- •2.Адміністративно-територіальне положення ділянки зйомки
- •3.Географічна характеристика ділянки зйомки
- •4.Визначення горизонтальних прокладень
- •5. Знімальне обгрунтування
- •5.1. Повірки та дослідження геодезичних приладів
- •5.1.1. Склад та повірки теодоліту 2т 30п
- •5.1.2.Повірки і дослідження мірною стрічки (рулетки)
- •2.Визначення постійної поправки
- •5.1.3.Повірки і дослідження нівеліру і рейок
- •6. Вимірювання горизонтальних кутів у теодолітному ході
- •7.Обчислення координат пунктів замкнутого теодолітного ходу
- •8.Вимірювання перевищень у ході технічного нівелювання
- •9.Тахеометрична зйомка
- •11.Журнал відвідування практики.
- •12.Щоденник з навчальної топографічної практики
7.Обчислення координат пунктів замкнутого теодолітного ходу
Початковий дирекційний кут визначаємо
за формулою оберненої геодезичної
задачі αА-В=arctg
=arctg
=4°50'.
βA=166°34'; βв=10°28'; β1=255°06'; β2=100°15'; β3=257°42'; β4=98°23'; β5=93°32'; β6=169°53'; β7=108°06;
1)
Обчислюємо суму виміряних кутів:
∑βвим=1259°59';
2) Обчислюємо теоретичну суму кутів: для внутрішніх виміряних кутів (правих по ходу):
∑βтеор=180°· (n - 2)=1260°;
3) Обчислюємо кутову нев'язку ходу в секундах або в хвилинах
fпр=∑βвим - ∑βтеор=-0°01';
fдоп=±
1°
=±
1°
±3,0
° (визначаємо допустимість даної
нев’язки);
4) Обчислюємо дирекційні кути:
+
180° - βВ
= 195°18';
+
180° - β1
= 270°24';
α2-3 = α1-2 + 180° - β2 = 190°39';
α3-4 = α2-3 + 180° - β3 = 268°21';
α4-5 = α3-4 + 180° - β4 = 186°44';
α5-6 = α4-5 + 180° - β5 = 100°16';
α6-7 = α5-6 + 180° - β6 = 90°09';
α7-1 = α6-7 + 180° - β7 = 18°15';
Контроль: αА-В = α7-1 + 180° - β1 = 4°50';
5) Обчислюємо румби:
r1-2 = 90°24' (ПдЗх); r4-5 = 6°44' (ПдЗх); r7-1 = 18°15' (ПнСх);
r2-3 = 10°39' (ПдЗх); r5-6 = 79°44' (ПдСх);
r3-4 = 88°21' (ПдЗх); r6-7 = 90°09' (ПнСх);
6) Обчислюємо прирости координат по всіх сторонах ходу:
ΔXi = S · cos ri ; ΔYi = S · sin ri ;
Потім проводимо поправку через неспівпадання суми додатніх та від’ємних приростів, оскільки їх загальна сума повинна дорівнювати нулеві.
fx=
0; fу=
-0,03;
fабс =
0,03;
fвідн
= 1/L/fабс
= 1/13356;
Враховуємо допустимість нев’язки: fдоп = 1/1000;
Виправлені прирости координат становлять:
ΔXА-В = 62,83 м; ΔYА-В = 5,30 м;
ΔXВ-1 = -54,85 м; ΔYВ-1 = -15,02 м;
ΔX1-2 = 0,21 м; ΔY1-2 = -29,40 м;
ΔX2-3 = - 10,09 м; ΔY2-3 = -1,90 м;
ΔX3-4 = -1,90 м; ΔY3-4 = -66,04 м;
ΔX4-5 = - 30,65 м; ΔY4-5 = - 3,62 м;
ΔX5-6 = - 10, 35 м; ΔY5-6 = 57,16 м;
ΔX6-7 = - 0,10 м; ΔY6-7 = 38,70 м;
ΔX7-1 = 44,92 м; ΔY7-1 = 14,81 м;
7)
Потім вираховуємо координати всіх
пунктів теодолітного ходу:
Xi = Xi-1 + ΔX; Yi = Yi-1 + ΔY;
XА= - 1426,00 м;__ YА = - 1577,50 м;
XВ= - 1363,17 м; YВ = - 1572,20 м;
X1 = - 1418,03 м; Y1 = -1587,21 м;
X2 = - 1417,82 м; Y2 = - 1616,61 м;
X3 = - 1427,92 м; Y3 = - 1618,51 м;
X4 = - 1429,82 м; Y4 = - 1684,55 м;
X5 = - 1460,47 м; Y5 = - 1688,17 м;
X6 = - 1470,82 м; Y6 = -1631,01 м;
X7 = - 1470,92 м; Y7 = -1592,31 м;
8.Вимірювання перевищень у ході технічного нівелювання
Відмітки будь-якого геодезичного пункту В зазвичай одержують по формулі:
;
де HA – відома відмітка якого-небудь пункту;
h – перевищення між обумовленим пунктом В и вихідним пунктом А.
