22.1Геологічні формації.Методи виділення та класифікація.

Геологічна формація – натуральне геологічне тіло, що утворилося в умовах розвитку певних структурних елементів земної кори на певних стадіях їхньої еволюції, які характеризуються різними тектонічними режимами.

Геологічна формація – парагенезис гірських порід.

Виділяють такі формації:

2. Осадові

Характерні риси: пластоподібна та лінзовидна форма, закономірне та незакономірне перешарування порід, колір формації (строкатоколірна та червоноколірні).

Класифікація:

1. наявність характерних корисних копалин: а) соленосні, б) вугленосні, в) золотоносні

2. літологічний склад основних формацеутворювальних порід: а)карбонатні, б) глинисті, в)піщано-глинисті

3. тектонічні умови: а)орогенні (нижньомоласові, верхньомоласові), б)платформенні (червоноколірна глиниста, сіроколірна піщано-глиниста, лагунно-континентальна червоноколірна, паралічно вугленосна, морська трансгресивна піщано-глиниста, морська мергеле-вапнякова), в)геосинклінальні (аспідна, граувакова, флішева)

4. палеогеографічні умови нагромадження (фаціальні форми, клімати): а) аридні, б)гумідні, в)льодовикові, г)морські, д)континентальні

5. різні ознаки: червоноколірні, вугленосні

2. магматичні – сукупність асоціацій вивержених порід (комплексів), які стійко повторються в геологічному часі і просторі і які зберігають при цьому характерні особливості складу внутрішньої будови і співвідношення з оточуючим середовищем. Ці особливості визначають магматичної формації

Виділяють класи, сімейства, групи, види

Класи формацій

1. Вулканічні: мафічні (базальтові ), мафічно-салічні (андезитові), салічні (ріолітові)

2. Інтрузивні: ультрамафічні, мафічно-салічні

За вмістом темноколірних мінералів: салічні, салічно-мафічні, мафічні, ультрамафічні

2. метаморфічні – кристалічні породи, які утворил на глибині.

Виділяють наступні формаційні групи

1. суперхрустальні

2. метаморфізовані

3. плутоно-метаморфізовані

4. плутонічні

22.2 Еволюція біосфери в кайнозої

Органічний світ палеогену. Виникли у морських басей­нах нові роди бівальвій, гастропод, костистих риб, радіолярії, морські їжаки, шестипро­меневі корали, остракоди. Для середнього палео­гену характерний "вибух" нумулітид

На суші головне значення мали ссавці, які швидко розвивали­ся. З'являються давні хижаки, перші копитні, гризуни, напівмавпи, перші кінські, носорогові, свиноподібні. В Африці вже жили людинопо­дібні мавпи (парапітеки), ссавці поширилися у морі (зубасті кити).

У цілому повітряний простір опанували птахи (зозулеві, соколоподіб­ні, лелечі), комахи (відомо кілька тисяч видів).

Серед наземної флори переважали покритонасінні, хвойні, па­пороті. Виокремлювалася тропічна зона,яку оточували з півдня і півночі зони з помірним кліматом..

Органічний світ неогену. Неогену властиве поступове похоло­дання, яке спричинило зміну біот. Крім того, у неогено­вому періоді відбулося найбільше осушення площі континентів за весь фанерозой.

У морських акваторіях були ті ж комплеси безхребетних, що й у палеогені. Виникли перші дельфіно­ві, тюлені, моржі. На суші панували ссавці (ведмеді, коти, гієни, олені, носороги, жирафи, людиноподібні мавпи), птахи. У міоцені були відокремлені один від одного центри еволюції ссавців: в Австралії розвивалися лише сумчасті та однопрохідні, в Південній Америці не було хижаків, у Північній Америці жили своєрідні копит­ні, хижаки, проте не було рогатих оленів, людиноподібних мавп. Обмін фауною між Євразією і Північ­ною Америкою відбувся у пліоцені.

Органічний світ антропогену. За умов періодичних змін клімату і поширення міграцій фауни між континентами відбу­валася прискорена еволюція з масовим вимиранням окремих родів і видів. На початку голоцену тільки у Північній Америці зникло 337 родів ссавців. Значне вимирання плейстоценових тварин у той же час відбулося в Європі, в Австралії, Африці

Наприкінці пліоцену за умов савани існували слони, верблюди, бізони, тигри.

У плейстоцені, коли почалося похолодання, були бізон, лось, вівцебик, північний олень, лемінг, мамонти, шерстисті носороги, коні кабалюс, тигро-леви, бурі ведмеді

В четвертинний період виникла людина. На думку більшості вчених, людина походить від африканських люди­ноподібних мавп палеогенового періоду. В еволюційному дереві людини розрізняють декілька гілок та етапів розвитку. Найбільш ранні ланки еволюції представлені єгиптопітеком і міоцен-пліоценовим дріопітеком. Цих напівдеревно-напівназемних мавп розгля­дають як предків сучасних африканських людиноподібних мавп і людини. Період життя дріопітеків в Кенії - близько 20 млн років тому.

Десь 5 млн років тому з'явилися австралопітеки, які розселилися в саванах і світлих місцях Африки. Серед австралопітеків розрізняють чотири види. Вважають, що саме один з них започаткував еволюцій­ний стовбур антропоїдів, від еволюційної гілки яких відокремився рід Ното. Homo habilis (людина уміла), Ното habilis трасформувався у Homo erectus (людина прямоходяча). Близько 1 млн років тому австралопітеки вимер­ли, і Homo erectus залишився єдиним представником гомінідів. Представники "первісного стада" - архантропів - розселилися на Землі. Вони відомі під назвами пітекантропів, синантропів, гейдель-берської людини. Архантропи використовували вогонь і виготовля­ли грубі кам'яні знаряддя.

Архантропів замінили палеонтропи, що належали вже до роду Homo sapiens. Вони жили до 40 тис. років тому і ще відрізнялися від сучасної людини.

Подальшою ланкою в напрямі розвитку сучасної людини були неандертальці. Нащадки палеонтропів - неантропи вже вміли полю­вати, виробляти примітивні прикраси, творити наскельний живопис, шити одяг і мали родовий суспільний лад. їхніми представниками є кроманьйонці, які жили близько 30 тис. років тому