25. Зміст та структура Конституції

Конституція - це основа всього законодавства держави. Конституція України — Основний Закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула. У преамбулі підкреслюється, що ВР України ухвалює цю Конституцію — Основний Закон України від імені українського народу — громадян України всіх національностей. У Конституції України передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу ВР України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності д-ви, то Конституція України взагалі не може бути змінена. Структура конституцій зазвичай має стандартний вигляд і включає: 1) преамбулу (вступ); 2) основну частину (основний зміст); 3) прикінцеві, перехідні, додаткові положення (іноді додатки). Конституція України включає преамбулу та 15 розділів, з яких два останніх - "Прикінцеві положення" та "Перехідні положення".

26. Конституційні принципи виборчого права України: вільні, загальні, рівні, прямі вибори, таємне голосування

Принципи виборчого права України - це основні засади, керівні положення, що визначають сутність і зміст реалізації та гарантування виборчих прав громадян України і забезпечують передбачений Конституцією та законами України порядок організації і проведення всіх виборів у державі. Конституція України (ст. 71) визначає найважливіші принципи виборчого права, а саме: загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Конституційні принципи виборчого права є універсальними, оскільки стосуються всіх законодавчо встановлених видів виборів, що відбуваються в Україні. Конкретизація конституційних принципів здійснюється у виборчому законодавстві.

Принцип загального виборчого права означає, що активне виборче право, тобто право обирати, мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Виборче право мають лише громадяни України. Принцип рівного виборчого права вказує на те, що громадянин України на тих чи інших виборах має лише один голос, який є рівнозначним голосу будь-якого іншого виборця, котрий бере участь у голосуванні. Виборець голосує на виборах лише один раз і на тій виборчій дільниці, де внесений у список виборців. Не може бути привілеїв чи обмежень у голосуванні на виборах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мови. Брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України можуть і ті громадяни України, котрі перебувають у місцях позбавлення волі. Таке рішення прийняв Конституційний Суд України.

Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип прямого волевиявлення передбачений і гарантований Конституцією України.

У науці конституційного права розрізняють непрямі і прямі вибори. Непрямі (багаторівневі) вибори відбувалися в Україні. Непряме виборче право має місце за умови проведення багаторівневих виборів до органів публічної влади. Пряме волевиявлення є більш демократичним процесом, ніж непряме, оскільки в результаті прямого волевиявлення громадян шляхом голосування безпосередньо виборцями формуються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, або заповнюється вакантна виборна посада - міського голови, депутата місцевих рад тощо.

Принцип вільних виборів означає, що виборець самостійно, без будь-якого тиску, вирішує - брати участь у виборах чи ні. Участь громадян України у виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Крім того, забороняється перешкоджання вільному волевиявленню виборців через застосування будь-якого примусу, в тому числі й через підкуп, обман, погрози, насильство тощо.

Принцип таємного голосування, вперше запроваджений у Франції в 1848 році, вказує на законодавчу заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборця. Відмітки у бюлетені виборець має робити самостійно у спеціально обладнаній кабінці чи кімнаті, де повинен знаходитися сам. Якщо виборцем є особа, яка для реалізації свого права голосу потребує сторонньої допомоги, то таку допомогу може надати найближчий її родич або стороння особи, яка не має якоїсь особливої особистої зацікавленості у результатах виборів, наприклад, не балотується на виборах, не є спостерігачем. Водночас члени виборчих комісій не можуть надавати таку допомогу.