53.Системи класифікації готелів.

Системи класифікації готелів

У класифікацї готелів в різних країнах використовують різні системи, яких сьогодні понад тридцять. Введенню єдиної класифікації перешкоджає низка чинників, пов'язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристичну діяльність, їхніми національними відмінностями, особливостями в критеріях оцінювання якості обслуговування та ін.

Найпоширенішими класифікаціями готелів є:

• система зірок (від * до *****); що застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Україні, Росії та інших країнах, що беруть участь в міжнародному туристичному обміні;

• система букв, що застосовується у Греції (А, В, С, D);

• система «корон», характерна для Великобританії;

• система балів (від 100 балів— категорія *, до 290 балів — категорія *****) — на основі індійської системи класифікації;

• система розрядів та ін.

При всьому різноманітті підходів до системи класифікації готелів на сучасному етапі їх можна об'єднати в дві групи: «європейський тип», основою якого є французька національна система, і бальна оцінка, заснована на індійській національній системі.

Французька національна система передбачає поділ готелів на п'ять категорій: «1 зірка», «2», «З», «4» і «4 зірки-Люкс» («5 зірок»).

До готелів усіх категорій однаковими є такі вимоги:

• готель повинен мати зручні шляхи під'їзду з відповідними дорожними знаками, майданчик з твердим покриттям для тимчасового парку-вання автотранспорту, вивіску з назвою установи та зазначеною категорією, якщо є окремий вхід до ресторану — вивіску з його назвою;

• готель має бути розташований у сприятливих екологічних умовах; • у готелі має гарантуватися безпека життя, здоров я та особистого майна;

• готель має бути оснащений інженерними системами та різноманітним обладнанням.

Будівлі готелів поділяють на головні та допоміжні. До головних належать корпуси для проживання, пункти харчування, обслуговування, спортивні комплекси та ін.

До допоміжні належать: котельні, пральні, складські приміщення, гаражі та ін.

54.Міжнародне регулювання індустрії туризму

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є складною системою. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій. Туристичні обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення по ній, з уваги на єдиний підхід, повинно регулювати міжнародне право.

Низка міжнародних договорів, конвенцій і декларацій міжнародних організацій формулюють основи міжнародно-правового регулювання системи туризму і міжнародних подорожей. Стаття 24 Загальної декларації прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, проголошує: «Кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки». Стаття 12 «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права», прийнятого 6 грудня 1966 року Генеральною асамблеєю ООН, закріплює право кожної людини вільно залишати будь-яку країну, у тому числі власну.

Із зростанням обсягів туризму і розширенням його географії, а також з розвитком засобів транспорту і включенням у маршрути декількох країн одночасно, до спрощення туристичних поїздок залучені міжнародні організації.