1 білет

1 Обґрунтувати методи проектування поверхні землі на площину.Фізична поверхня Землі досить складна. Для її вивчення і розв’язання практичних та інженерних задач фізичну поверхню зображають на планах та картах. Отримане на площині зменшене зображення земної поверхні зі збереженням подібності фігур ситуації і рельєфу називають планом місцевості. Планом називають рисунок, на якому в зменшеному і подібному вигляді зображено горизонтальну проекцію невеликої ділянки земної поверхні. Вважають, що план можна складати на територію, що не перевищує площу круга радіусом 10 км. Якщо на плані зображено тільки межі об’єктів місцевості, його називають контурним або ситуаційним. Якщо, крім контурів, на план нанесено й рельєф, такий план називають топографічним.. На такому плані відображають весь комплекс наземних і підземних споруд. Залежно від розмірів і призначення будівництва його робочий проект складають в масштабі 1:500….1:1000, а на окремі об’єкти в залежності від їх складності – в масштабі 1:200 і крупнішому. Для зображення сферичної поверхні Землі на площині без розривів виконують досить складні математичні розрахунки так званих картографічних проекцій. Картою називають рисунок, на якому за певними математичними правилами, з урахуванням кривизни фігури Землі, можна зобразити поверхню всієї Землі або будь-якої її частини в узагальненому і зменшеному вигляді.Карти можуть мати різне призначення: сільськогосподарські, меліоративні, економічні, політичні і т. Карти, на яких, крім контурів ситуації, зображено рельєф земної поверхні, називають загальногеографічними. Карти, складені у великих масштабах (від 1 : 100 000 і більші, тобто до 1 : 10 000, 1 :5000), називають топографічними, вони служать основою для складання всіх інших карт. За масштабом карти поділяються на: 1) великомасштабні 1:10 000 – 1:100 000; 2) середньомасштабні 1:200 000 – 1:1 000 000; 3) дрібномасштабні < 1:1 000 000.Масштаб в усіх точках карти різний. Карти і плани використовують при вишукуваннях, проектуванні, зведенні та експлуатації інженерних споруд, розв’язуванні багатьох народногосподарських завдань. Профілі місцевості використовують для будівництва і монтажу наземних і підземних інженерних споруд мереж.Як правило, масштаб профілю вздовж вертикальних ліній більший за масштаб вздовж горизонтальних ліній2. Встановити порядок організації робіт при горизонтальній зйомці місцевості. Теодолитная зйомка - горизонтальна; за її результатами становлять контурний план місцевості. Щоб провести зйомку, на місцевості встановлюють геодезичні знаки - пункти обгрунтування. Теодолитная зйомка складається з наступних етапів:камеральна підготовка матеріалів;рекогносцировка місцевості і закріплення намічених пунктів геодезичними знаками;польові вимірювальні роботи;камеральна обробка результатів вимірювань.Камеральна підготовка. У період камеральної підготовки уста ¬ новлюють наявність планів, складених на що знімається місцевість за раніше виробленим зйомок; з наявних матеріалів відби ¬ рають плани і карти найбільш великих масштабів і зйомок послід ¬ них років. Складають схему розташування пунктів наявного знімального обгрунтування. З каталогів виписують координати цих пунктів.На підібраних планах або топографічних картах складають проект організації польових робіт.

2 білет

1 Проаналізувати основні види масштабів та їх використання в геодезії Розміри ділянок місцевості і розташованих на них предметів великі і не можуть бути зображені на папері без відповідного зменшення. Степінь такого зменшення називають масштабом плану. Розрізняють числовий і лінійний масштаби .Числовим масштабом називають відношення довжини відрізка на плані до горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості. Це відношення записується у вигляді дробу, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник — цілому числу. Чим менший знаменник дробу, тим більший масштаб зображення. При виконанні геодезичних робіт у будівництві застосовують масштаби 1:200, 1:500, і: 1000, 1:5000. Щоб не виконувати розрахунків з застосуванням лінійним масштабом, користуються лінійним масштабом, який є графічним відображенням числового масштабу. Лінійний масштаби бувають прямій лінії , де відкладають рівні відрізки основи до 2 см. Крайній лівий відрізок ділять на десять частин по 2 мм кожна з подальшим діленням на міліметри. 24,65 мВідповідно, відрізки основи, довжиною Ісм, які вимірялись вправо від нульової точки, наприклад, в масштабі 1:500, віднови лініям на місцевості 10м, 20м, 30м і так далі, а двоміліметрові відр які вимірялись вліво, відповідають їм, 2м, Зм і так далі. В якості лінійного масштабу можна використовувати зви¹ лінійку з міліметровими і сантиметровими поділками. Практична точність лінійного масштабу +0,5мм не забезпечує точності графі¹ проектування, так як 0,5 мм буде відповідати значній помилці визначенні довжини лінії на місцевості.2 Встановити порядок робіт при нівелюванні поверхні ділянки по квадратам. Нівелювання поверхні по квадратах є методом топографічних знімань, який застосовують на невеликих відкритих ділянках місцевості зі спокійним рельєфом.Розміри сторін квадратів приймають в залежності від складності рельєфу рівними 10 чи 20 м. Сітку квадратів розбивають за допомогою теодоліта та стальної стрічки. Вершини квадратів закріплюють кілочками, крейдою і под. Планове положення опорних точок визначають шляхом прокладання теодолітних ходів, а висотне - технічним нівелюванням. Сторони і вершини квадратів використовуються для знімання ситуації способом перпендикулярів. Позначки вершин квадратів, а також характерних точок рельєфу всередині квадратів, визначають нівелюванням з однієї чи кількох станцій нівелювання, вибраних таким чином, щоб з них можна було взяти відлік по рейках, які встановлюються на кожній вершині квадратів. Відлік беруть тільки по чорній стороні рейки. Позначки точок обчислюють через горизонт приладу, округлюючи їх до сотих долей метра і виписують на попередньо заготовлену схему, яка замінює журнал.Для побудови плану за результатами нівелювання поверхні по квадратах наносять на папір сітку квадратів в заданому масштабі і проти вершин підписують їхні висоти. За даними абрису будують контури місцевості, після чого методом інтерполювання проводять горизонталі. План оформляють із застосуванням умовних знаків.

3 білет

1.Дати характеристику основних форм і розмірів Землі Під фігурою Землі в геодезії розуміють геометричне тіло, уявно обмежене продовженою під континентами поверхнею морів і океанів, яка знаходиться в спокійному стані. Це замкнута поверхня в кожній точці перпендикулярна прямовисній лінії, тобто напряму сили ваги. В кожній її точці нормаль співпадає з напрямом прямовисної лінії. Таку поверхню називають рівневою, або ідеальною поверхнею Землі, а геометричну фігуру, шо її обмежує, геоїдом. Геоїд дуже близький до сфероїда, який може бути представлений еліпсоїдом обертання, отриманим обертанням еліпсаРЕРіС (рис. Г) навколо малої осі РР,. Еліпсоїд Красовського має наступні параметри:велика напіввісь а=6378245м мала напіввісь в=635б863м полярне стиснення а=(а~в)/а=-1/298,3Оскільки стиснення земного сфероїду складає приблизно 1:30 фігуру Землі в ряді випадків можна уявити як кулю радіусе 6371,11 км. Площа земної поверхні 510 млн. км, при цьому суш; займає 149 млн. км², або 29% земної поверхні.

2.Розробити порядок визначення висот проміжних точок.

4 білет 1. Проаналізувати поняття географічного і магнітного азимутів ліній. Визначити географічний азимут лінії, якщо азимут магнітний складає

А_м = 113° 15', а схилення магнітної стрілки 0_ЗХ = 3°. Азимутом лінії місцевості в даній точці її називається горизонтальний кут між північним напрямком дійсного меридіана в цій точці і напрямком лінії; цей кут відраховується за годинниковою стрілкою від вірного напряму меридіана. Азимути мають значення від 0 0 до 360 0. Географічний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена незбіжністю напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. Азимути бувають прямі і обернені. Обернений відрізняється від прямого на 180°. Магнітний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Магнітний азимут відрізняється від Азимуту астрономічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між астрономічним (А) та магнітним (Ам) азимутами для напряму 1-2 виражається формулоюА =м+δ ,де δ — схилення магнітної стрілки для даної точки;А=113.15-3=110.15; А-113.15+3=116.15

2.Встановити порядок визначення висот зв'язуючих точок

5 білет

1.Проаналізувати використання дирекційного кута для орієнтування ліній В системі координат Гаусса-Крюгера лінії орієнтують по дирекційним кутам. Дирекційним кутом а ) називають горизонтальний кут, відрахований за ходом годинникової стрілки від північного напрямку осьового меридіана зони (рис, 4) або від лінії йому паралельної до напрямку лінії. Дирекційний кут визначається в межах від 0° до 360°. Залежність між дирекційним кутом а і азимутом А лінії відображено на рис. 25 Величина диреюийного кута лінії розраховується за формулою а=А_м±б±у. де А_м — магнітний азимут лінії,б- схилення магнітної стрілки,у- зближеная меридіанів

2.Охарактеризувати основні повірки нівеліра.

1Вісь круглого рівня повинна бути паралельна осі обертання нівеліра

Виконується ця повірка з допомогою 3 підємних гвинтів круглого рівня для цього рівень встановлюють паралельно 2 підємним гвинтам та обертанням їх в різні сторони виводять бульбашку рівня на середину .повернувши нівелір на 180 град якщо бульбашка з середини не зійшла умова виконана. 2основний горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути перпендикулярний до осі обертання нівеліра. На місцевості встановимо нівелір і приводимо його в робочий стан на відстані 20- 30 метрів від нівеліра встановимо нівелірну рейку на візуємо на ній нівелір так щоб відлік по рейці знаходився в правому краю поля зору зорової труби а потім користуючись навидним гвинтом рухаємося по рейці до лівого краю якщо відлік при цьому не зміниться умова виконана.

6 білет

1.Проаналізувати систему координат, яка використовується в геодезії. Система прямокутних координат .в практиці інженерної геодезії положення точки часто визначають в окремій системі плоских прямокутних координат х, у. В цій системі площина координат співпадає з площиною горизонту в даній точці 0, яка є початком цих координат: вісь XX направлена на північ, а вісь УУ - на схід. Північне направлення осі абсцис прийнято додатнім (+Х), південне - від'ємним (-Х); напрям осі ординат на схід прийнято додатним (+У), а на захід - від'ємним (-У). Осі координат ділять площину креслення в точці 0 на чотири рівні частини (четверті): І або ПнС (північно-східна); II або ПдС (південно-східна); III або ПдЗ (південно-західна); IV або ПнЗ (івнічно-західна).Полярна система координатПоложення точки на площині визначається в полярній системі координат величинами г і а (рис. 6).В цій системі г - радіус-вектор, який виходить із точки 0, яку називають полюсом, а а - полярний кут, відрахований за напрямом ходу годинникової стрілки, від полярної осі ОХ до радіус-вектора. Положення полярної осі вибирають довільно або ж суміщають з напрямом меридіана точки 0. 2.Будова нівеліра. Дати характеристику основних частин нівеліраНівелір –геодезичний прилад який застосовують для визначення перевищень між точками земної поверхні і висот точок відносно рівневої поверхні . Для роботи нівелір встановлюють на штатив і закріплюють становим гвинтом. Круглий рівень з ціною поділки ' призначений для приведення осі обертання інструмента в прямовисне положення за допомогою підйомних гвинтів , які впираються в пластину , їх гвинтова нарізка входить в гнізда підставки . Для наближеного наведення на рейку призначена мушка . Точне наведення труби виконується через окуляр навідним гвинтом при закріпленому затискному гвинті . Чітке зображення рейки в полі зору труби досягається прокручуванням кремальєри . Візирна вісь установлю­ється в горизонтальне положення еліваційним гвинтом , який регулює циліндричний рівень , розташований в коробці . Над рівнем розміщена призма, яка передає зображення бульбашки в поле зору труби. Таким чином спостерігачу водночас видно контактний рівень і нівелірну рейку по якій виконують відлік. Кінці рівня з'єднаються в тому випадку, коли бульбашка знаходиться в нульпункті.

7 білет

1.Обґрунтувати зв'язок між азимутом і румбом лінії. Орієнтувальні кути позначаються: дійсний азимут Ад, маг­нітний азимут Ам, дійсний румб Rд, магнітний румб Rм, дирекційний кут а, дирекційний румб Rх.

Азимут – це кут (напрям руху) у градусах між північним кінцем меридіана за ходом годинникової стрілки і заданою лінією. Азимути вимірюються від 0 до 360 . Румбом (англ. – напрям) називається напрям руху або лінії візування у гра­дусах, відлічених від найближчого меридіана, тобто від його північного чи південного кінця. Для визначення румбів виділяють чотири чверті – по 90° у кожній (мал. 8) – і відлічують їх за годинниковою стрілкою від північного кінця меридіана. Вони називаються: перша (І)– Пн Сх (північно-східна); друга (II) – ПдСх (південно-східна); третя (III) – ПдЗх (південно-західна) і четверта (IV) – ПнЗх (північно-західна). Румби й азимути – величини взаємозалежні.

Номер і назва чверті	Значення азимута, град	Румб дорівнює	Азимут дорівнює
І – ПнСх ІІ – ПдСх ІІІ – ПдЗх ІV – ПнЗх	0 – 90 90 – 180 180 – 270 270 – 360	А 180º – А А – 180º 360º – А	R 180º – R 180º + R 360º – R

Наприклад:

1) А = 40º, то R = ПнСх 40º;

2) А = 140º, то R = ПдСх 40º;

3) А = 220º, то R = ПдЗх 40º;

4) А = 320º, то R = ПнЗх 40

А = 320º, то R = 360º – A = ПнЗх 40º.

А = 220º, то R = А – 180º = ПдЗх 40º.

А = 140º, то R = 180º – А = ПдСх 40º.

А = 40º, то R = А = ПнСх 40º.