Види плану побудови груп з вибірок

Виділяють декілька основних видів плану побудови груп^[2]:

1. Дослідження з експериментальною і контрольною групами, які ставляться в різні умови.

   • Дослідження з експериментальною і контрольною групами із залученням стратегії попарного відбору

2. Дослідження з використанням тільки однієї групи — експериментальною.

3. Дослідження з використанням змішаного (чинника) плану — всі групи ставляться в різні умови.

Стратегії побудови груп

Відбір груп для їх участі в медичних та психологічних експериментах здійснюється за допомогою різних стратегій, які потрібні для того, щоб забезпечити максимально можливе дотримання внутрішньої і зовнішньої валідності^[3].

• Рандомізація (випадковий відбір)

• Попарний відбір

• Стратометрічний відбір

• Наближене моделювання

• Залучення реальних груп

Рандомізація

Рандомізація, або випадковий відбір, використовується для створення простих випадкових вибірок. Використання такої вибірки ґрунтується на припущенні, що кожен член популяції з рівною імовірністю може потрапити у вибірку. Наприклад, щоб зробити випадкову вибірку з 100 студентів внз, можна скласти папірці з іменами всіх студентів вузу в капелюх, а потім дістати з неї 100 папірців — це буде випадковим відбором)

Попарний відбірПопарний відбір — стратегія побудови груп вибірки, при якому групи випробовуваних складаються з суб'єктів/об'єктів, еквівалентних по значущих для експерименту побічних параметрах. Дана стратегія ефективна для експериментів з використанням експериментальних і контрольних груп з кращим варіантом у випадку психологічних дослідженнях — залученням близнюкових пар (моно- і дізіготних).

Стратометрічний відбір

Стратометрічний відбір — рандомізація з виділенням страт (або кластерів). При даному способі формування вибірки, генеральна сукупність ділиться на групи (страти), що володіють певними характеристиками (у випадку психологічних досліджень — стать, вік, політичні переваги, освіта, рівень доходів і ін.), і відбираються випробовувані з відповідними характеристиками.

Наближене моделювання

Наближене моделювання — складання обмежених вибірок і узагальнення виводів про цю вибірку на ширшу популяцію. Наприклад, при участі в медичному/психологічному дослідженні студентів 2-го курсу університету, дані цього дослідження розповсюджуються на «людей у віці від 17 до 21 року». Допустимість подібних узагальнень украй обмежена.

4.Експерементальні плани для однієї незалежної змінної. План фішера, тест – вплив – ре тест, план Соломона та їх модифікація. Схема порівнянь плану Соломона. Види контольних груп.

Вимоги до істиного експериментального дослідження

1.Наявність двох чи більше зрівняних між собою груп(методом рандомізації-кожен член популяції має шанс попасти у вибірку чи іншим)

2.Застосування незалежної змінної,контроль додаткових та побічних змінних та реєстрація.

3.Завершення дослідження підсумковим тестуванням.

Основні позначення які використовуються у записі плану експерименту.

Е- Експериментальна група

К-контрольна група

R-рандомізація чи будь яка інша стратегія побудови експериментальної групи

Х-незалежна змінна,експериментальний вплив

О-тестування,визначення рівня залежної змінної

План Фішера-це план для двох чи більше рандомізованих групп з тестуванням після впливу.План запозичив у біології Фішер-біолог і статист.

А-Е К Х О1

В-К R О2

Х1=30градусів

Х2=25 Різні рівні незалежної змінної

Х3=20

Х4=15

Тоді буде Е1 R X1 O1

E2 R X2 O2

E3 R X3 O3

E4 R X4 O4

Кошенят поміщають жити в Х1-вертикальне житло,Х2-горизонтальне житло,то буде

E1 R X1 O1

E2 R X2 O2

Основне джерело артефактів плану Фішера є:

-Відсутність інформації про якість вирівнювання експериментальних і контрольних груп

-Відсутність інформації про рівень залежної змінної.

План для двох рандомізованих груп з попереднім та повторним тестуванням(“тест-вплив-ретест»)

Набираємо дві чи більше рандомізовані групи Е і К.Вирівнюють їх методом рандомізації.Тестують до введення незалежної змінної та після введення незалежної змінної.

