, яке здійснюється судами, та забезпечує єдине розуміння та застосування норм права в діяльності судів.

• адміністративне - це роз’яснення змісту, яке дається виконавчими органами. Дане тлумачення може стосуватися питань управління, праці, соціального захисту і т.і.

Неофіційне тлумачення - це роз’яснення сутності норм права, яке не носить обов’язкового характеру. Воно походить від індивідуальних суб’єктів та не має юридичної сили, тобто не є обов’язковим для право- застосовчих органів.

• Доктринальне тлумачення дається спеціальними науково-дослідними установами, окремими вченими в статтях, монографіях, коментарях, на лекціях, конференціях і т. Д. Його значення визначається переконливістю й авторитетом тих суб’єктів, що здійснюють це тлумачення.

• Компетентне (Професійне) тлумачення походить від суб’єктів, фахівців у правових питаннях (професіоналів в галузі права), хоча таке роз’яснення і не є юридично обов’язковим. Наприклад, роз’яснення норм права адвокатами, судцями, прокурорами під час прийому громадян.

• Повсякденне - це тлумачення, яке може здійснюватися будь- яким громадянином. В ньому виражається рівень правосвідомості різних суб’єктів у вигляді правових почуттів, емоцій, уявлень, переживань в юрисдикційній сфері життя суспільства. Особливо чітко це виявляється в ході всенародного обговорення будь-яких нормативних актів, референдумів. Таке тлумачення має велике значення для дотримання громадянами заборон, виконання юридичних обов’язків, а також при здійсненні ними суб’єктивних прав.