3.Геохімічні методи пошуків.

Зародженні на території Радянського Союзу.

Геохімічні проби базуються на аналізі, які проводиться спектральним та люмінесцентним аналізом.

Залежно від характеру розповсюдження ореолів використ. наступні методи:

• Літогеохімічний(в пухких породах; металометричний)

• Гідрохімічний

• Атмогеохімічний(газовий)

• Радіометричний

• Біохімічний

Літогеохімічний на окремій площі виявл. ділянку з підвищеним вмістом первинних хім.елементів.

Суть методу в системі опробування пухких відкладів, грун-рослин. шару з метою виявити в їх місці окремі елементи індикатори, встановл. наявність первинних і вторинних ореолів розсіювання.

Первинні ореоли дозволяють виявити рудні тіла, проби беруться з корінних порід. Аналіз по втор. ореолах відбув. по пробах грунтово-рослинному шарі.

Гідрохімічний на основі гідронім. ореолів розсіювання.

Більша складність-вміст хім.елементів в водах зменшується як в часі так і в просторі. Ці коливання обумовленні багатьма факторами: к-ть випадаючих осадків, активність водообміну, коеф. міграції, інтенсивність процесів окислювання, геохім. бар’єр. Проби відбираються в пляшки до 1л, успішними для цих робіт є сульфідні родовища. Об’єкт дослідження є всі водопроявлення, коли це дрібномасштабне знімання.

Різновид цього методу- грунтово гідронім, дослідж. водні витяжки, які получають з грунтів. Відбір проб грунтів відбув. в квадр або прямокутній сітці(80 см глибина), 20-30 грам вага.

Атмогеохімічний застос. на вив-ні газових ореолів розсіювання, при пошуку вуглеводнів. Газові ореоли: непрямі- відносять газову зйомку, знімання(фікс. аномальні газові компоненти CO₂, H₂, метан, азот, сірчаний газ, He, Ar), прямі- дозволяють виявити рудні тіла, базується на встановленні парів ртуті в повітрі (газово-ртутне знімання, ртутно-сурм’яне, коли є ртутні мінерали).

Радіохім. еманаційне знімання. Всі гази мають різні періоди напіврозпаду: радон-3,8 доби, турон-54,6 с, актинон-4 с.

Біохімічний біохімічні ореоли розсіювання вказують на діл. збагачення.

Фітогеохім. вив-ня рослин покровів, базується на фактах прямої кореляції між вмістом в рослинах. Найсприятливішими є обл. розповс. потужного покрову пухких відкладів(на схилах гір.пустелі). При цьому м-ді особливе знач. має які частини рослин є концентратами елементів індикаторів (корені, гілки, листя). Цей метод не отримав широкого поширення.

Геоботанічний- вив-ння ореолів окремих видів рослин з визначенням аномалій. Передбачає картування по елементах-індикаторах.

2.Ранньодокембрійська історія землі.

Про ранню історію землі існує низка гіпотез, але найоптимальніше її пояснив канадський геолог Шоу, 1989р., на його думку відбувалась така послідовність подій на землі, після конденсації планета пройшла через стадію значного розплавлення, що привело до вилучення значної к-ті газів, перенесення рідко земельних елементів: U, Th з ранніх конденсатів в поверхневу зону. На цій стадії протягом 600-700 млн. років відбувалося виокремлення ядра планети.

До архейська ера завершилась коли тверда кора утв. на усій поверхні землі, а залишкова магма застигла у при поверхневій мантії. Протягом цього часу линули густі, гарячі, кислотні дощі, що призводили до змін подібних до сучасного троп. вивітрювання, але Fe не окислилось. Первісна кора, що виникла біля 4 млрд. р. тому залягала на тонкому сіалічному шарі. Дуже тісні контрасти, інтенсивне метеоритне бомбардування , розтріскування кори і вулканічні процеси призводили до її інтенсивної зміни. На цьому етапі , над рівнем світового океану здійм. величезні конуси вулканів,вони поступово руйнувались і на цьому етапі почались перші процеси осадоутворення. Осадово-вулканогенні товщі, що утв. на цьому етапі в процесі перетворень стали в майбутньому основою для зеленокамяних поясів. На території УКЩ на початку архею існували мікро масиви, складені ультра основними породами, між якими були ділянки складені зеленокам’яними породами. Первісна атмосфера не була насиченою O₂ ,як і все навколишнє середовище. При відсутності O₂ та високих температур біота була дуже бідною, лише в подальшому появились синьо-зелені водорості, які суттєво збагачували морську воду O₂, що призводило до зменш. її кислотності. Згодом почалось збільшення вільного кисню в атмосфері, почав утв. озоновий шар. Збільшення O₂ спричинило до активізації вивітрювання та ґрунтоутворення, в рифеї появились перші представники тваринного світу.

На початку протерозою 3- рифею розвивався платформено-ГС сценарій, між платформою за сис-мою глибинних розломів почали розвиватись ГС пояси і прогини. Розрізи рифею вміщують типові формації ев, міо ГС зон. На платформах в межах авлакогенів формуються морські осади, що утв. в хлоридно-карбонатно-сульфатній морській воді(доломіти, вапняки, стромат. біогерми). У деяких регіонах у верхній частині розрізу присутні тіліти, які свідчать про наявність пізньориф. зледеніння(750-800 млн. р.т). В рифеї виділ. значні зледеніння, перше з них відбув. 950млн. р. т., сліди яких добре відомі на території Норвегії, Гренландії.

Світовий океан в кінці рифею характериз. зниженням лужності води, це призвело до утв. карбонатних товщ., зменшується вміст вуглекислоти, вода стає хлоридно-сульфатною.

На протязі рифею у багатьох регіонох світу нагром. строматоліти,це продукти життєдіяльності організмів(синьо-зелені водорості), цей період був розквітом цих організмів. Ще появились такі організми, як евкаріоти, акритархи. На тектонічній карті Європи в рифеї видно початок формування СЄП,тобто її доплитний етап.

Флора венду х-ся декількома типами рослинного світу. Цей етап можна вважати перехідним від авлакогену до плитного.Він представленний відкладами льодовикової формації, трапової формації. Слід зауважити, що розрізи венду на території України є найбільш представленні на території Євразії, найповніший розріз, який порівняно добре відслонений , знаход. у Подільському Придністров’ї. Теригенні відклади венду в межах Волино-Подільської плити вміщ. флюорит, конкреції фосфоритів, мідь,Ba, PbS, Pb.