24.Поняття права, його ознаки. Співвідношення моралі та права

Право - система загальнообовязкових формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою норм, які виражають волю домінуючої частини населення соціально-неоднорідного суспільства, встановлюють права й обовязки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.

Ознаки права:

• суспільне явище –виникає на певному етапі суспільного розвитку;

• виступає регулятором соціально значимої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх обєднаннями;

• За своєю сутністю є в масштабі всього суспільства, засобом (формою) соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інтересів;

• Формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять у його джерелах(формах);

• Як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, передбачених цими нормами, без обмеження кількості застосувань. Нормативність формується як результат узагальнення і фіксації сталих повторюваних соціально-корисних відносин, вчинків людей;

• Зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;

• Право є цілісною системою взаємопов’язаних структурних елементів (інститути, галузі);

• Це інтелектуально-вольовий регулятор поведінки. В певній мірі право можна розглядати як інформаційну систему, наділену інформацією владного характеру, яка після усвідомлення перетворюється на волю і поведінку суб’єктів;

• Загальнообов’язкове - репрезентує загальнодержавну нормативну систему, вимоги якої, без винятків, обов’язкові для всіх членів суспільства;

• Характерна чітка регламентація (система права включає певні процедурні галузі, які стосуються реалізації і вироблення юридичних норм.

• Тісно пов’язане з державою. Держава виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у нормативно-правових актах, а згодом здійснює контроль за виконанням цих приписів, забезпечуючи, в необхідних випадках, їх примусову реалізацію.

• базується на принципі рівності (передбачає рівність вимог нормативних приписів до всіх учасників суспільних відносин незалежно від індивідуальних властивостей-принцип формальної рівності).

Під мораллю у юридичній літературі розуміють систему норм, принципів, правил поведінки, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки відповідно до уявлень про добро та зло, обов'язок, справедливість, честь і забезпечуються особистим внутрішнім переконанням, традиціями (що склалися у даному суспільстві) та засобами громадського впливу.

Правовим та моральним нормам притаманні ряд особливостей, які дають можливість виділити їх відмінні риси, а саме:

— Право регулює найважливіші сфери життєдіяльності суспільства та має форму виразу у вигляді нормативно-правових актів. Мораль формується у духовній сфері життя суспільства та є невіддільною від суспільної свідомості.

— Право виникає у державно-організованому суспільстві. Моральні норми базуються на уявленні про добро та зло, справедливе і несправедливе та виникають разом із суспільством.

— Право, як правило, має письмовий вираз та існує у формі документа. Моральні норми містяться в суспільній свідомості у вигляді понять, ідей, принципів тощо.

— Право забезпечується засобами державного впливу через застосування одного з видів юридичної відповідальності. Моральні норми не містять спеціальних механізмів впливу, а забезпечуються силою громадської думки, масовими прикладами, що набувають характеру переконання.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формально (офіційно) визначена міра справедливості, і тому право в широкому розумінні є моральним явищем. Наприклад, заборона убивства — це насамперед моральна заборона, а потім уже правова.

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі. Наприклад, зміна ставлення до комерційної діяльності зажадала юридичного закріплення, оскільки норма, що забороняє комерційну діяльність в Україні, морально відпала.

3. Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні.