38. Призначення виборів, утворення виборчих органів та виборчих округів

Призначення виборів є першою стадією виборчого процесу, і вона полягає у встановленні уповноваженим органом дати голосування. Виборче законодавство від­повідно до положень Конституції України встановлює порядок призначення виборів народних депутатів залеж­но від виду виборів, які можуть бути черговими, позачер­говими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули. Так, чергові вибори народних депутатів не призна­чаються, а проводяться без призначення в день, чітко визначений Конституцією України (ч. 1 ст. 77) - в остан­ню неділю березня четвертого року повноважень Верхо­вної Ради України за 90 днів до дня виборів. Позачергові вибори народних депутатів України від­повідно до п. 7 ст. 106 Конституції України призначаю­ться Президентом України і відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опуб­лікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Рішення про початок ви­борчої кампанії приймає Центральна виборча комісія не пізніше як за 60 днів до дня виборів. Якщо після проведення виборів неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців, то проводяться повторні вибори, які призначаються Центральною виборчою комісією у разі:

1. визнання виборів народних депутатів України в окрузі недійс­ними. Підставами цього можуть бути: 1)порушення вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" в ході проведення виборів або при підрахунку голосів в одномандатному виборчому окрузі, які не дозволяють з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців; 2)кількість виборчих дільниць, на яких голосу­вання в одномандатному окрузі було визнано недійс­ним, становить не менше 25 відсотків від загальної кількості виборчих дільниць, утворених на території цього одномандатного округу.

2. визнання виборів народних депутатів України в окрузі такими, що не відбулися. Підставою цього може стати визнання окружною виборчою комісією відсутності жодного зареєстрованого кандидата в депутати на день виборів в одномандатному виборчому окрузі.

3. визнання депутата таким, що відмовився від депутатського ман­дата. Це стається у разі невиконання особою, обраною народним депутатом України таких вимог як подання не пізнш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів вибо­рів документа про її звільнення з роботи (посади), несумісної з депутатським мандатом. Також у разі звернення особи, обраної депутатом, до Центральної виборчої комісії про наявність поважних причин, які перешкоджають виконати дану вимогу.

Повторні вибори призначаються в будь-якому з 225 одно­мандатних округів, де вибори проводяться по мажоритарній виборчій системі. Чергові і позачергові вибори Президента України признача­ються Верховною Радою України. Згідно розділу V ст.103 Конституції України чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Постанова Верховної Ради України про призначення чергових виборів приймається не пізніше як за 180 днів до дня виборів.

Позачергові вибори проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень. Рішення про призначення позачергових виборів приймається не пізніше як на п'ятий день після припинення повноважень Президента України. Повторні вибори Президента України призначаються Верховною Радою України в місячний строк з дня одер­жання подання Центральної виборчої комісії.

Якщо на виборах Президента України балотувалося не більше двох кандидатів у Президенти України і жодного з них не було обрано, а також якщо всі кандидати у Президенти України до дня виборів зняли свої кандидатури, то Центральна виборча комісія не пізніше як на двадцятий день після встановлення результатів виборів вносить до Верховної Ради України подання про призначення повторних виборів Президента України. Вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість тих депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Рішення про проведення чергових і позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України не пізніше як за 90 днів до дня виборів. Рішення про проведення повторних виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає відповідна територіальна виборча комісія. Рішення про проведення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, приймають відповідні місцеві ради не пізніше як через місяць з моменту вибуття депутата. Рішення про проведення виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці приймається відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою.

2. Утворення виборчих органів, які здійснюють керівництво виборчим процесом. Їх функції здійснюють виборчі комісії - спеціаль­ні колегіальні виборчі органи, що утворюються для під­готовки і проведення виборів.

Відповідно до Закону "Про вибори народних депу­татів України" для організації і проведення виборів на­родних депутатів створюється Центральна виборча комі­сія, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії. Відповідно до Закону "Про вибори Президента Ук­раїни" для організації і проведення виборів Президента створюється Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії та дільничні виборчі комісії по виборах Президента України.

Відповідно до Закону "Про вибори депутатів місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів для прове­дення виборів депутатів і голів рад утворюються: тери­торіальні виборчі комісії — сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні виборчі комісії по ви­борах депутатів та голів рад; окружні виборчі комісії — по виборах депутатів обласних, Київської і Севастополь­ської міських рад. Окружні виборчі комісії можуть утво­рюватись також по виборах депутатів районних, міських (міст обласного підпорядкування), районних у містах рад; дільничні виборчі комісії. Відповідно до Закону "Про вибори депутатів місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів для прове­дення виборів депутатів і голів рад утворюються: тери­торіальні виборчі комісії — сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні виборчі комісії по ви­борах депутатів та голів рад; окружні виборчі комісії — по виборах депутатів обласних, Київської і Севастополь­ської міських рад. Окружні виборчі комісії можуть утво­рюватись також по виборах депутатів районних, міських

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 членів, які призначаються на посаду Верховною Ра­дою України за поданням Президента України (п. 21 ст. 85 Конституції України). Комісія працює на постійній основі, її члени звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи.

Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та во­лодіє державною мовою. Перед вступом на посаду член Комісії складає присягу на пленарному засіданні Верхо­вної Ради України. Члени Комісії обирають зі свого складу Голову Комі­сії, заступника Голови Комісії та секретаря Комісії. Го­лова Комісії, заступник Голови Комісії, секретар Комісії, а також не менш як третина інших членів Комісії повин­ні мати вищу юридичну освіту. Строк повноважень чле­нів Комісії - 6 років.

3. Утворення виборчих округів. Виборчий округ - це територіальна або інша вибор­ча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для об­рання депутатів. Виборче законодавство України передбачає формування лише виборчих округів, що формуються за територіальною ознакою.

Залежно від того, скільки депутатів обирається в ко­жному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні (уніномінальні) та багатомандатні (поліномінальні) виборчі округи. Від одномандатного виборчого округу обирається лише один депутат, і вони утворюються при застосуванні мажоритарної виборчої системи. Від багатомандатного виборчого округу оби­раються два і більше депутати, і ці округи утворюються, при застосуванні пропорційної системи.

Виборче законодавство України передбачає утворен­ня як одномандатних (для виборів половини народних депутатів України, для виборів депутатів сільських, се­лищних, міських, районних у містах рад, сільських, се­лищних, міських голів), так і багатомандатних - за­гальнодержавного (для виборів половини народних де­путатів України) та мажоритарних багатомандатних (для виборів депутатів районних, обласних рад) виборчих округів. При цьому одномандатні виборчі округи для об­рання народних депутатів України утворюються Цент­ральною виборчою комісією за пропозиціями відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад, а для виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів - територіальними виборчими комісіями. При утворенні одномандатних округів для виборів народних депутатів України повинні бути дотримані такі вимоги:

1) приблизна рівність округів за кількістю виборців з максимально допустимим відхиленням від середньої норми представництва 10 відсотків, що забезпечує реалізацію принци­пу рівного виборчого права;

2) виборчий округ повинен становити єдину терито­рію: не допускається утворення виборчих округів з тери­торій, які не межують одна з одною.

3) при нарізці виборчих округів має бути забезпечена можливість представництва у Верховній Раді України національних меншин: місцевості, де компактно прожи­вають окремі національні меншини, не повинні виходити за межі виборчого округу.

За умови дотримання цих вимог враховується також і адміністративно-територіальний устрій України. Інформація стосовно 225 одномандатних вибор­чих округів для виборів народних депутатів України публіку­ється Центральною виборчою комісією не пізніше як за 120 днів до дня виборів. Територією багатомандатного загальнодержавного виборчого округу для виборів народних депутатів Украї­ни є вся територія України, а його центром - місто Київ. Виборцями цього округу є усі громадяни України, які мають виборче право.

39. Система та структура центральних органів виконавчої влади

Структура

Структура системи органів виконавчої влади будується відповідно до певних об'єктивних закономірностей організації та функціонування складних соціальних систем, наукове визначення яких набуває значення основних засад структурної побудови даної системи. Базовою засадою виступає ієрархічна організація системи органів, яка зумовлює необхідність існування так званої управлінської вертикалі. Ієрархічну вертикаль виконавчої влади утворюють органи вже згадуваних раніше трьох організаційно-правових рівнів. Кожний з цих рівнів представлений такими органами:

1) рівень вищого органу в системі органів виконавчої влади - Кабінетом Міністрів України (урядом); 2) рівень центральних органів виконавчої влади - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади; 3) рівень місцевих органів виконавчої влади - а) місцевими органами загальної компетенції: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації; б) місцевими органами спеціальної (галузевої, функціональної, змішаної) компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані відповідним центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні місцевим державним адміністраціям.

Ситема

Діяльність органів виконавчої влади як системи забезпечують управлінські відносини, в яких перебувають ці органи між собою. Термін "система" - давньогрецького походження і означає порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин цілого. В даному випадку такими частинами є відповідні органи виконавчої влади. Для об'єднання їх в єдине ціле, в єдину систему необхідно, щоб вони були об'єднані єдиною метою своєї діяльності, якою є досягнення найвищого ступеня упорядкованості, організованості, злагодженості. Однотипним є і зміст їх діяльності: здійснення державного управління, функцій управління, які ритмічно відтворюють управлінський вплив. Близькими у них є і застосовувані методи діяльності та організаційно-виконавчі відносини типу "влада-підпорядкування", що зумовлюють використання владних повноважень. Ще одне спільне для всіх органів виконавчої влади системотворче начало -це їх похідність від права державної власності. Кожний орган є суб'єктом права і наділяється статусом юридичної особи, у зв'язку з чим і вирішує питання управління майном, що перебуває у державній власності