5. Відчуття. Кодування в органах чуття. Рецептор. Аналізатор. Ментальність відчуття.

Синестезія. Емоційні тони відчуттів.

Відчуття ( recepiere- одержувати) - елементарний пізнавальний процес, основа усіх псих. феноменів. Кодування у рецепторі. Рецептор- це чутлива поверхня, та провідні(аферентні) шляхи органи чуття(Н-д: чутлива поверхня зорового рецептора – є сітківка ока, аферентні волокна, які відходять від нейронів сітківки). Органи чуття – це віконця через, які психіка заглядає в світ, через ці «віконця» відбувається відображення оточуючого світу і стану організму суб’єкта. Відчуття виникають в результаті впливу певних енергій та речовин на чутливі поверхні рецепторів(сукупність нервових клітин, здатних реагувати на такі енергії, речовини. Такі клітини наз. - рецептивними).Реакція рецептивних клітин – це кодування біохімічними процесами, які відбув. в них, тобто відбув. утворення моделі. Вона динамічна, мінлива, постійно змінюється в результаті впливу енергіями та речовинами. Властивості об’єктів, енергетичні та молекулярні на які реагують рецептивні клітини наз. – подразненням. Здатність рецептивних клітин реагувати на подразники наз. - подразливістю. Подразливість рецепторів специфічна в тому, що кожен з них реагує тільки на певні речовини чи енергії, при тім в певному діапазоні за якісними і кількісними показниками. Так очі реагують лише на електромагнітні коливання в діапазоні приблизно 380 – 800 мл.мікрон. За інтенсивністю коливання у цьому, якісному діапазоні є свої межі - надто слабкі та надто сильні коливання не викликають зорових відчуттів. Смак, смакові відчуття сприймаються розчиненими у воді іонами водню металу та вуглеводню. Біохімічна модель подразника перекодовується у імпульси в аферентних волокнах, наступне перекодування –ці коливання перетвор. у біохімічні процеси в мозкових нейронах, а останні в свою чергу у пси-чні моделі подразників – у відчуття. Відчуття суб’єктивні в тому розумінні що суб’єкт специфічно відчуває відображувані властивості подразників, об’єктивно ці властивості виявити неможливо(н-д: солодке, смачне, тверде. гостре). Впливи енергії, речовин модулюються 2-ма способами і не лише в рецепторах. А взагалі, амплітудно і частотно: при амплітудній модуляції – інтенсивність реакції прямо пропорційно залежить від інтенсивності впливу агента того, що впливає, ще виражається у величині амплітуди хвиль, тобто реакція, так ділить практично всі вимірювальні(термометри, прилади, барометри, спідометри). Амплітудну модуляцію маємо в рецептивних і мозкових нейронах чим інтенсивніший подразник, тим більше клітин реагує на нього і тим більший потенціал їх збудження. Частотна модуляція – це кодування темпом та ритмом. Темп- швидкість сигналів,їх кількість за одиницю часу. Ритм- ті самі сигнали, часова структура сигналів, тривалість проміжків між ними. Той самий ритм може подаватися у різному темпі, зміна темпу являє собою пропорційне скорочення або збільшення між сигналами ритму(пауза). Частотна модуляція аферентних і еферентних волокон, їхній код є електрохімічні хвилі, тривалістю 2мл.сек.і напругою 40мл.В. Інфор-я кодується кі-стю збуджених волокон ,імпульсів і темпом, ритмом перебігу коливань, тобто частотно. Кожний подразник збуджує значну кількість рецептивних клітин утвор. мінлива картина, одні рецептори збуджуються тривалий час, ін-й триваліше реагує, чи пізніше, маємо своєрідну мозаїку, це мозаїка відображається в особливостях частотних модуляціях аферентних клітин. При цьому виникають чисельні процесуальні взаємозв’язки, взаємовпливи між рецептивними клітинами, посередництвом їхніх волокон, аферентні волокна також взаємодіють. Нейрони чутливі, гол.мозок, тобто ті, які пов’язані аферентними волокнами з рецептивними клітинами, до яких надх. інфо-я від рецепторів наз.- сенсорними (відчуття, почуття). Сукупність сенсорних клітин, разом з аксонами котрі поднюють їх з аферентними волокнами наз.- первинними сенсорними полями. Структуру сенсорних полів утвор. сенсорні ядра – це комплекси сенсорних нейронів, які приймають і перекодовують у якесь певне відчуття тільки якусь певну інф-ю (н-д: зелений колір). Кожне сенсорне ядро. Має своє представництво у ін. ядрах – це сенсорні клітини, котрі реагують так як і їхнє ядро, а від так реагують і на подразнення в тих ядрах в яких знаходяться. Такі рецептори наз .