19. Сутність поняття «центральна тенденція», «міра центральної тенденції». Міри центральної тенденції.

Мірами центральної тенденції (МЦТ) називають чисельні показники типових властивостей емпіричних даних. Ці показники дають відповіді на питання про те, наприклад, "який середній рівень інтелекту студентів педагогічного університету?", "яке типове значення показника відповідальності певної групи осіб?". Існує порівняно невелика кількість таких показників-мір і в першу чергу: мода, медіана, середнє арифметичне. Кожна конкретна МЦТ має свої особливості, що роблять її цінною для характеристики об'єкта дослідження в певних умовах.

Мода Мо - це значення, яке найчастіше трапляється серед емпіричних даних. Так, для ряду значень 2, 2, 3, 3, 3, 3, 4, 4, 4, 5, 5 мода дорівнює 3 (Мо = 3). Зверніть увагу на те, що мода є значення з найбільшою частотою (у прикладі це значення дорівнює 3), а не частота цього значення (у прикладі вона дорівнює 4).

Медіана - це таке значення, для якого сума абсолютних різниць усіх значень менша за суму різниць для будь-якого іншого значення. Наприклад, для сукупності {1, 3, 6, 8, 9} медіана Мсі = 6. Абсолютні різниці становлять: |1-6|=5, |3-6|=3, |6-6|=0, |8-6|=2, |9-6|=3. Сума всіх цих різниць 5+3+0+2+3=13 менша за суму різниць щодо будь-якого іншого значення. Наприклад, для 1 абсолютні різниці |1-1|=0, |3-1|=2, |6-1|=5, |8-1|=7, |9-1|=8, а їхня сума 0+2+5+7+8=22. Інші розрахунки дадуть подібні результати.

Якщо вибрати медіану, то досягається мінімальне відхилення - за умови, що "відхилення" визначається як сума абсолютної відмінності кожного значення від медіанної оцінки. Якщо ж замість кожного значення береться середнє, забезпечується мінімальне відхилення - за умови, що "відхилення" визначається як сума квадратів різниць кожного значення з середнім.

Середнє (частіше зване середньою величиною) обчислюється шляхом підсумовування всіх індивідуальних значень і ділення суми на число випадків або спостережень

Використання мір центральної тенденції у якості характеристик випадкової вибірки є умовою необхідною, але недостатньою. Показники описової статистики, крім МЦТ, включають ще одну групу показників - міри мінливості (ММ).

20. Зміст психометрики, її завдання та види. Поняття стандартизації методів. Основні властивості психодіагностичних методик, їх сутність.

Зміст психометрики, її завдання та види.

Психометрі́я — це розділ психології, що вивчає застосування математичних методів, тестів у психологічних дослідженнях.

Психометрія — це науковий напрям теоретичних і практичних досліджень вимірювання та оцінювання якісних характеристик людини методом тестування.

Тестове завдання — завдання певного типу, що стосується важливого і конкретного знання. Тест- це сукупність тестових завдань, які дібрані за певними правилами для вимірювання тієї чи іншої властивості.

Для виявлення певних характеристик досліджуваної особи (об'єкта) використовують спеціальну програму, яка включає контрольні питання, запитальники й оцінні бали. Розробкою критеріїв оцінки особистих якостей кандидата, що найбільш підходить для виконання певного роду діяльності, займається галузь науки, яка називається психометрією .

Термін метапсихологія в перекладі з грецької мови означає: «meta» — після, або за, «psiche» і «logos» — це вчення про душу, а дослівно мав би перекладатися як «за психологією». В метапсихології повинні бути викладені засади, на яких будується дане психологічне знання, а на цій основі мають розв'язуватися часткові психологічні проблеми. Метапсихологія пов'язана з філософською онтологією людини.

Традиционно принято выделять три разновидности психометрических инструментов:

Тесты способностей — оценивают способности человека к работе с информацией разного типа.

Личностные опросники — оценивают личные предпочтения (склонности) и дают прогноз того, какое влияние эти склонности будут оказывать на работу человека.

Мотивационные и ценностные опросники — оценивают отношение сотрудника к текущему месту работы (к этому типу принадлежат, например, опросники вовлечённости), а также прогнозируют подходящее для кандидата рабочее окружение (культуру) и наиболее благоприятные для него характеристики деятельности.

Поняття стандартизації методів.

Якісна психодіагностична методика обов'язково повинна бути стандартизованою, а умови тестування, інструкції, вимоги до його проведення та оброблення результатів - однаковими. Це гарантує вирівнювання ситуативних факторів, які можуть створити вигідніші умови для одних досліджуваних порівняно з іншими. Без стандартизації зіставлення індивідуальних результатів неможливе.

Стандартизація (англ. standard - типовий, нормальний) тестових показників - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури і оцінок тесту.

Уніфікують бланки дослідження, способи реєстрації результатів, час і умови тестування. Інструкції можуть бути письмовими та усними (рідше).

Стандартизованим також є процес переведення первинних ("сирих") тестових балів, що відображають кількість виконаних завдань, в узагальнену шкалу, яка характеризує ступінь індивідуальної вираженості певної психічної властивості чи функції. Порівнювати результати психодіагностичних досліджень неможливо без певного критерію, оскільки методики не мають стандартів успішного чи неуспішного розв'язання тестових завдань. Наприклад, при виконанні тесту інтелекту досліджуваний успішно розв'язав певну кількість завдань. Однак це не дає підстав для визначення рівня його інтелекту - багато ним зроблено чи мало, добре чи погано; як часто певний показник спостерігається в інших людей; скільки завдань потрібно виконати для засвідчення високого рівня інтелекту тощо.