85) Поняття іноземців та осіб без громадянства

Іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися в політичні партії; не беруть участі в управлінні державними справами; не мають виборчих прав; не можуть брати участі у референдумах; не мають права рівного доступу до державної служби; на них не розповсюджується обов'язок відбувати військову службу. Іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну та виїжджати з України за дійсними національними паспортами або документами, які їх замінюють. При цьому вони повинні одержати в'їзну та виїзну візи, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Особа без громадянства - особа, яку жодна держава не вважає своїм громадянином/громадянкою ; або особа, яка не користується основними правами, якими користуються, якими користуються інші громадяни його/її рідної країни . Особами без громадянства (апатридами) вважаються особи, які не володіють громадянством жодної держави. Нормативне визначення цього терміна містить ст. 1 Конвенції про статус апатридів 1954 р., відповідно до якої апатридом є особа, яка не розглядається як громадянин будь-якої держави в силу її законів. Такі особи не мають постійного правового зв'язку із жодною державою, а тому не користуються правом дипломатичного захисту.

Розрізняють два види осіб без громадянства: абсолютні апатриди відносні апатриди. Першими є особи, які отримали статус апатрида з народження, другі - стали апатридами через втрату громадянства.

На відміну від іноземця, який одночасно перебуває під юрисдикцією двох держав - держави громадянства і держави місцеперебування, особа без громадянства завжди знаходиться виключно під владою останньої держави.

86) Законодавчий процес у Верховній Раді України

Однією з найважливіших функцій парламенту є законодавча функція, тобто прийняття, зміна та скасування законів. Виключно законами України визначаються:

- права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; -    громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

-    права корінних народів і національних меншин;

-    порядок застосування мов та їн.;

Законодавчий процес у Верховній Раді включає такі послідовні процедури:

-    вияв законодавчої ініціативи;

-    обговорення законопроектів;

-    прийняття законів;

-    опублікування законів.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення.

За наслідками обговорення в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

-    відхилення законопроекту,

-    передачу законопроекту на доопрацювання із встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше читання;

-    опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання;

-    прийняття законопроекту за ошову (з можливим доопрацюванням) і доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання.

Основним у розгляді законопроекту є його друге читання.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його постатейне обговорення та здійснює постатейне голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

-    відхилення законопроекту;

-    повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

-    опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на попередніх читаннях, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

-    повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання;

-    прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання.

Третє читання законопроектів проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами. Під час третього читання розглядаються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на третє читання.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

-    відхилення законопроекту; -    повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання;

-    відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень;

-    схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум (за умови, що законопроект стосується питання про зміну території України);

-    прийняття закону в цілому.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, Таке право Президента називається правом відкладального вето.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верховною Радою, публікуються в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України»; «Відомості Верховної Ради України»; газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр».