30. Колоніалізм та колонізація нових земель. Культура Лівобережжя та Слобожанщини кінця хvіі – першої половини хvііі ст.

Розвиток української культури у XVII-XVIII ст. стримувався розчленуванням українських земель та неоднаковими умовами їх розвитку. Прагнення встановити контроль над культурним життям українців — характерна риса колоніальної політики будь-якої з держав, що володіли землями України. Так, приміром, наступ царату на державність України відбувався одночасно з посиленням утисків у царині культури.

Початок колонізації (XVI століття)

Етапи колонізації

Українська колонізація Слобідської України протягом 17 ст. — 18 ст. ішла кількома хвилями.

1. Масового характеру вона набрала особливо в 1630-их роках, коли після поразки козацьких повстань їхні учасники переходять московський кордон і дістають дозвіл селитися на Слобожанській Україні (найбільша хвиля — це учасники повстання гетьмана Я. Острянина 1638р., які в кількості 900 осіб, на чолі з Острянином, оселилися в Чугуєві).

2. Ще більшою була колонізація Слобожанської України після Білоцерківської угоди 1651р.: переселення 1652р. року козаків Чернігівського і Ніженського полків на чолі з полковником Іваном Дзиковським; переселенці з містечка Ставища, Білоцерківського полку, на чолі з Герасимом Кондратьєвим, які заснували місто Суми. Ця хвиля тривала й далі: 1654р. засновано місто Харків, 1662р.— Богодухів. Події Руїни викликали нову хвилю колонізації, головним чином з Правобережної України в 1670 — 1680-их роках («згін» 1680р.). У 1674р. засновано місто Вовче (Вовчанськ), 1681р. — місто Ізюм.

3. Подальша хвиля колонізації була пов'язана з ліквідацією Паліївщини у 1711 — 1714 роках.

4. Остання велика колонізаційна хвиля припадає на 1720 — 1730 роки, у зв'язку з відновленням польсько-шляхетського панування на Правобережжі, поразкою гайдамацького руху 1734р., а також із посиленням старшинського визиску козацько-селянської людності на Гетьманщині. Внаслідок української колонізації московська колонізація Слобідської України була відтиснена на схід і південний схід у бік Дону й Волги, але українські хвилі сягали й туди.

Населення Слобідської України становило наприкінці 17 ст. близько 120 тисяч осіб. За реєстром 1732 року кількість населення Слобідської України становила близько 400 тисяч, 1773р. — понад 660 тисяч. Завдяки заселенню українцями Слобідської України протягом одного століття українська етнічна територія збільшилася на майже 100 000 км2, а її межі пересунулися на 120 — 200 км на схід. Населення Слобідської України становило на середину 18 ст. близько 10% населення всіх тодішніх українських етнічних земель, територія — близько 25%.

Культура Лівобережжя та Слобожанщини. Розвиток духовного життя українського народу у XVIII ст. відбувався в різних регіонах по-різному. До кінця другої третини XVIII ст., тобто до ліквідації Гетьманщини, яка певною мірою захищала українську культуру, духовне життя Лівобережжя розвивалося у більш сприятливих умовах. Близьким до нього культурним життям жила Слобожанщина, пізніше — Південь України.

Ідеологічною основою культурного розвитку була православна релігія. Як і раніше, церква була нерозривно пов´язана з освітою. У багатьох селах, містах при церквах існували школи, де священики навчали дітей селян, міщан та козаків основам наук, релігійним заповідям, у містах продовжували діяти братські школи. Слід зазначити, що народна освіта значно краще розвивалася в Гетьманській державі, на Слобожанщині і знаходилася в скрутному становищі на Правобережжі, у Західній Україні, де польська влада, як і раніше, переслідувала, обмежувала православну церкву та українську школу, силою насаджувала польську мову і витісняла українську. Багато сільських громад наймали учителів — вихованців братських шкіл та Києво-Могилянської академії. Останні часто служили репетиторами у заможних людей.

Навіть у найважчі воєнні роки вищу освіту давала Києво-Могилянська колегія, якій у 1694 р. царський уряд надав звання академії. Тут продовжували викладати більшість предметів латинською мовою, а польська і українська служили допоміжними. Викладалися граматика, риторика, поетика, діалектика, логіка і філософія. У колегії вчилися діти всіх станів — від князівських та гетьманських до козацьких і селянських. Колегії подавали щедру допомогу духовні сановники та гетьмани.