14. Структару «я» з позиції інтегральної суб’єктності.

Одним з центральних понять психології особистості є «Я», під яким розуміється змістовно-динамічний аспект самосвідомості субєкта психічної активності, егоідентичність як процес переживання безперервної самототожності і цілісності людини, інтеграл її субєктивної реальності.

Петровський визначає Я в єдності чотирьох іпостасей:

1. Іманентне Я – це рівень відносного субєкта, визначається різними імпульсами, потребами і т.д. у ситуації «тут і тепер», і визначає внутрішній бік мотивації.

2. Ідеальне Я – це певний образ себе, уявлення про свої можливості, образ бажаного стану себе, необхідного для досягнення цілей. Ідеальне Я розглядають у 2 проекціях:

- побудови образу, цілі (бажаний результат діяльності);

- образу потенційного Я – субєкта самоактивності і самотворення.

3. Трансцендентальне Я – рефлексивне Я.

4. Трансфінітне Я – це переживання актуальності, безкінечності, вічного абсолюту. Це життєвий світ, модель космосу, смисл буття. Це вінець саморозгортання субєктності Я, бо факт переживання людиною себе і світу в собі водночас прилучає до вічності і фіксує її кінечність (коло замикається).

Магенеті до даної класифікації додав ще апріорне Я – це відображення деякого початкового несвідомого моменту життя, енергетичного центру, що виникає в момент народження (чи зачаття) і визначає модус можливостей конкретної людини, як її покликання.

Асаджолі припустив ще існування деякого вищого Я – постійного центру, з якого Я повертається до свідомості. Це позаемпірична реальність. Таке Я перебуває над потоком думки і станами тіла і не підлягає іхньому впливу.

Столін говорив про біологічне Я (прояви активності людини як організму); фізичне Я (виділення власної активності, формування схеми тіла і явище самопочуття) та ідеальне Я (прийняття точки зору іншого на себе, ідентифікація з батьками, формування самооцінки, набуття самоідентичності, формування статевої ідентичності і т.д.)

Флоренська вважає, що в основі розвитку особистості лежить суперечність між досконалістю і неосяжністю ідеального Я та обмеженістю та недосконалістю наявного Я (реального). Проявами духовного я людини є готовність до самопожертви, прояви любові, здатність подолати інстинкти самозбереження заради того, що становить смисл життя. Структура Я-концепції за І.Коном:

1. неусвідомлені установки стосовно себе (фізичне Я);

2. окремі парціальні самооцінки (реальне);

3. відносно цілісна я-концепція (ідельне);

4. я-концепція як частина системи Ц.О. особистості (дзеркальне).

Вілбер на підставі того, де людина проводить межу між собою і не-собою виділив 5 рівнів самототожності:

1. рівень організму з межею «тіло–середовище»;

2. рівень Его (образ себе–тіло);

3. рівень Маски (з межею «маска-тінь»);

4. рівень надособистісних діапазонів (трансперсональні феномени – телепатія, яснобачення, екстрасенсорне сприйняття);

5. рівень свідомості єднаня (особа ототожнюється з усім, абсолютно у всьому).

Радьяр вивчав процес єднання свідомості з діяльністю і поведінкою, тобто досліджував самість – це централізований стан свідомості та дії, здатний функціонувати на кількох рівнях:

1. рівень самоті – це біологічна самість, яка діє у всіх органах і клітинах тіла, проявляє себе в розгортанні генетичного коду. Це визначає її як біологічну істоту.

2. культурний – людина діє відповідно використовуючи сукупний трудовий і суспільний досвід.

3. особистісна самість – соціокультурний рівень самості.

4. індивідуальний рівень самості – це автономна, самомотивована, вільна, свідома особа, здатна до самоактуалізації.

5. плероматична самосвідомість – це верховна надбудова над всіма попередніми рівнями і відповідає «сфері дії» абсолютного субєкта

Гейзенберг казав, що не існує реальності, поки немає спийняття цієї реальності. Виділяє певні просторово-часові співвідношення (хронотропи):

1. «Ніде і ніколи» - відносний субєкт діяльності, позбавлений рефлексії і свідомості (до 1р)

2. «Тут і тоді» - моносубєкт виконує довільні предметні дії, йому притамане наочно дійове мислення, діяльність утримується в рамках безпосередньо сприйманої ситуації (до 3 р.).

3. «Там і тепер» - характеризує субєкта , особистість з розгалуженою мотиваційно-смисловою сферою, сформованою в результаті інтеріоризації цінностей інших людей (старший дошкільний вік).

4. «Там і тоді» - метасубєкт, як індивідуальність, що здатна до життєвого самовизначення з тим чи іншим розумінням сенсу існування., свого покликання. Включає систему життєвих перспектив і планів, мрій і сподівань (рання юність).

5. «Всюди і завжди» - позначає буття абсолютного субєкта, духовно зрілої особистості, що повноцінно функціонує.

6. «Тут і тепер» - інтегральний субєкт (людина як особистість)