11.Схеми розміщення та масштаби виробничих потужностей.

12. Довгострокове, середньострокове та короткострокове планування операцій, сукупне планування

Планування - це вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Довгостроковий план відбиває стратегію розвитку підприємства. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий ма­теріал використовується лише для обґрунтування стратегічних рішень.

Середньостроковий план - це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичного оброблення тощо.

Найважливішими складовими середньострокового плану є де­тальна хронологія проектів, повна номенклатура продукції, що ви­готовляється, конкретні інвестиційні та фінансові показники.

Поточне (оперативне,короткострокове) планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами його діяльності на короткі періоди (квартал, місяць).

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засо­бом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, ос­новним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна роз­робка планів підприємства та його підрозділів - окремих вироб­ництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі­шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу­лювання виробництва.

Сукупне планування (Aggregate Flanning) - це перетворення річних і квартальних бізнес-планів у докладні виробничі плани, що визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду (від 6 до 18 місяців).

Задача сукупного планування полягає в мінімізації витрат на необхідні ресурси для задоволення попиту на продукцію в планованому періоді.

15.Роль, завдан та принципи управління матеріальними ресурсами та запасами

Управління запасами в найбільш загальному плані — це відповідний вид діяльності, об’єктом якого є створення та зберігання запасів.

Формуються запаси з метою розв’язання таких проблем:

• створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів та усунення необхідності безперервних поставок;

• забезпечення оптимального обслуговування споживачів (наявність запасів — важливий чинник утримування споживачів, пов’язаний з можливістю поставки продукції у будь-який час);

• сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

• забезпечення стабільності виробництва (чим більша невизначеність сизуації на ринку, тим більша необхідність страхування через створення резервних запасів);

• вирівнювання виробничого процесу у відповідності з попитом, що змінюється (здатність задовольнити попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягів запасів);

• отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною й продажем їх у майбутньому).

Запаси - це будь-який ресурс, який використовується для того, щоб задовольнити поточну або майбутню потребу. Заготовки і матеріали, напівфабрикати, що знаходяться у виробничому процесі, готові вироби тощо — усе це відноситься до запасів.

З точки зору управління виробничою системою, запаси поділяють на чотири типи:

1. Запаси матеріалів, закуплених комплектуючих деталей, сировини та інших інгредієнтів, необхідних для створення буфера між обсягом закупок і обсягом їх споживання у виробництві.

2. Заділи різних видів, що використовуються безпосередньо у виробництві, тобто запаси незавершеного виробництва, що створюють певний буфер між послідовними виробничими операціями.

3. Запаси запасних частин для ремонту обладнання та механізмів. Існують вони тому, що час і потреба в ремонті обладнання невідомі. Деякі запаси на ремонт є функцією планування ремонтів, інші потреби в ремонтних запасах мають прогнозуватися.

4. Запаси готової продукції у вигляді нереалізованих кінцевих товарів, що зберігаються на складах підприємства чи підприємств торгівлі.

5. З точки зору формування запасів розрізняють детерміновані (планові) та стохастичні (неплановані, випадкові, "стихійні") запаси.

Отже, формування запасів організації має базуватися на розрахунку об’єктивної потреби в їх конкретних видах із гарантованим забезпеченням процесу виконання виробничої програми та інших видів господарської діяльності підприємства. ГІри цьому необхідно враховувати витрати, пов’язані з формуванням та зберіганням запасів фірми. Основним завданням у зв’язку з цим є визначення оптимального співвідношення між величиною виробничих запасів та витратами на їх створення й зберігання.