Для виміру перевищень методом геометричного нівелювання потрібний нівелір, комплект із пари рейок і нівелірні башмаки.
Якщо відстань між пунктами невелика (до 150 м) і перевищення між ними також невелике (до 2 м), то перевищення можна вимірити з однієї установки (однієї станції) нівеліра і обійтися без башмаків (рис. 5).
Рис. 5. Схема взяття відліків на станції технічного нівелювання.
Порядок виміру перевищення на станції наступний:
Встановити нівелір приблизно посередині між пунктами А і В, привести нівелір у робоче положення; відстань від нівеліра до рейок не повинна бути занадто великою (не більше 100 м) чи занадто малою (не менш 5 м); якщо ця відстань за умовами місцевості виходить менше 5 м, то рекомендується поставити нівелір в стороні від рейок (рис. 6.).
Рис. 6. Одна з можливих схем розташування нівеліра і рейок.
Встановити вертикально рейки на пункті А (задня рейка) і на пункті В (передня рейка); рейка встановлюється на центр пункту (верхня частина марки вихідного пункту чи шляпка цвяху на обумовленому пункті); навести зорову трубу на задню рейку, ві
дфокусувати зображення рейки й встановити його в центрі поля зору; елеваційним гвинтом привести пузирьок рівня точно в нуль-пункт і взяти відлік по чорній стороні рейки по центральній горизонтальній нитці ЗЧор; записати відлік у журнал.
Дати команду „реєчнику” розгорнути рейку червоною стороною; перевірити положення пузирька точно в нуль-пункті і взяти відлік по червоній стороні рейки по центральній горизонтальній нитці ЗЧер; записати відлік у журнал.
Повернути нівелір на передню рейку і повторити операції 3 і 4 для передньої рейки – в результаті вийдуть відліки ПЧор і ПЧер; записати відліки в журнал;
Виконати обробку вимірів на станції, тобто:
обчислити різниці нулів для задньої Р0З и передньої Р0П рейок Р0З = ЗЧер – ЗЧор; Р0П = ПЧер – ПЧор; записати їх у журнал;
обчислити перевищення по чорним ЧорП і червоним ЧерП сторонах рейок ЧорП = ЗЧор – ПЧор; ЧерП = ЗЧер – ПЧер; записати їх у журнал;
обчислити різницю перевищень ЧорП – ЧерП і записати її в журнал;
перевірити умову ЧорП – ЧерП = Р0П – Р0З;
при виконанні попереднього умови обчислити середнє перевищення
,
округлити його до міліметрів і вписати
в журнал. Знак "плюс" або "мінус"
вибирається з таким розрахунком, щоб
величина в круглих дужках майже дорівнює
ЧорП.
Допуски на станції: на розбіжність обчисленої і теоретичної різниці нулів рейок 5 мм; на розбіжність чорного і червоного перевищень 5 мм.
По відліках, що вз’яті на зв’язуючих точках, вираховують перевищення за формулою: : h = a – b;
hчерв12 = 2099 – 0650 = +1449 мм;
hчорн12 = 6780 – 5333 = +1447 мм;
hчерв23 = 0604 – 2131 = - 1527 мм;
hчорн23 = 5289 – 6311 = - 1527 мм;
hчерв34 = 1277 – 1629 = - 0352 мм;
hчорн34 = 5957 – 6311 = - 0354 мм;
hчерв45 = 1468 – 1452 = + 0016 мм;
hчорн45 = 6152 – 6138 = + 0014 мм;
hчерв56 = 1744 – 2257 = - 0513 мм;
hчорн56 = 6727 – 6942 = - 0515мм;
hчерв67 = 1964 – 2199 = - 0235 мм;
hчорн67 = 6646 – 6881 = - 0235 мм;
hчерв78 = 2259 – 1652 = +0607 мм;
hчорн78 = 6253 – 6412 = +0607 мм;
hчерв89 = 1569 – 1730 = -0161 мм;
hчорн89 = 6253 – 6412 = -0159 мм;
hчерв91 = 1903 – 1196 = +0707 мм;
hчорн91
= 6588 – 5879 = +0709 мм;
Знаходимо суму всіх перевищень (теоретично вона повинна бути рівною нулеві); оскільки існують розбіжності, тоді проводимо ув’язку перевищень:
fΔh = ∑hі = = -11 мм;
Δhдоп = ± 8
= ± 24, мм; n – кількість станцій;
HА = 215,31 м;
HВ = HА ± hАВ = 215,31 – 1,449 = 213,861 м;
H1 = HВ ± hВ1 = 213,861 – (– 1,526) = 215,387 м;
H2 = H1 ± h12 = 215,387 – (– 0,352) = 215,739 м;
H3 = H2 ± h23 = 215,739 – 0,016 = 215,723 м;
H4 = H3 ± h34 = 215,723 – (– 0,513) = 216,136 м;
H5 = H4 ± h45 = 216,136 – (– 0,234) = 216,47 м;
H6 = H5 ± h56 = 216,47 – 0,608 = 215,86 м;
H7 = H6 ± h67 = 215,86 – (– 0,158) = 216,02 м;
Контроль:
H1 = H7 ± h7А = 215,31 м;
Таблиця 4
Журнал
нівелювання
№ п/п |
№ то-чок ніве-люва-ння |
Відліки по рейках |
Перевищення, мм |
Гори-зонт інстру-менту |
Відмітки |
|||||||
Задні |
Пере-дні |
Про-міжні |
Обчис-лені |
Середні |
Випра-влені |
|
|
|||||
1 |
ПКА
ПКВ
|
2099 6780
|
0650 5333 |
|
+ 1449 + 1447 |
+ 1448
+1 |
+ 1449
|
|
215,31
213,861 |
|||
2 |
ПКВ
ПК1
|
0604 5289 |
2131 6816 |
|
- 1527 - 1527 |
- 1527
+1 |
- 1526 |
|
213,861
215,387 |
|||
3 |
ПК1
ПК2
|
1277 5957 |
1629 6311 |
|
- 0352 - 0354 |
- 0353
+1 |
- 0352 |
|
215,387
215,739 |
|||
4 |
ПК2
ПК3
|
1468 6152 |
1452 6138 |
|
+ 0016 + 0014 |
+ 0015
+1 |
+ 0016 |
|
215,739
215,723 |
|||
5 |
ПК3
ПК4
|
1744 6427 |
2257 6942 |
|
- 0513 - 0515 |
- 0514
+1 |
- 0513 |
|
215,723
216,136 |
|||
6 |
ПК4
ПК5
|
1964 6646 |
2199 6881 |
|
- 0235 - 0235 |
- 0235
+1 |
- 0234 |
|
216,136
216,47 |
|||
7 |
ПК5
ПК6 |
2259 6943 |
1652 6336 |
|
+ 0607 + 0607 |
+ 0607
+1 |
+ 0608 |
|
216,47
215,862 |
|||
8 |
ПК6
ПК7
|
1569 6253 |
1730 6412 |
|
- 0161 - 0159 |
- 0160
+2 |
- 0158 |
|
215,862
216,02 |
|||
9 |
ПК7
ПКА
|
1903 6588 |
1196 5879 |
|
+ 0707 + 0709 |
+ 0708
+2 |
+ 0710 |
|
216,02
215,31 |
|||
|
|
|
|
|
|
Σhср=-11 |
Σhвип=0 |
|
|
|||
