27.Поняття та види соціальних норм.

Соціальні норми – правила поведінки загального. хар-ру, які виникли в процесі іст. розвитку, регулюють різні сфери сусп. відносин, мають зміст, зумовлений свідомо-вольовою д-стю людей, рівнем екон, соц і культ. розвитку суспільства та забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.

За способом створення та за засобами охорони від порушень соціальні норми поділяються на такі види:

• Норми права - правила поведінки, які встановлюються і охороняються державою.

• Норми моралі (моральності) - правила поведінки, які встановлюються в суспільстві відповідно з моральними представленями людей про добро і зло, справедливості і несправедливості, борг, честі, гідності та охороняються силою громадської думки або внутрішнім переконанням.

• Політичні норми (регулюють відносини між суб’єктами політичної системи суспільства).

• Економічні норми (регулюють відносини в сфері економіки).

• Норми об’єднань громадян (корпоративні норми).

• Релігійні норми (регулюють культові дії).

• Естетичні норми (регулюють уявлення про красу).

• Організаційні норми (закріплюють структуру, створення та діяльність державних органів та об’єднань громадян).

• Культурні норми (рівень і традиції духовної та матеріальної культури).

• Звичаї (історичні правила).

• Соціально-технічні норми (ставлення до знарядь виробництва, до практики).

Крім того, соціальні норми поділяються на

• усні, письмові,

• свідомі, стихійні.

Виконання більшості соціальних норм забезпечується недержавними засобами: громадським осудом, санкціями з боку об'єднань громадян, церкви. Держава забезпечує тільки норми права.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

Серед усіх соціальних норм найбільш поширеними і значущими для суспільства є норми права і норми моралі. Вони взаємодіють у процесі соціального регулювання, їх вимоги в більшості випадків збігаються: що забороняє або дозволяє право, те саме засуджує або заохочує мораль.

28.Прогалини в праві. Аналогія закону і аналогія права.

Досить рідко, але може статися, що на першій стадії правозастосовної діяльності не вдається знайти юридичну норму, розраховану саме на да­ний життєвий випадок, лише тому, чи ще вза­галі не існує в законодавстві (хоча справа, яку слід вирішити, знаходиться у сфері дії принципів права). Виникає ситуація, яка відображається по­няттям прогалини у законодавстві.

Прогалина в праві – випадки відсутності правових норм або неповнота правових моделей необхідних для регулювання суспільних відносин.

Прогалина у законодавстві — це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин у сфері правового регулюван­ня, окреслюваній основними принципами права.

Найефективніший спосіб ліквідації прогалини в законодавстві – прийняття нормативного акта або норми, якої не вистачає. Правозастостосовчі органи не можуть відмовити у вирішенні справи і тому вони застосовують методи подолання прогалин в законі, як аналогія закону(АЗ) і аналогія права(АП).

Аналогія закону — це вирішення справи (за на­явності прогалин у законодавстві) на основі пра­вової норми, яка регулює найбільш подібні су­спільні відносини.

Аналогія права — це вирішення справи (за на­явності прогалин у законодавстві і відсутності «аналогічної» правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або конкретно-історич­них принципів національного права в цілому.

Застосування правових норм за аналогією у разі прогалини в законодавстві:

Аналогія закону — це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо заборонена законом або якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм. Наприклад, відсутність в Україні спеціального законодавства, яке б регулювало правове забезпечення лізингу (комплекс майново-правових відносин, утворених у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування), дозволяє заповнити її договором наймання, який є подібним до договору лізингу.

(АЗ) – застосовується до неврегульованих відносин норми, яка регулює схожі відносини. Якщо немає норм, що регулюють схожі відносини, тоді застосовують( АП).

Аналогія права — це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія права застосовується тоді, коли:

• немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

• немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися таких умов:

• аналогія допустима лише у разі повної відсутності або неповноти правових норм;

• суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегульовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;

• наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істотних, юридично рівнозначних ознаках; розбіжність — у деталях, в неістотному;

• пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої--в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

• вироблене в ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;

• обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосувач, виходячи із власної правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми. Ап – застос. до неврегульов. конкретною нормою відносин за відсутності норми, що регулює схожі відносини, заг. засад і принципів права (достовірності, справдливості, законності). За допомогою Аз і Ап прогавина не усувається, а лише долається.