E1 R O1 X O3

K R O2 O4

Тест Вплив Ретест

Основним джерелом таких артефактів виступає попереднє тестування яке може спонукати досліджуваних до діяльності.

Використовуєм другу контрольну(К) групу яку вводять з метою контролю впливу попереднього тестування.

Схема порівняння плану тест-вплив-ретест

Поівнюємо О1 і О2,мають бути О1наближено рівне О2

Якщо експеримент вдався,

То О1 менше О3 О1О2менше,дорівнює О5

О2 менше О4 О4 наближено дорівнює О5

О3 більше О4

Основне джерело артефактів плану «тест-вплив-ретест» є вплив попереднього тестування на підсумкове.

План Соломона- це поєднання Плану Фішера і плану «тест-вплив- ретест» з метою уникнення артефактів цих планів.

Планом Соломона джерело артефактів урівнюється .

План exs-post-factor

Особливість цих планів в тому,що експериментальний вплив отримується досліджуваними у процесі їх життя не залежно від дослідника

Інформацію про отриманий вплив дослідник Бере від самого досліджуваного,від оточуючих(батьків,знайомих,лікарських карт,біографії тощо.)

Часто таке дослідження проводиться як лонгітюдне.

X E R O1 ……… On t O1’ ……. On’’

K R O2 ……….On t O’’ ……...O’’

Cпосіб запису батареї тестів

X E R O1……. On

K R O2…….O’n

Види контольних груп

Контрольна група це група випробовуваних в експерименті, діяльність яких проходить без впливу експериментального чинника. За умовами діяльності група контрольна не відрізняється від експериментальної групи, яка підлягає впливу експериментального чинника гіпотетичної причини певних змін у соціальній діяльності. Якщо в експериментальній групі спостерігаються зміни в діяльності, а в групі контрольної немає, то гіпотеза вважається доведеною. Вирівнювання складу експериментальної групи та групи контрольної, а також ситуацій їх діяльності - дуже складне завдання. Досягти повної подібності груп і зовнішніх умов діяльності в соціальних експериментах практично не вдається. Вироблений ряд прийомів вирівнювання складу експериментальної і контрольної групи.

1. Попарні відбір (точкове вирівнювання) полягає в тому, що кожному члену експериментальної групи знаходять подібний член групи контрольної на основі комбінації ознак, виділених як істотні. Якщо істотних для даного експерименту ознак багато, цей прийом складання груп дуже складний і в реальних експериментах важко застосуємо. У уявних експериментах більше можливостей його застосування, але і тут він вимагає великої кількості індивідів, з яких формуються експериментальна і контрольна групи. До того ж втрачається репрезентативність груп щодо генеральної сукупності.

2. Частотне вирівнювання передбачає зіставлення експериментальної та контрольної груп в цілому по процентному розподілу чи середнім значенням істотних ознак. Недоліком цього прийому є небезпека неоднакових сполучень ознак, які (кожен окремо) неоднаково розподіляються в розглянутих групах.

3. Вирівнювання за квотою означає побудову однаковою як для генеральної сукупності, так і для обох груп моделі розподілу ознак (як окремих ознак, так і їх комбінацій) і формування груп за цією моделлю. Даний прийом складання груп дозволяє подолати недоліки вищеописаних прийомів, але по своєму практичному застосуванню може все ж виявитися занадто складним.

4. Випадкове розподіл (рандомізація) проводиться за правилами імовірнісного відбору. Цей прийом вважається самим надійним, тому що процедури випадкових вибірок детально розроблені.

5. Сполучення різних прийомів забезпечують надійність вирівнювання груп і при невеликих вибірках. При поєднанні частотного розподілу з рандомізації беруться списки груп, складених вирівнюванням частотних розподілів, а потім ці групи переформіруются за допомогою прийомів імовірнісного відбору. Якщо при першому вирівнюванні упускав який-небудь істотний чинник, то передбачається, що люди, яким він властивий, з приблизно однаковою ймовірністю потраплять в обидві групи.

Поєднання рандомізації і квотного відбору полягає в тому, що складені в основі випадкового відбору списки груп коригуються на основі моделі розподілу істотних ознак у генеральній сукупності. Цей прийом забезпечує подібність і репрезентативність груп випробовуваних і при невеликих вибірках.