7. Основні напрямки вивчення «я-концепції» у сучасній психології.

Залежно від приписуваного поняттю Я онтологічного, гносеологічного і методоогічного статусу психологи по різному визначають свої дослідницькі завдання при вивченні Я. Наприклад є дослідження, які розкривають Я через:

1. Структурні, процесуальні особливості, вивчаючи компоненти, процеси і дії.

2. визначають активне, діюче Я (розглядають Я як регулятивне джерело психіки, або як феноменальне Я).

3. Розкривають відповідні структури і процеси, як інтраіндивідуальні, зосереджені в середині особистості чи інтерсубєктивні, які похідні від соціального середовища, міжособистісних стосунків, змісту діяльності і т.д.

Теорії:

• теорія сили Я у психоаналізі – Фройд, Ловінджер, Балінт, Узнадзе; (див №8)

• соціально-когнітивна теорія (теорія Бандури, теорія Я-схем Маркус); (див №9,10)

• теорія Келлі

У соціально-когнітивних теоріях актуальним є визначення багатомірності Я і Я виконує, не тільки інтегративну та керівну роль, але й відображає мотиваційні та емоційні якості. Іншими словами окремі Я-схеми можуть мати мотиваційні властивості і такі схеми називають можливими (бажаними, майбутніми) Я.

Можливі Я служать не тільки для організації інформації, але й мають суттєвий мотиваційний вплив, підштовхуючи нас до того, якими нам хотілося б себе бачити.Отже для вираження системних комплексних аспектівфункціонування особистості використовується поняття рефлексивного Я (Я-его), як однієї з особистісних інстанцій.

У психоаналітичній теорії поняття Я відображає керівні, інтегративні аспекти функціонування системи. Хоча іноді психоаналітиками Я подається як певний гумункулус, який існує всередині індивіда і який узгоджує, керує різними процесами, що відбуваються в людини.

Для Роджерса, Келлі поняття рефлексивного Я грає важливу інтегративну роль. За Роджерсом людина прагне до самоактуалізації і до того, щоб зробити Я-концепцію і її досвід конгруентним (відповідним) один одному. Для Келлі конструкти, які звязані з рефлексивними Я і спосіб їхньої організації, відіграють вирішальну роль у функціонуванні людини. Тобто в людини існує цілісна система конструктів (ставлення до себе, ставлення до інших, до світу вцілому), які забезпечують функціонування людини.

8. Теорії «Сили я» у психоаналізі. З.Фрейд, Дж.Ловінджер.

Сила Я – це здатність протистояти зовн.і вн. Впливам; здатність підтримувати свою самість (автентичне Я). Це поняття ввів Фройд, як таке, що є мірилом, за яким можна прогнозувати успіх будь-якої псиїхотерапії. Фройд не вірив у здатність Я здійснювати керівну функцію у регулюванні вимог між Ід, Его і реальністю.

Ловінджер у теорії розвитку Я фіксує увагу на індивідуальних розходженнях ???

Функціонування Я має специфічний спосіб, за допомогою якого людина інтегрує свій досвід і впливає на навколишній світ. Цей спосіб проявляється у тому, як людина здійснює обробку інформації, як контролює свої імпульси, будує взаємини з іншими і т.д.

Відповідно до ранніх уявлень психоаналізу Я не має своєї власної енергії і змушене спрямовуватись туди, куди хоче Воно (Ід). Згідно пізніших уявлень психоаналізу Я приділяється особлива увага у вирішенні конфліктів і при адаптації. Ця точка зору змусила дійти висновку, що задоволення індивід може отримати не тільки від розрядки енергії Ід, але і від функціонування (безконфліктного) Я.

Відповідно до сучасної его-психології Я має своє власне джерело енергії і задоволення може отримувати в результаті пізнання і розуміння навколишнього середовища. Психологи спробували вивчити індивідуальні розходження у функціонуванні Я. Були розроблені процедури вимірювання для таких понять як «сила Я», «розвиток Я», «Я-контроль», «Я-пружність».

Всі ці поняття об’єднує увага до таких властивостей, як здатність виносити відтермінування задоволення окремих потреб, як здатність переживати фрустрацію, справлятися зі стресом, чітко відчувати себе, вміти будувати взаємини на основі близькості і взаємності, будувати відносно безконфліктну життєдіяльність, передбачає наявність інтеріоризованої системи цінностей.

Опираючись на теорії психоаналізу і на інші теорії Ловінджер заявляє про існування послідовних стадій функціонування Я. Ці стадії охоплюють весь процес розвитку Я. Вони відображають етапи становлення зрілості особистості:

1. На нижчих рівнях інивіди думають спрощено, аони досить імпульсивні і схильні до копінг-стратегій спрямованих на самозахист (копінг-стратегії – це система цілеспрямованої поведінки щодо свідомого оволодіння ситуацією для зменшення шкідливого впливу стресу).

2. Середній рівень: індивіди сприймають світ у категорії «добра-зла». Цінують конформність щодо правил, норм, лояльність до соціуму, друзів, родини, навіть якщо це їм заважає.

3. Вищий рівень. Люди мислять складно, їм важче жити, вони у взаєминах намагаються поєднати близькість і незалежність і приймають амбівалентність та багатоаспектність життя.

Тут успіх виздоровлення людини залежить від сили Я.

На думку Балінта, успіх будь-якої психотерапії соматично хворих залежть від сили Я. Задача психотерапії передбачає попередню роботу по підвищенню сили Я і тільки після цього подальше втручання у проблему клієнта. На його думку сила Я визначається мірою здатності цілеспрямовано регулювати дії в умовах неможливості задоволення потягів наростаючої сили.

У теорії Узнадзе основною формою несвідомого є установка, обєктом регулюючого впливу сили Я є широкий спектр психологічних процесів, які мають безпосереднє відношення до повсякденної поведінки. Тому одним із критеріїв сили Я є психологічні установки.

Основними функціями Я з точки зору теорії сили Я є:

• Регулятивно-організуюча;

• Его-захисна.