- •1 . Проблема етногенезу українського народу
- •Теорії етногенезу
- •2. Найдавніші назви території України та їх походження
- •3. До проблем Виникнення держави Київська Русь Норманська теорія
- •3) Основними назвами української території й українського народу були назви Русь і УкраїнаНайстаріші назви
- •4. Київська Русь одна із наймогутніших держав середньовіччя
- •5. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ — козацька республіка
- •6. Галицько-Волинське князівство . Діяльність д.Галицького
- •7. Гетьманщина як форма української державності
- •8. Б.Хмельницький – визначний діяч України
- •9. Березневі статті та їх положення
- •10. І.Мазепа – визначний діяч України
- •11. Релігія в житті українського народу
- •12 . Українські землі на поч.. 20 ст. Становище України в складі Росії та Австро-Угорщини
- •13 Створення Центральної Ради 1.2.3 Універсали
- •I Універсал
- •II Універсал
- •III Універсал
- •14. М. Грушевський – визначний політичний діяч України
- •15. Війна між більшовиками і Центральною Радою . 4 Універсали
- •16. Гетьманат п Скоропадського
- •17. Причини поразки та значення діяльності Центральної Ради
- •18. Унр в період Директорії
- •19. Західноукраїнська Народна Республіка
- •5. Проголошення об'єднання унр і зунр.
- •20. Акт злуки та його історичне значення
- •21. Національна демократична революція 1917—1920 pp
- •22. Радянсько-польська війна та її наслідки для України
- •23. Входження України до срср.
- •24. Входження україни до срср та його наслідки
- •25. Нова економічна політика
- •26. Політика українізації
- •27 . Політика Індустралізації в Україні
- •28 .Проведення колективізації в Україні
- •4. Хід колективізації в Україні.
- •29. Сталінські репресії в Україні в 30 роках 20 ст.
- •30. Розстріляне Відродження в Україні
- •31. Голодомор 1932- 1933 років в Україні
- •32. Економічне і політичне становище західноукраїнських земель у 30-20-х роках 20 ст
- •33. Національно визвольна боротьба на західноукраїнських землях в 20—30-х роках хх ст.
- •34. Західноукраїнські землі у передвоєнні роки
- •35 Україна в планах Німеччини та срср напередодні війни
- •36 Військові дії на території України в 1941- 1942 роках
- •37. Окупаційний режим на території України в 1941- 1942 роках
- •38 . Рух Опору на території України в роки 2 світової війни
- •39 . Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •40. Втрати України в 2 світовій війні . Роль України в перемозі над фашизмом
- •41 . Україна у період повоєнної відбудови. Голод 1946-1947 роки
- •42 . Радянізація західноукраїнських земель.
- •43 . Україна в період «хрущовської відлиги»
- •44. Наростання Кризових явищ в економіці України в 70-х роках хх ст.
- •45. Україна в умовах «застою»
- •46 Україна в умовах перебудови
- •47. Проголошення незалежності України
- •48. Сучасне становище в Українському православ’ї
- •50. Україна в умовах незалежності
6. Галицько-Волинське князівство . Діяльність д.Галицького
Нове об’єднання Галицької і Волинської земель в одне князівство здійснив Данило Романович.
Протягом більш як двадцяти років після смерті Романа молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися в Галичині. Угорський король Андрій і краківський князь Лешко, які проголосили себе протекторами молодих князів, використовували їх у власних інтересах, не забезпечуючи Романовичам нічого з земель їх батька. Тільки завдяки великій енергії княгині Романової сини здобули мізерні частини батьківських земель на Волині. Лешко, який розпоряджався волинськими землями, 1209 р., на прохання берестян, погодився дати Василькові Берестя, пізніше перевів його до Белза, а 1213 р. пересунув у далекий Кам’янець над Горинню. Туди переїхав також Данило, який перебував на Угорщині. Дещо пізніше Романовичі одержали Тихомль і Перемиль 1. Хоч територія, якою розпоряджалися молоді князі, була невелика, вона стала базою для їх дальшої діяльності. Сидячи у другорядних волостях, Романовичі не залишали надії, що їм доведеться здобути всю батьківщину: «Чи так, чи інакше, — Володимир буде наш» 2.
