23.Поняття, ознаки та структура правової норми

Норми права — це різновид соціальних норм, тому їм притаманні ознаки, що характерні для всіх соціальних норм.

Норма права є "елементарною часткою" права. У зв'язку з цим нормам права як частині цілого притаманні ознаки і властивості, що характерні для права в цілому.

Норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що в установленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується державою, спрямоване на регулювання типових суспільних відносин шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків їх учасників.

Ознаки норми права такі.

Регулювання поводження-регулюють поводження людей(як правило, у відносинах з іншими людьми), діяльність організацій, являють собою правила поведінки.

Загальний характер-неконкретність адресата, не персоніфікований характер (на відміну від правозастосовчих актів), регулюють типові відносини і розраховані на багаторазове застосування.

Загальнообов’язковість-норми права обов’язкові для всіх, кому вони адресовані.

Зв'язок з державою-правові норми встановлюються чи санкціонуються державою, при необхідності забезпечуються державним примусом.

Формальна визначеність-фіксуються в правових актах держави і чітко закріплюють права, обов’язки і заборони.

Абстрактність норми права(не означає невизначеності її змісту). Навпаки, норма права тому є такою, що складає конкретне правило поведінки. Приклад:ст..442 ЦК України зазначає «Шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов’язків в галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах(ст..440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не передбачено законом».

Перші дві ознаки загальні для всіх соціальних норм, інші є відмінними ознаками саме правових норм.

Структура норми—будова і внутрішня форма організації системи, яка виражає як єдність зв’язків між її елементами, так і закони цих взаємозв’язків.

Класична, ідеальна норма права складається з трьох структурних елементів: гіпотези, диспозиції, санкції.

Гіпотеза — це частина норми права, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, що встановлені у диспозиції. Завдяки гіпотезі, абстрактний варіант поведінки "прив'язується" до конкретної життєвої ситуації, до конкретної особи. Призначення гіпотези — визначити сферу та межі регулятивної дії диспозиції та норми права в цілому.

Диспозиція — це частина норми права, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки (що повинен робити або, навпаки, не робити суб'єкт) за наявності умов, передбачених гіпотезою цієї норми.

Санкція — це частина норми права, яка містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення (або виконання) правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкцій — створення тих чи інших несприятливих наслідків для правопорушника або заохочувальних наслідків для суб'єктів, що виконують владний припис.

Багато норм не мають ідеальної трьохелементної структури.

За своєю структурою правові норми можуть складатися із:

- однієї диспозиції (ст. 75 Конституції України);(норми-принципи в основному).

- гіпотези і диспозиції (ст. 82 Конституції України);(регулятивні в основному)

- диспозиції і санкції (ст. 369 Кримінального кодексу України);(охоронні в основному)

- усіх елементів правової норми (ст. 111 Конституції України).