Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravoznavstvo_-_shpori.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
260.23 Кб
Скачать

33. Правотворчість: поняття, принципи, стадії.

Правотворчість — це форма владної діяльності уповноважених суб’єктів (перш за все держави), що спрямована на створення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чинну правову систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються норми права.

Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами: державою; громадянським суспільством.

Правотворчість здійснюється на основі принципів.

Загальні принципи:

- законності - в основу цього принципу покладено правило, згідно якого вся правотворча робота по підготовці, прийняттю, впровадженню в життя і скасуванню нормативно-правових актів повинна здійснюватись в рамках закону;

- гуманізму - це означає, що нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови і механізми їх втілення в життя;

- демократизму - сутністю правотворчості є вираження волі народу, безпосередня його участь в розробці і прийнятті нормативно-правових актів;

- гласності;

Спеціальні принципи:

- науковості - ефективному використанні досягнень юридичної та інших наук при розробці норм права;

- професіоналізм - даний принцип безпосередньо пов'язаний з якістю правотворчості. До даного роду діяльності повинні залучатися лише компетентні фахівці - юристи, соціологи, політологи тощо.

- оперативність - полягає у швидкій підготовці та прийнятті нормативно-правових актів ;

- використання правового досвіду - необхідність спиратися на досвід інших держав;

- зв'язок з практикою - норма повинна враховувати об'єктивний розвиток правовідносин...

Можна виділити наступні етапи та стадії правотворчості:

І етап: Формування державної волі (підготовка проекту) - дозаконодавча стадія:

а) з’ясування суспільної потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, визначення виду правового акта та суб´єкту прийняття;

б) прийняття рішення про підготовку нормативно-правового акта. Готувати проект нормативного акта, після прийняття відповідного рішення, може орган правотворчості, або інші суб’єкти законодавчої ініціативи, а також спеціально уповноважені суб’єкти;

в) розгляд і обговорення проекту здійснюється у різних формах (обговорення у ЗМІ, отримання експертних висновків від профільних наукових установ);

г) створення остаточного варіанта проекту нормативного акта.

II етап: Прийняття нормативного-правового акта – законодавча стадія:

а) внесення одним із суб’єктів законодавчої ініціативи проекту на розгляд відповідного правотворчого органу.

Законопроект подається із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності його розроблення або прийняття, характеристику цілей, завдань та основних положень майбутнього нормативно- правового акта, а також очікувані соціально-економічні та інші наслідки;

б) обговорення проекту - на цій стадії вносяться поправки, зміни, доповнення або виключаються із законопроекту непотрібні положення.

За результатами обговорення правотворчий орган приймає рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу і підготовка його до другого читання, де вносяться пропозиції вже до редакції законопроекту;

2) опублікування для всенародного обговорення і наступне доопрацювання за результатами обговорення;

3) передачу його на доопрацювання;

4) відхилення законопроекту.

На третє читання одночасно із законопроектом подаються проект постанови

Верховної Ради або проект закону, що розглядається, про порядок введення останнього в дію та внесений урядом України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових заходів для введення даного закону в дію;

в) прийняття проекту здійснюється шляхом голосування спочатку кожної статті, розділу, глави, поправок до них, а потім проекту в цілому.

Закон підписує голова парламенту і передає на підпис Президенту, який або протягом 15 днів підписує його або повертає парламенту з пропозиціями доопрацювання. У цьому випадку народні депутати можуть подолати вето тільки двома третинами від конституційного складу парламенту, після чого Президент протягом 10 днів повинен його підписати;

г) вступ нормативно-правового акта в юридичну силу відбувається через 10 днів з моменту його офіційного оприлюднення у ЗМІ.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]