16. Класифікація факторів, які визначають економічні показники господарсько-фінансової діяльності підприємств

Управління формуванням та розподілом прибутку ґрунтується на впливі на нього через фактори, що визначають фінансові результати. Оскільки прибуток (чи збиток) є інтегрованим показником, то на нього впливають усі фактори діяльності підприємств. Залежно від рівня дії вони поділяються на макро- і мікроекономічні.

До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту і пропозиції. Діяльність підприємства починається з маркетингових досліджень з метою визначення його місця на ринку, прогнозування відповідних змін. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно мусить максимально їх враховувати. Безглуздо випускати продукцію, яка потім не матиме збуту. Зміна ситуації на ринку (поява нових товаровиробників, нових ідентичних товарів, переорієнтування попиту на інші товари) може істотно вплинути на рівновагу попиту і пропозиції, що відіб’ється на обсязі продажу і цінах, а в підсумку — на фінансових результатах.

Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи: техніко-економіч­ні та комплексні.

Система техніко-економічних факторів визначається характером і умовами формування прибутку в тій чи іншій галузі. Роз-

глянемо її на прикладі основної галузі — промисловості.

В інших галузях ці фактори є ідентичними за змістом. Таким чином виділяються три узагальнюючі фактори: обсяговий, ціновий і собівартісний. Обсяг продажу і ціна діють прямо пропорційно, собівартість — обернено пропорційно. Ці фактори впливають на фінансові результати як кожен окремо, так і сукупно. Їх сукупна дія відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції (послуг, робіт).

Вплив фактора асортименту проявляється в установленні певного набору товарів, робіт і послуг з різними цінами і собівартістю. Зрозуміло, що зміна одного товару на інший (з іншим рівнем прибутковості) веде до збільшення чи зменшення загальної маси прибутку. Звичайно, підприємство намагається випускати найбільш рентабельні товари з метою максимізації прибутку. Разом з тим необхідність утримувати певну нішу на ринку обумовлює випуск і менш рентабельних товарів.

Дія фактора структури за своїм характером подібна до впливу асортименту. Однак у даному разі змінюється не номенклатура товарів (робіт, послуг), а питома вага окремих з них у загальному випуску. Збільшення питомої ваги більш рентабельних товарів (робіт, послуг) за рахунок менш рентабельних веде до збільшення загальної маси прибутку, і навпаки. Водночас можливості підприємств впливати на прибуток через даний фактор досить обмежені, оскільки структура випуску продукції та надання послуг визначаються потребами ринку.

17. Завдання і джерела інформації для аналізу роздрібного товарообороту підприємств торгівлі

Роздрібний товарооборот є одним із основних показників діяльності торговельних підприємств, у т.ч. і системи споживчої кооперації. Він характеризує діяльність торговельних підприємств та їх об'єднань в галузі торговельного обслуговування населення і охоплення його грошових доходів. Обсяг і структура товарообороту, темпи його росту мають вирішальний вплив на всі економічні показники господарсько-фінансової діяльності підприємств торгівлі.

Склад роздрібного товарообороту регламентується Інструкцією про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, що затверджена Міністерством статистики України 28.12.96 № 389. У роздрібний товарооборот включається виручка від продажу товарів безпосередньо населенню через організований споживчий ринок, тобто торговельну мережу і мережу ресторанного господарства

(громадського харчування) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності і господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання. Реалізація товарів населенню за розрахунковими чеками установ банків, банківськими платіжними картками враховується в роздрібному товарообороті як продаж за готівку. Сума непродовольчих товарів, проданих населенню в кредит, включається в товарооборот повною їх вартістю в момент роздрібного продажу, яким вважається передача товарів покупцю. Якщо має місце продаж товарів за валюту, то він включається у товарооборот у сумі перерахованій у національну валюту України за поточним курсом Національного банку, що діє на день продажу товару.

Основними завданнями обороту роздрібної торгівлі є:  - Перевірка ступеня виконання прогнозних продажів за обсягом і структурою, задоволення попиту покупців на окремі товари;  - Виявлення тенденцій і закономірностей його розвитку в динаміці і змін, що відбуваються в них;  - Визначення факторів, що впливають на його зміну (кількісний вимір і узагальнення впливу факторів на виконання прогнозних показників та динаміку роздрібного товарообігу);  - Оцінка впровадження прогресивних методів торгівлі та їх ефективності;  - Виявлення резервів, шляхів і можливостей зростання обсягу продажів і поліпшення обслуговування покупців;  - Розробка заходів щодо усунення недоліків та підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності.