
- •1.Методика проведення бесіди з дітьми дошкільного віку.
- •2. Предмет і завдання методики навчання дітей рідної мови.
- •3. Методика навчання дітей переказу літературних творів.
- •4. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови.
- •5. Дидактичні ігри та вправи з розвитку мовлення
- •6.Значення ігрової діяльності у розвитку мовлення дошкільників.
- •7. Структура та методика проведення занять з розвитку мовлення.
- •8. Шляхи закріплення мовленнєвих навичок у повсякденному житті.
- •9.Засоби розвитку мовлення дошкільників.
- •10. Методика навчання дітей правильної звуковимови
- •11. Методика словникової роботи з дітьми дошкільного віку.
- •12.Методика формування граматичної правильності мовлення дошкільників
- •13. Методика розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку.
- •14.Формування виразності мовлення дошкільників.
- •16.Становлення та розвиток мовленнєвого спілкування в період дошкільного дитинства.
- •17.Становлення і розвиток монологічного мовлення дітей дошкільного віку.
- •19. Методика навчання дітей розповідям з власного досвіду.
- •20.Методика роботи з дидактичною картиною.
- •21.Види дитячих розповідей і прийоми навчання розповіді.
- •22. Інноваційні методики навчання читання дошкільників
- •23.Аналіз програм з розвитку мовлення дошкільників.
- •24. Планування роботи з розвитку мовлення в різних вікових групах.
- •25. Підготовка руки дитини до письма.
- •26. Формування мовленнєвої готовності дітей до школи.
- •27.Особливості засвоєння слова у дошкільному віці.
- •28.Специфіка занять з рідної мови в різновікових групах
- •29.Методика навчання дітей діалогічного мовлення.
1.Методика проведення бесіди з дітьми дошкільного віку.
Одним із основних методів розвитку діалогічної мови дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. Бесіда — це органіована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. Бесіда є ефективним словесним методом навчання, який при правильному його поєднанні з конкретними спостереженнями та діяльністю дітей відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми.
Бесіда в першу чергу є методом уточнення та систематизації уявлень дітей. Бесіда є школою розвитку дитячої думки; (Я. А. Коменський, И. Г. Песталоцщ, К. Д. Ушинський, В. Ф. Одоевський, Л. К. Шлегер, Є. I. Тихеева, Є. О. Фльорина). Характер бесіди вимагае від дитини вмінняня активно відтворювати свої знання, порівнювати, розмірковувати, робити висновки .За допомогою бесіди діти цілеспрямовано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Зосереджуючи увагу на характерних ознаках явищ, педагог поглиблюе уявлен- ня д1тей про те, що вони сприймали на прогулянках, екскурсіяях. Позначення сприйнятого словом, опис самими дітьми предметів і явищ робить процес набуття знань осмисленішим. Бесіда також збагачує дитину новими знаннями або показуе знайоме в новому аспекті. Беручи участь у бесіді, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадуе те, що знае про нього, привчаеться логічно мислити. В бесіді вихователь учить дитину чітко висловлювати свої думки, розвивае вміння слухати і розуміти запитання, правильно формулювати відповідь на них — коротко або докладніше залежно від характеру запитання, правильно ставити запитання. Бесіди активізують дитячу мову, сприяють розвитку діалогічного мовлення. Оволодіння навичками діалогічного мовлення мае важливе значення для подальшого навчання в школі.
Змістом бесіди е програмний матеріал по ознайомленню дітей з навколишнім (або обговорення прослуханих казок, оповідань) Вихователь повинен глибоко продумувати зміст бесіди, вибирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і в той самий час потребують додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень. При правильній методиці і проведенні бесіди можна досягнути високих результатів. Вихователь, визначивши завдання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначае характер і формулювання основних запитань. Крім того, підбирае необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумуе, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди.
Готовність дітей до бесіди полягає у наявності в них відповідних знань про предмет чи явище, які будуть обговорюватись у бесіді. Перед вихователем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу. Структура бесіди залежить від теми, змісту. У ній виділяють такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок.
Почати бесіду можна по-різному — із згадування, з розповідіі, з розгляду картинки, іграшки, предмета, з загадування загадки, читання вірша, які мають пряме відношення до теми.
В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде аналізуватися з дітьми. До дітей послідовно ставляться запитання, які спрямовують їхню активність. По ходу беіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал тощо.
Успіх і педагогічна результативність бесід багато в чому залежить від правильно поставлених перед дітьми запитань. Усі запитання можна поділити на дві групи: ті, які вимагають від дітей прості відповіді чи описування предметів, явищ. (що? хто? який? куди?) Вони ставляться на початку бесіди для того, щоб встановити в пам'яті дитини те, що вона бачила, переживала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, встановлення причинних зв'язків, розкриття змісту теми (для чого? чому? навіщо? чим схожі?)Такі запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь.
В заключній частині – прочитати вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. (оповідання, дидактична гра і т. д.)