3.2 Якісна захищеність підземних мінеральних вод

Під захищеністю підземних мінеральних вод від забруднення розуміють перекриття водоносного горизонту слабонроникними відкладами, які перешкоджають попаданню в нього забруднюючих вод або вод, що розбавляють мінеральні води в непотрібному напрямі та співвідношенні напорів водоносного горизонту, забрудненими водами і водоносного горизонту мінеральних вод.

Якісна оцінка забруднення фунтових мінеральних вод дається на основі чотирьох показників:

1. потужності зони аерації;

2. будови і літологічних особливостей зони аерації;

3. потужності сла6опроникних відкладів у розрізі зони аерації;

4. фільтраційних властивостей зони аерації

Якісна оцінка природної захищеності фунтових мінеральних вод виконується шляхом зіставлення категорій захищеності, що відріз­няються за сумою балів, яка залежить від глибини залягання рівня фунтових вод. потужності слабопроникних відкладів та їх літологічних особливостей.

3.3 Методи контролю якості

У мінеральних водах контролюють різноманітні показники якості, але серед найголовніші серед них є показники іонного складу. Для цього застосовуються різні хімічні та фізико–хімічні інструментальні методи. Перш за все, визначають аніонний та катіонний склад, а тим самим, тип та призначення води.

Гідрокарбонат–іони титриметричним або потенціометричним методом. Метод титрування ґрунтується на реакції нейтралізації

Na₂CO₃ + 2НС1 = 2NaCl + CO₂↑ + Н₂О; (3.1)

Сульфат – іони титриметричним або потенціометричним методом. Метод титрування ґрунтується на утворенні у кислому середовищі малорозчинного сірчанокислого барію:

ВаСl₂ + Na₂SO₄ = BaSO₄↓ + 2NaCl; (3.2)

Хлорид – іони титриметричним або потенціометричним методом. Метод титрування ґрунтується на утворенні у нейтральному або слабо лужному середовищі малорозчинного хлориду срібла:

AgNO₃ + NaCl = AgCl↓ + KNO_3. (3.3)

Кальцій – та магній – іони титриметричним або потенціометричним методом та атомно–абсорбційним методами.

Натрій – іони гравіметричним або полуменево – фотометричним методами.

Калій – іони гравіметричним або полуменево – фотометричним методами.

Таким чином, загальна тенденція під час дослідження лікувальних властивостей мінеральної води – це вивчення насамперед її хімічного складу. Інші властивості (рН, Еп, електропровідність, структурні особливості) мінеральних вод тільки–но почали привертати увагу дослідників, їх вивчення дало перші результати.

3.4 Виснаження запасів мінеральних вод

Виснаження ресурсів мінеральних вод можна поділити на кількісне та якісне. У процесі експлуатації роловища мінеральних вод рівні підземних вод можуть знижуватися з більшою швидкістю, ніж це було передбачено розрахунками, але якість мінеральних вод залишаєть­ся сталою. Це вказує на кількісне виснаження їх запасів. Таке явище може відбуватися внаслідок переважання водовідбору над експлуатаційними запасами мінеральних вод, відкачки прісних підземних вод на прилягаючих територіях для господарсько–питного водопостачання, дренажних лініях на гірничодобувних або гідротехнічних підприємствах, порушення умов живлення мінеральних вод тощо. Іноді перелічені причини призводять, головним чином, до зміни якісного складу мінеральних вод, зменшуючи їх лікувальну дію, при цьому зниження рівнів мінеральних вод може не спостерігатися.

Кожне родовище мінеральних вод, виходячи з особливостей формування і розповсюдження їх, геологічної будови, гідрогеологічних умов, техногенних обставин, тією чи іншою мірою захищено від ви­наження при нераціональній експлуатації підземних вод або під дією інших техногенних факторів.

Г. В. Куликов та інші підрозділяють усі типи родовищ мінеральних вод за схильністю до процесів виснаження на три категорії .

Родовища 1 категорії характеризуються умовами незахищеності від виснаження при нераціональній їх експлуатації, а також при дії зовнішніх техногенних факторів. Це є характерним для родовищ із незначними ресурсами, які знаходяться в зоні значного впливу техногенних факторів.

Родовища II категорії є захищеними від дії зовнішніх факторів, а їх виснаження може відбуватися в результаті перебільшення водовідбору над їх експлуатаційними запасами.

Родовища ІІІ категорії характеризуються значними запасами і є захищеними від дії зовнішніх факторів, а тому виснаження їм не загрожує і нема потреби в проведенні заходів для їх охорони.

Наведена категоризація мінеральних вод за умовами їх захищеності від виснаження дозволяє планувати заходи з їх охорони. Усі родовища мінеральних вод за ступенем складності охорони від виснажен­ня підрозділяються на три групи:

1) родовища тріщинного і тріщинно–жильного типів, на площі яких досить складно встановити і кількісно оцінити з доступною вірогідністю джерела формування мінеральних вод;

2) родовища пластового типу, на площі яких відносно вірогідно можна оцінити джерела формування мінеральних вод;

3) родовища гідроінжекційного типу, формування ресурсів яких керується складними співвідношеннями напорів двох і більше водоно­сних систем.

Заходи із захисту мінеральних вод від виснаження на родовищах І групи будуються на даних тривалих дослідних відкачок (випусків) при їх розвідці й експлуатації. Гідродинамічний метод захисту родвищ ІІ групи з простими гідрогеологічними умовами базується на аналітичних розрахунках, а зі складними умовами – на результатах математичного моделювання. III група родовищ потребує детальніших польових досліджень із застосуванням методів математичного моделювання.