- розсіяними, деякі з них якимось чином пов’язані із своїми ядрами не лише у мозку, ай на рівні ін. рецепторів (н-д: у зубі та його корені домінують больові та температурні відчуття, чутливість, але там є представництва зору і слуху). Рецептор і відповідні йому первинні сенсорні поля утвор. аналізатор(від аналізу – розкладання), тобто – це є орган чуття у сукупності його центральної і периферійної ланок. До цього часу не з’ясовано чи рецептивні і сенсорні клітини є універсальними, або спеціалізованими. Універсальність – що всі клітини того самого аналізатора практично однакові та однаково реагують на відповідний цьому аналізатору подразник у всьому його діапазоні, від так вони взаємозамінні, а рецептивні поверхні, аферентні шляхи з первинними подразниками – однорідні. Напевно, вона невірна. Інша гіпотеза : ці клітини спеціалізовані в тому сенсі, що кожна з них реагує тільки на подразник, якоїсь певної структури. Це не виключає наявності значної кі-сті клітин, котрі реагують однаково. Кліт., які реагують однаково утвор. – блоки, такі блоки являють собою структурні одиниці аналізаторів(н-д: блок клітин, які реагують в межах приблизно 600-800-мл.мікрон – відчуття червоного кольору). Друга гіпотеза підтвердж. значною кількістю фактів. Модальність(міра) відчуття, синестезія (сінестезіс - разом почувати). Модальність – це відрізнальні властивості предметів, явищ, в тому числі псих процесів і станів, тобто те. Що притаманне тільки їм і відрізняє їх від усього ін., від так модальність відчуття – це специфічне відчування суб’єктом подразнень кожного з аналізаторів (зір – модальність колір, яскравість; слуху - звуки; смаку - смаки; дотик щільність предмету, температура, вібрація; нюх- запах). Відчуття всіх модульностей: 1) виникають в результаті безпосередньої дії подразника на рецептор; 2) є продуктом перекодування у аналізаторів інфо-ї, яку несе подразник; 3)є первинними, елементарними псих. феноменами, в тому числі, що вони не накладаються на псих. складові. Отже, відчуття всіх модульностей несуть усю інфо-ю про властивості подразників. Яка слугує базовим матеріалом для усіх ін процесів і станів, в тому числі і емоції. Емоція-елементарна, але вона повинна бути суцільною, не розкладатись. Здатність відчувати закладена генетично на базі відповідних структур голов. мозку, переважно у його 2-му блоці. Про генетично зумовлену організацію відчуттів свідчить і подразнення чутливих поверхонь різних аналізаторів не відповідними йому впливами(вдарити в око виникають больові відчуття, тактильні відчуття, а також спалахують іскри).Розсіяні клітини «зафарбовують» відчуття тих чи ін. модальностей відчуттями ін. модальностей . Такі зв’язки відчуттів наз. - інтрамодальними (істро-всередині), вони виник. у середині мозку або синестезіями(спільне відчуття). Синестезія – (інтрамодальний зв'язок) – це поява разом із відчуттями якоїсь, модальності афективним діючому подразнику відчуття ін. модальності, зумовлено не впливом відповідного йому подразника, а міжнейронними зв’язками сенсорних ядер. Виразні усвідомлювані синестезії відносно рідкісне явище(н-д: кольоровий слух – музика викликає кольорові відчуття. Чи синестезія мовленнєвих звуків: а-червоне, у – синє, о – білий, е – зелений; синестезія – колірно - температурна: теплі та холодні кольори. Встановлено, що кольорно - температурна синестезія притаманна деяким тваринам. Існують і набуті синестезії - дивимось на розрізаний лимон-відчуття кислоті у роті).синестезію не слід плутати з емоційними тонами відчуттів. Емоційні тони відчуттів. (емотіо – хвилюю). Загалом емоції вияв. реакцію на зовн. чи внутр. подразник в модальності приємне, неприємне або позитивне, негативне забарвлено. Це пов’язано з корисливістю чи шкідливістю подразника, який викликає відчуття.(запах, вигляд тютюну приваблює, але знає про його шкодую, в результаті негат. емоц. не виникає). Емоційний тон відчуття це емоційна реакція, яка виникає разом з цим відчуттям, забарвлює його тією чи ін.емоцією(н-д: деякі люди бачать різні відтінки синього, та вважають його тривожним, похмурим). Емоційні тони кольорових відчуттів залежить від деяких рис характеру(н-д: синій приємний тим людям які є спокійними, врівноваженими, задоволеними собою та світом; Макс Люшер в 40р. виявив, що переважання червоних відтінків на екранах своїх телевізорів налаштовують особи довірливі, вразливі, чутливі, емоційні, агресивні, жовті-оптимісти, толерантні, доброзичливі, внутрішньо напружені, темносиній- не сміливі, слабкі, небезпечні, світло синій- особи з яким легко домовитись). Запахи – переважна більшість їх емоційно забарвлена, вони залишають найглибші сліди в памяті людини(ледь відчутний такий запах пробуджує ситуацію в якій він відчувався колись- запах мертвечини, для жінок неприємні запах чоловічих гормонів, в свою чергу чоловіки їх не відчувають). Практично всі смакові відчуття емоц.забарвлені як і больові. Емоц.тони відчуттів є і в тварин(5 найрозвиненіших тварин).у тварин вони пов’язані з біотичністю подразників. Розрізняють біотичні позитивні(корисні) і негативні( загрозливі) емоц.тони тварини(мухи не люблять синього кольору, а комарі навпаки, дрібні ракоподібні люблять темні кольори).