При Романовичах зібралися колишні бояри Романа, які залишилися їм вірними, вони допомогли князям організувати військові сили *. Розпоряджаючись своїм військом, Романовичі добули великий авторитет серед князів. 1215 р. Лешко примусив Олександра Всеволодовича повернути Романовичам Володимир 3. Володіючи столичним містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відіграв Данило, а Василько був його вірним помічником.
Князь Данило - син Романа Мстиславича - народився близько 1201. р. та помер близько 1264 р. Спираючись на підтримку міст, служилого боярства й дворянства, Данило Романович утвердився спочатку на Волині, потім зайняв у 1238 р. Галич, а в 1240 р. - Київ,
У березні 1238 р. війська Данила розгромили німецьких лицарів під Дорогичином на півночі князівства. Це назавжди відбило у них бажання зазіхати на волинські землі.
Після захоплення Києва монголо-татари завдали удару по землях Галицько-Волинського князівства. Весною 1241 р. полчища Батия рушили на захід. Літопис зафіксував головні події, пов'язані з оволодінням монголо-татарами міст Колодяжина, Ізяслава, Володимира, Галича. Лише жителям Кременця і Данилова вдалося відстояти свої міста. Скориставшись втечею Данила в Угорщину, владу в Галицькій землі на деякий час захопили бояри.
У 1245 р. Папа Інокентій IV скликав церковний собор, на якому обговорювалася проблема взаємин з монголами. Він спорядив спеціальну місію, яка повинна була побувати на Русі, в Золотій Орді й зібрати необхідні відомості про мету та військові можливості монголо-татар. Данило в свою чергу відправляє своїх представників до Риму. В 1253 р. Інокентій IV оголосив хрестовий похід проти монголо-татар. У1254 р. відбулася коронація Данила Романовича від імені Папи в місті Дорогичині. Але, переконавшись у нездатності Риму організувати похід проти Золотої Орди, Данило припинив відносини з Папою.
Данило Романович цікавився й справами Центральної Європи. Коли в Австрії почалася боротьба за спадщину, свого сина Романа він у 1252 р. оженив зі спадкоємицею австрійських герцогів. Проте Роман змушений був покинути Відень, і Данило посадив його на князювання в Литві.
У 1254 р. татарський воєначальник Куремса зі своєю ордою підійшов до Бакоти на Дністрі. На бік ординців перейшов боярин Милій - "старший міста". Потім Куремса вирушив до Кременця. Татари напали на Володимир-Волинський і Луцьк. Міщанам вдалося відстояти свої міста. Данило організував вдалу кампанію проти орди Куремси: в той час, коли полки Лева Даниловича вдерлися на Побужжя і "повоювали там татарських людей", полки Данила і Василька дали бій Куремсі в Болоховській землі й перемогли його. Орда змушена була повернути до місць своїх кочовищ.
У1259 р. татарський воєвода Бурундай, вирушаючи до Польщі, зажадав, щоб галицькі князі на знак своєї покори вийшли йому назустріч. Данило поїхав до Угорщини. Інші ж князі виконали вимогу. За наказом Бурундая були зруйновані укріплення Львова, Луцька та інших міст.
Правління Данила Романовича було важливим етапом в історії Південно-Західної Русі-України. Князь дбав про будівництво міст, вів боротьбу з боярською опозицією, продемонстрував усьому світові можливість успішної боротьби з монголо-татарами. Він сподівався спільно з іншими князями завдати рішучого удару монголо-татарам. Хоча цей задум не вдалося реалізувати, діяльність Данила Галицького оцінюється істориками як життєвий подвиг.