16. Суб’єкти конституційно – правових відносин

Первинним елементом конституційно-правових відносин є суб'єкти, тобто учасники правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються на підставі дії конституційно-правових норм.

Суб'єкти конституційного права - це учасники суспільних відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов'язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права і обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

1. фізичні особи - громадяни України, апатриди, біпатриди , біженці, іноземці;

2. юридичні особи - органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи державної влади. До органів державної влади належить уся система органів виконавчої влади - від Кабінету Міністрів України до районних державних адміністрацій, Верховна Рада України, глава держави, правоохоронні органи, органи правосуддя та ін.;

3. посадові особи - представники влади, наділені відповідними державно-владними повноваженнями;

4. соціальні організації - держава, трудові колективи, органи місцевого самоврядування, адміністративно-територіальні одиниці, об'єднання громадян (громадські організації, профспілки, територіальні громади, політичні партії, релігійні громади, органи самоорганізації населення та ін.;

5. соціальні спільноти - український народ, корінні народи, населення, нація, національні меншини, етнічні групи.

17. Поняття та форми прямої демократії

Демократія  — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Безпосередня демократія (пряма демократія, пряме народовладдя) — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах.

Демократія як народовладдя на сьогоднішній день має дві загальновизнані форми - пряме (або безпосереднє) народовладдя та представницьке народовладдя.

• пряме народовладдя — безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах);

• представницьке народовладдя — вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами ), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представницького органу.

Форми прямої демократії :

1. Референдум — голосування населення із метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Референдуми в Україні поділяються на всеукраїнські та місцеві. Предметом всеукраїнського референдуму може бути: — затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; — прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; — прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів. Предметом місцевого референдуму може бути: — прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; — прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

2. Збори громадян — зібрання громадян з метою висловлення позиції та прийняття рішень консультативного (дорадчого) або обов'язкового характеру. В Україні проявляються у вигляді громадських слухань, зібрань домоуправлінь, громадських зборів, мітингів, масових зібрань, доручень територіальної громади депутатам.

18. Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади

Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність. Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України.

Правове положення Кабінету Міністрів визначається Конституцією України; Законом “Про Кабінет Міністрів України”; нормативними актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами. Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України.

До складу Кабінету Міністрів України згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Відставку Прем'єр-міністра України (добровільна або за рішенням Президента України), що має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

19. Відповідальність суб’єктів конституційно – правових відносин

Конституційно-правова відповідальність - це передбачений нормами конституційного права вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реалізації та захисту конституції. Певні особливості як суб'єкти конституційного правопорушення мають такі суб'єкти.

1) Держава, яка має нести конституційно-правову відповідальність у всіх випадках, коли вона не виконує офіційно взятих на себе зобов'язань, якщо в результаті цього спричинено шкоду будь-кому .

2) Фізичні особи, які є суб'єктами конституційно-правової відповідальності, якщо вони: мають громадянство України; досягли 18 років; є дієздатними.

3)Законодавчий орган державної влади - Верховна Рада України, Президент України та органи місцевого самоврядування, які несуть відповідальність перш за все перед громадянами, які їх обирають, але не тільки. Це може бути відповідальність за порушення норм Конституції України тощо.

4) Виконавчі органи державної влади несуть відповідальність у випадку порушення ними конституційно-правових норм.

Суб'єктивною стороною складу конституційного правопорушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність додаткові ознаки, як мотив і ціль.

20. Поняття та види виборів, виборче право

Політологія виділяє два основні шляхи завоювання та утримання влади: насильство, диктатуру і демократичні вибори. Вибори - це демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур. Існує різноманітна класифікація виборів.

За територіальною ознакою розрізняють вибори: 1) загальнонаціональні (загальнодержавні), що проводяться на території всієї країни (вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України); 2) місцеві (до представницьких органів місцевого самоврядування).

За назвою органу чи посади, на яку здійснюються вибори: 1) до парламенту; 2) на посаду Президента України; 3) до представницького органу територіальної автономії (Верховної Ради Автономної Республіки Крим); 4) до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, районних, районних у містах, міських, обласних рад); 5) на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються: 1) на чергові (проводяться після закінчення передбаченого Конституцією України та законами України строку повноважень того або того виборного органу чи посади); 2) позачергові, або дострокові (проводяться раніше від закінчення передбаченого законом строку повноважень для певного виборного органу чи посадової особи в разі дострокового припинення їхніх повноважень); 3) повторні (проводяться, коли вибори у виборчому окрузі визнані такими, що не відбулися, чи недійсними. Від повторних виборів, потрібно відрізняти повторне голосування - коли вибори відбулися й іде вибір між двома кандидатами, що набрали найбільшу, порівняно з іншими, кількість голосів, а потрібно обрати одного); 4) вибори замість депутатів сільських, селищних рад і міських голів, які припинили свої повноваження; 5) вибори, що проводяться в разі утворення нових адміністративно-територіальних одиниць.

За кількісною ознакою участі виборців вибори можуть бути: 1) загальними (мають право брати участь усі виборці держави); 2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад сільської, селищної ради в разі дострокового вибуття деяких депутатів або визнання виборів в деяких округах недійсними.

За правовими наслідками розрізняють вибори: 1) дійсні (проведені згідно з виборчим законодавством); 2) недійсні (під час яких були допущені порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів).

За порядком голосування та підрахунку голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна та змішана.

Виборче право — в об'єктивному сенсі;— система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави й місцевого самоврядування. Об'єктивне виборче право регулює виборчу систему в широкому значенні. Зазвичай, предметом виборчого права вважаються пов'язані з виборами суспільні відносини, в яких прямо або опосередковано беруть участь громадяни. Основними принципами виборчого права у більшості країн є:

1) вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм . У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах.

2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави

3) вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу;

4) вибори можуть бути прямими та непрямими. Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі вибори — система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями .

5) вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку.

21. Склад, порядок формування, відповідальність, підзвітність та підконтрольність Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри України. Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється  Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення  на посади членів Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України має бути сформований не пізніше ніж у шістдесятиденний строк від дня відставки попереднього складу уряду. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України.

За поданням Прем’єр-міністра України Президент України призначає міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також осіб, які не очолюють міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади. Голова Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають  право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені  на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку.

Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра  закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за  поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням  Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Від­повідальність Кабінету Міністрів перед Президентом Украї­ни виявляється в тому, що саме Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України, припи­няє його повноваження та приймає рішення про його відставку. За поданням Прем'єр-міністра Президент Ук­раїни призначає членів Кабінету Міністрів, керівників ін­ших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх повноваження на цих посадах.

Підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів Вер­ховній Раді України реалізується через затвердження Дер­жавного бюджету України та внесення до нього змін, організацію контролю за виконанням бюджету. Верховна Рада розглядає та приймає рішення щодо схвалення Про­грами діяльності Кабінету Міністрів України, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра, конт­ролює діяльність Кабінету Міністрів. За пропозицією не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного скла­ду Верховна Рада може розглянути питання про відпо­відальність Кабінету Міністрів України та прийняти резо­люцію недовіри йому більшістю від її конституційного складу. Прийняття такої резолюції має наслідком відстав­ку всього складу Кабінету Міністрів України.