2. Підстави виникнення податкової заборгованості

Основною причиною виникнення податкових зловживань є завелике податкове навантаження на платника, тобто таке навантаження, яке значно погіршує фінансовий стан платника [30].

Для сучасної науки досить актуальною є проблема визначення оптимального рівня податкового навантаження. Зазвичай, податкове навантаження вимірюється з урахуванням показників економічної діяльності підприємств (прибутку або валового доходу). Однак вважається, що величина валового доходу – більш об’єктивний показник економічної діяльності, оскільки підприємці схильні до зменшення бази оподаткування податку на прибуток підприємства і використовують значну кількість схем з метою ухилення від сплати податку.

Зрозуміло, що на основі лише теоретичних узагальнень неможливо дати відповіді на питання про бажаний розмір навантаження й оптимальні ставки. В сучасних умовах величина надходження податку не є ключовою, тому що уряди враховують передусім інші показники – динаміку ВВП, збільшення виробництва, залучення іноземного капіталу, створення робочих місць тощо.

Згідно із світовим досвідом побудови системи оподаткування, оптимальний рівень сукупних податків становить 30-35%, а, розрахунками деяких українських фахівців, сучасні сукупні податкові платежі в Україні сягають 70% [34].

Однією з причин виникнення податкового боргу можна вважати недосконалість правових норм, які регламентують правовідносини у сфері оподаткування. Податкове законодавство регулює відносини між державою і платниками податків, пов’язані із встановленням, функціонуванням і скасуванням податків. Відносини між платниками і державою виникають у процесі виконання обов’язків щодо сплати податкових платежів і здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, включаючи сферу відповідальності за порушення норм оподаткування.

Трапляються випадки, коли нормативні акти у сфері оподаткування суперечать один одному.

Способи ухилення від оподаткування, що базуються на використанні «прогалин» у законодавстві, поділяються на дві основні групи. По-перше, здійснюється неправомірний бухгалтерський облік при врахуванні в ньому всіх існуючих коштів та їх оборотів, тобто всі облікові операції. По-друге, це специфічні способи приховування і зниження об’єктів оподаткування, до яких належать:

1. зниження і фальсифікація бухгалтерських документів;

2. нелегальні або «напівлегальні» валютні та зовнішньоекономічні операції;

3. перерахування виручки на рахунки фіктивних компаній (підприємств), які не сплачують податки, або неповернення виручки на рахунок підприємства шляхом відвантаження товарів без попередньої оплати [44].

З точки зору форми виникнення податкового боргу існує два напрями ухилення від сплати податків: перший пов'язаний із кримінальною діяльністю або використанням незаконних методів, другий полягає у легальному ухиленні через маневрування недосконалим податковим законодавством. У процесі ухилення від оподаткування можна виділити три види операцій:

1) повністю виведені з-під бухгалтерського обліку;

2) спрямовані на приховування частини обороту;

3) здійснювані під виглядом інших операцій або так звані «псевдооперації».

З метою ухилення від оподаткування платники здійснюють «псевдооперації», які важко відстежити, тому що відображені в обліку фінансово-господарські операції маскуються під легальні.

Як свідчить практика, тісно пов’язаним з усіма іншими способами ухилення від оподаткування є приховування реальних доходів від сплати податків і завищення витрат, що впливає на собівартість або фінансові результати діяльності. Існує чимало можливостей для приховування та зменшення об’єктів оподаткування, починаючи з ведення фінансово-господарської діяльності без необхідної реєстрації, ліцензії або взяття на облік у Державній податковій інспекції, знищення та фальсифікація бухгалтерських і звітних документів, невідображенням або перекрученням фінансово-господарських операцій у бухгалтерському обліку, в тому числі необґрунтованого списання і використання нееквівалентних товарообмінних операцій; і закінчуючи застосуванням у процесі фінансово-господарської діяльності рахунків інших організацій, структурних підрозділів, дочірніх або фіктивних фірм. Серед поширених способів завищення витрат на ведення господарської діяльності є завищення вартості різних послуг, а також собівартості будівельно-монтажних і ремонтних робіт [34, c.148].

Розповсюдженою причиною несплати податків є умисне відхилення від сплати податків, тобто свідоме порушення платниками вимог податкового законодавства.

Серед інших причин виникнення податкового боргу, що не пов’язані з використанням «правових прогалин», можна назвати незадовільний фінансовий стан платників, коли вчасне виконання податкового зобов’язання неможливе через фізичну відсутність у платника належних фінансових ресурсів.

Наявність випадків незадовільного фінансового стану суб’єктів економічної діяльності – явище, притаманне всім економікам, в тому числі й розвинутим.

Натомість не можна однозначно вважати відсутність фінансових ресурсів платника достатньою причиною для того, щоб не вносити податкові платежі. Згідно із загальноприйнятою думкою, підприємницька діяльність – це діяльність, пов’язана з ризиком, а тому різні ризики в процесі організації підприємницької діяльності мають плануватися та мінімізуватися. Крім того, плануючи свою діяльність, платники повинні передбачати виконання своїх зобов’язань, в тому числі в частині своєчасної сплати податків.

Побутує думка, що наявність податкового боргу як наслідок зумисного ухилення від оподаткування притаманна лише Україні та іншим країнам з перехідними економіками. Насправді ж, ухилення від сплати податків як особливий феномен фіскального інституту існує в усіх країнах світу.

Отже, серед основних причин виникнення податкового боргу можна назвати такі:

1. різке погіршення фінансового стану більшої частини платників,

2. криза платежів,

3. значні прогалини у законодавстві,

4. негативні наслідки загострення фінансової кризи тощо.

Для усунення причин, які призводять до зростання податкового боргу, необхідно вжити таких заходів: удосконалення процедур адміністрування податків, забезпечення чіткості застосування підзаконних актів, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у роботі податкових органів [38].