14. Суть системного і комплексного підходів в економічному аналізі

Проведення аналітичного дослідження вимагає застосування системного підходу, оскільки економічний аналіз як наука та його об'єкт можуть розглядатися як певна система. Ця система складається із сукупності взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем і включає визначення мети, завдань, функцій.

Зміст системного підходу полягає в комплексному вивченні складних об'єктів як єдиної цілісної системи у нерозривному зв'язку з усіма її складовими елементами.

Системний підхід при вивченні економічної системи потребує також комплексного аналізу та розробки економічних, соціальних і науково-технічних програм її розвитку.

Отже, системний підхід в економічному аналізі передбачає:

1) виявлення сутності явища і процесу як самостійних систем певного порядку, що мають різні структури зв'язків з економічними підсистемами, системою і середовищем;

2) розробку синтетичних та аналітичних показників, що характеризують кількісний бік явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісними параметрами;

3) вивчення законів, закономірностей і тенденцій їх розвитку на основі відбору та перетворення інформації;

4) складання моделей розвитку явищ і процесів з урахуванням динамічності економічної системи та їх економічного обґрунтування

Комплексний підхід – характерна риса сучасних аналітичних досліджень. При системному підході насамперед необхідно розробити блок-схему вивчення з урахуванням сутності явища і процесу. Наприклад, при аналізі проблеми концентрації сільськогосподарського виробництва в районі загальна блок-схема може бути подана у такому вигляді:

1) сутність та шляхи концентрації виробництва: централізація, інтенсифікація, комбінування, міжгосподарське кооперування, агропромислове інтегрування;

2) сутність централізації, показники, динаміка, ефективність;

3) сутність інтенсифікації, показники процесу, динаміка, напрями, ефективність;

4) сутність комбінування, показники, динаміка, напрями, ефективність;

5) сутність міжгосподарської кооперації, види та форми кооперування, показники, динаміка, ефективність;

6) агропромислові комплекси, показники, ефективність;

7) розробка довгострокової програми здійснення концентрації виробництва в районі, її економічна ефективність.

15. Класифікація способів і прийомів економічного аналізі

Сукупність способів і прийомів представляють собою інструментарій економічного аналізуокремі елементи якого запозичені і можуть бути використані в інших економічних науках та специфічні, що використовуються лише в економічному аналізі.  

Розглянемо класифікацію прийомів економічного аналізу. Основними з них є: логічні, статистичні, прийоми факторного впливу, абстрактні, економіко-математичні.

Логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, групування.

Аналіз – розчленування, розбір, розмежування, окремих явищ, що досліджуються на складові частини та окремі елементи за певними ознаками та можливостями і на цій основі розробка логічних висновків.

Синтез – зворотній спосіб, що представляє узагальнення окремих однорідних явищ у загальні групи за характерними ознаками та признаками з метою розробки узагальнених висновків, щодо діяльності суб’єкта господарювання.

Індукція — це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків

Дедукція — це зворотній спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин.

Порівняння — це метод, що представляє собою характеристику економічного явища, або предмета через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими предметами або явищами, які мають певні якісні ознаки (нормативи, норми, середні показники та ін).

Групування – метод визначення та виділення із досліджуваної сукупності предметів та явищ однорідних груп за визначеними ознаками та характеристиками.

Статистичні: середні та відносні величини, ряди динаміки, структурні групування, табличний метод, графічний спосіб.

Середні величини – прийом використовується з метою виявлення загальних закономірностей та ознак досліджуваної кількості загальних показників, процесів та явищ. (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні гармонійні та ін).

Відносні величини – прийом кількісного відношення між окремими абсолютними показниками, соціально-економічними явищами і процесами (індекси, проценти, коефіцієнти).

Ряди динаміки – прийом дослідження однорідних показників, предметів та явищ за ряд періодів.

Структурні групування – прийом дослідження внутрішньої будови предметів, явищ, показників шляхом співвідношення їх складових до загальної суми сукупності.

Графічний спосіб – наглядне, масштабне зображення зміни певних економічних показників (графіки, діаграми).

Табличний метод накопичення, опрацювання і зберігання цифрової інформації як основної і порівняльної так і проміжні підсумкові розрахунки (відхилення відсотки).

Прийоми факторного аналізу елімінування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки, відносні різниці), балансовий.

елімінування (від лат. — виключати, усувати) суть цього методу полягає у послідовному вивченні впливу кожного фактора на загальний результативний показник при умові незмінності інших факторів.  

Абстрактні способи: експертні оцінки, економічна діагностика, моделювання, еврістичні.

Експертні оцінки – застосовують у випадках, коли немає достатньо інформації для вивчення того чи іншого явища , або процес її отримання ускладнений.

Економічна діагностика – спосіб з’ясування виду та характеру порушень від нормального загальноприйнятого стану процесу або явища за основними типовими ознаками.

Моделювання – використовується при дослідженні складних процесів, явищ, предметів і представляє собою їх масштабне зменшення, що сприяє оперативному накопиченню необхідних знань, розробці висновків та певних рішень.

Еврістичні – способи активізації творчості, нестандартного мислення, що базуються на інтуїції та досвіді дослідників.

Економіко-математмчні способи: кореляційний прийом, дисперсійний прийом, регресійний аналіз та ін.

Кореляційний прийом – застосовується у випадках, коли між значенням факторів (показників) є кореляційний зв’язок.

Дисперсійний прийом – використовується у випадках, коли ускладнений процес визначення кількісного впливу факторів.

Регресійний аналіз – дослідження чинників зв’язок яких з результативним показником є неповним.