26. Завдання та інформаційна база аналізу витрат обігу підприємств роздрібної торгівлі

Витрати обігу відносяться до найважливіших показників господарської діяльності торгових організацій. Вони являють собою витратиторгових організацій з доведення товарів від виробника до споживача і включають витрати із завезення, зберігання та реалізації товарів. У торгівлі закладені невичерпні можливості абсолютного і відносного зниження витрат обігу при підвищенні якості торговельного обслуговування населення, скорочення витрат часу покупців на придбання товарів.Проте використовуються ці можливості недостатньо.

Основні завдання аналізу:

• систематичний та оперативний контроль за витратами обігу;

• виявлення впливу факторів на суму і рівень витрат обігу;

• пошук резервів зниження рівня витрат обігу та розробка заходів щодо їх використання.

Аналіз витрат обігу проводять за даними бухгалтерської та статистичної звітності, поточного їх обліку, первинних і зведених документів, Позаоблікове джерел інформації та особистих спостережень за [2] с. 143. Фактична сума витрат обігу показується в квартальних і річному «Звіті про прибутки та збитки" (форма № 2), «Звіті про фінансові результати» (форма № 5-Ф) і «Звіті провитрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства "(форма № 5-3),« Звіті з праці і руху працівників »(форма № 1-праця). Місячні дані про витрати обігу (у цілому по торговому підприємству, госпрозрахунковим підрозділам і окремих статтях витрат) можна отримати з регістрів їх син ві синтетичних і аналітичного обліку та машинограм. Для вивчення причин виявлених відхилень від плану і в динаміці по витратах обігу використовуються дані первинних документів (товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей на оплату праці тощо), матеріали перевірок, обстежень, особистих спостережень.

Відповідно до чинних нормативних положень багато торгових витрати не відображаються на витратах звернення. До них відносяться витрати і збитки по тарі, пов'язані з безгосподарністю та іншими недоліками у тарному господарстві; товарні втрати понад встановлені норми; підвищені відсотки, сплачені за несвоєчасне повернення кредитів банку, і ін Вони відносяться на зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, або списуються за рахунок інших джерел. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення, аналізу та оцінки всіх витрат торговельного підприємства як відносяться, так і не відносяться на витрати обігу. Загальну суму торговельних витрат у закордонній обліково-аналітичній практиці називають економічними витратами обігу. Вирахуванням з валового доходу, що залишається у розпорядженні торговельного підприємства, економічних витрат обігу визначають економічну (реальну) прибуток від реалізації товарів. Методика аналізу економічних витрат приблизно така ж, як і витрат, що відносяться на витрати обігу.

26. Аналіз виконання плану та динаміки витрат обігу у роздрібній торгівлі

Абсолютним показником витрат обігу є їх сума, а відносним - рівень. Абсолютний розмір витрат обігу є важливим і необхідним вихідним показником для аналізу. Однак економічна оцінка витрат обігу проводиться за їх відносним рівнем, який виражає відношення суми витрат обігу до товарообороту. Він показує скільки витрат в копійках припадає на гривню товарообороту. У такому вигляді рівень витрат обігу називають показником витратомісткості товарообороту. У більшості випадків він виражається у відсотках до товарообороту.

У роздрібній торгівлі для визначення рівня витрат обігу їх суму відносять до всього роздрібного товарообороту, враховуючи і дрібний опт. На оптових торговельних підприємствах (базах) рівень витрат обігу розраховують до оптового товарообороту, враховуючи оплачений транзит, оборот з реалізації товарів матеріально-технічного постачання і дрібнооптовий товарооборот. Під час розрахунку рівня витрат обігу в торгівлі системи райспоживспілки (районного споживчого товариства) загальну суму витрат обігу роздрібної торгівлі і оптової бази (якщо є свій опт) відносять до товарообороту роздрібної торговельної мережі системи.

Аналіз витрат обігу проводять за звітний рік і за кварталами як загалом по торгівлі системи райспоживспілки чи районного споживчого товариства, так і по їх структурних підрозділах: споживчих товариствах, торговельних об'єднаннях, оптовій базі. У процесі аналізу витрат обігу їх фактичний рівень порівнюють з плановим, базисним чи рівнем витрат інших підприємств системи і знаходять відхилення. Перевищення фактичного рівня над плановим означає перевитрати і показується із знаком плюс. Якщо фактичний рівень виявиться нижчим від планового, то відхилення характеризує економію витрат обігу і показується із знаком мінус.

Системне використання цих показників особливо необхідне у порівняльному аналізі досягнутих рівнів витрат обігу підприємств торгівлі, оскільки дозволяє оцінити напруженість досягнутих результатів у звітному періоді на фоні базисних чи планових показників. Передовим підприємствам з відносно низьким рівнем витрат обігу важче його знижувати ніж підприємствам, де високий рівень витрат і значні невикористані резерви їх економії.

Отже, аналіз витрат за статтями дозволяє не тільки оцінити виконання плану по кожній з них, але і побачити його вплив на загальний показник економії чи перевитрат. Він також виявляє статті, які потребують першорядної уваги.