62. Фінансова звітність підприємства.

Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства з початку діяльності до моменту ліквідації повинні вести бухгалтерський облік. Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання звітності. Ціллю складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в діючому законодавстві, так фінансова звітність надається відповідно до:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості керівництва;

• оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов'язки;

• забезпечити обов'язки підприємства;

• розрахувати суми дивідендів;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події: підтвердити та

і коректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку коли мри представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об'єктивність.

63. Суть, значення та характеристика основних форм міжнародних інститутів.

Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях нім сприяння економічному розвиткові країн -—засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать (Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Крім того, існують такі фінансові структури, як Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та деякі ІНШІ.

Міжнародний валютний фонд, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн — членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, наданню консультативної допомоги з фінансових і а валютних питань.

МВФ є організацією акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни в світовій торгівлі. Відповідно й право на одержання коштів залежить від обсягу вступного внеску. Квоти переглядаються кожних п'ять років.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Його не слід розглядати як лише банківську установу. У МБРР мало що спільного з типовими комерційними банками, бо він надає довгострокові кредити на державні програми лише урядам і нейтральним банкам країн-членів, якими є лише члени МВФ.

Світовий банк є фінансовою установою, яка покликана сприяти сталому економічному розвиткові та забезпеченню суспільного добробуту в країнах, що мають Низький рівень економічних показників і перебувають на стадії реформування економіки. Банк надає фінансові ресурси в формі довгострокових кредитів на розвиток виробництва на 15—20 років на пільгових умовах.

Позики Світового банку є одними з не інфляційних джерел зовнішнього фінансування розвитку економіки України. Проте позики, спрямовані на фінансування дефіциту бюджету, мають негативний вплив на нинішнє і подальше фінансове становище.

Діяльність МБРР в Україні охоплює такі основні стратегічні напрямки, як:

• надання довгострокового кредитного капіталу банківському сектору на розвиток комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експортерів:

• залучення приватних інвестицій в агропромисловий комплекс України:

• технічна допомога та консалтингові послуги підприємствам державної форми власності щодо розробки та впровадження інвестиційних проектів, фінансових планів, систем закупівлі обладнання на світових ринках та управління інвестиційними проектами;

• надання кредитних ліній приватному виробництву та пряме фінансування спільних підприємств:

• реформування секторів інфраструктури — транспорту, зв'язку тощо;

• сприяння реструктуризації, в основному енергетичного комплексу, за допомогою запровадження енергозберігаючих технологій, модернізації обладнання, і гарантування безпеки на атомних електростанціях.

Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів серед національних фінансових ринків.

Міжнародний фінансовий ринок має три складові:

• міжнародний ринок грошей (валютний ринок);

• міжнародний ринок кредитних ресурсів;

• міжнародний ринок цінних паперів.

Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів часто називають ринком капіталів. Таке трактування досить закономірне, оскільки фінансові ресурси, що функціонують на зазначених ринках, дають їхньому власникові певний дохід. Проте ці ринки різняться за своїми найхарактернішими ознаками. При одержанні коштів на кредитній основі їхній власник не змінюється. При купівлі цінних паперів власник коштів міняється. Є певні відмінності і в одержанні доходу на вкладені кошти. Тому, на нашу думку, ці міжнародні фінансові ринки слід розглядати окремо. Валютний ринок — це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту й пропозиції.

Можна дійти висновку, що головне призначення міжнародного ринку кредитних ресурсів — своєчасна мобілізація вільних коштів і подальше їхнє використання в інших країнах, де нині є в них нагальна потреба і вони можуть дати найвищий дохід.

Міжнародний ринок цінних паперів — це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Проте вона особлива, її суть полягає в тому, що юридична чи фізична особа, віддаючи власні кошти, одержує фінансовий документ, який дає право його власникові одержати в майбутньому готівку, яка не завжди або майже ніколи не збігається з номіналом цінного паперу.

До числа цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі й інші фінансові документи. Цінні папери — це представники реального капіталу, вони засвідчують право власності на капітал.

Тому ринок цінних паперів є специфічною формою розподілу фінансових ресурсів між підприємницькими структурами, причому одержаний прибуток на залучені кошти має вирішальне значення.