Вартісної метод.
За допомогою цього методу визначається продуктивність праці з обліком усього різноманіття продукції й робіт виконуваних на підприємстві й у галузі в цілому.
Основний показник продуктивності праці обумовлений вартісним методом – це річний виробіток на один працівника. Цей показник визначається шляхом розподілу річного обсягу роботи (продукції) у грошовім вираженні на среднесписочную чисельність ППП. Грошова оцінка продукції застосовується на підприємствах випускаючих велику кількість різноманітних видів продукції, де визначити сумарний обсяг вироблення в натуральнім вираженні взагалі не можна. Вартісної метод дозволяє враховувати якісну сторону роботи підприємства (наприклад, вугілля, руда високої якості реалізується по більш високій ціні, чому теж кількість більш низької якості (малий зміст заліза в руді)).
Вартісної метод виміру продуктивності праці полягає в тому, що для розрахунків ухвалюють увесь обсяг валової, товарної або реалізованої продукції підприємства, об'єднання, зробленої в одиницю часу.
В останні роки в якості одного з вартісних вимірників обсягу зробленої продукції, а отже й продуктивності праці використовується показник обсягу зробленої нормативно-чистої продукції. Він оцінює величину знову створеної продукції працею персоналу даного підприємства.
Нормативно-чиста продукція враховує нормативні витрати праці ( у вигляді заробітної плати з відрахуваннями на соціальне страхування), плановий прибуток і не враховує витрати минулого (упредметненого) праці.
У цьому випадку формула продуктивності
,
–
нормативно-чиста
продукція за аналізований період часу
(мес., рік.) у гривнях.
–
среднесписочная
чисельність трудящих за аналізований
період.
Фактори й резерви росту продуктивності праці й зниження трудомісткості робіт.
Продуктивність праці – це підсумковий показник, що оцінює ефективність праці, і її рівень формується в результаті сукупного впливу ряду факторів. Ці фактори можна підрозділити на наступні групи:
Технічні й технологічні фактори – це такі як
комплексна механізація й автоматизація виробництва;
впровадження нової техніки й модернізація діючого встаткування;
удосконалювання застосовуваної технології;
уведення в експлуатацію нових підприємств;
реконструкція й переоснащення діючих підприємств.
Організаційні фактори. До них ставляться
заходу в області вдосконалювання управління менеджменту підприємством;
організація виробництва й праці.
Соціально-економічні фактори
підвищення загальноосвітнього й професійного рівня кадрів;
підвищення трудової дисципліни, ділової активності;
удосконалювання форм матеріального заохочення;
скорочення плинності кадрів.
Усі ці фактори керовані й ступінь їх позитивного впливу на рівень продуктивності праці залежить від досягнень технічного прогресу, ступені ефективності використання його результатів в умовах підприємства (підготовка висококваліфікованих кадрів).
Фактори не керовані, що й виявляють негативний вплив на продуктивність праці для деяких видів виробництва (гірничорудна промисловість).
Природні й кліматичні фактори – гірничо-геологічні умови залягання корисних копалин і пов'язані із цим умови їх видобутку:
глибина залягання;
міцність порід;
обводненность порід;
зміст газу в породах.
Важливе значення для росту продуктивності праці на підприємстві має:
удосконалювання праці й виробництва;
краще використання створеного на підприємстві виробничого потенціалу;
скорочення витрат і невиробничих витрат робочого часу;
здійснення інших організаційних заходів.
Важливе значення для росту продуктивності праці в масштабах галузі виявляє збільшення частки корисної копалини відкритим способом. Продуктивність праці при цьому способі видобутку в залізорудній промисловості вище, чим при підземному, в 3, 3 рази, а у вугільній в 10 раз. Слід помітити, що підвищення частки відкритого видобутку вимагає наявності відповідних гірничо-геологічних і технічних передумов. Однак безсумнівна ефективність видобутку відкритим способом вимагає постійного вишукування можливості його застосування.