28. Суть обігових коштів та їх структура.

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Встановлено, що побудова економічного механізму управління формуванням обігових коштів підприємства полягає у реалізації таких дій: планування обсягу обігових коштів підприємства, що грунтується на визначенні потреби окремих елементів обігових активів; обґрунтування політики формування обігових коштів; оптимізація складу власних і позичених джерел формування обігового капіталу в умовах обраної фінансової стратегії підприємства; проведення ефективної кредитної та інвестиційної політики; побудова ефективного економічного механізму управління обіговими коштами підприємства в умовах їхнього дефіциту.

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Власні оборотні кошти - це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;

• за методами планування, принципами організації та регулювання;

• за джерелами формування.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

• власні та прирівняні до власних;

• залучені;

• інші.

29. Суть грошового ринку, його економічна та інституційна структура.

Грошовий ринок ~ це особливий сектор ринку на якому здійснюється купівля і продаж грошей, як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на даний спец, товар. Передумовою формування грошовий ринку є наявність вільних грошових коштів та небажання їх втрачати з боку одного суб'єкту та нестача в потрібних грошах у іншого суб'єкту.

Особливості груп ринку:

• Власник грошей або продавець не втрачає право власності на відповідну суму грошей;

• Продаж гр. не є еквівалентною операцією, на відміну від тов. ринку, оскільки не відбувається зустрічного руху гов. вартості;

• Покупець гр. Отримує тільки право розпоряджатися грошима як ліквідністю;

• Гр. передаються на тимчасове користування на певний період, по закінченню якого вони повинні повернутися до власника грошей;

• На відміну від тов. ринку, де гроші виступають інструментом , який опосередковує рух товарів, на гр. ринку гроші виступають як об'єкт угод;

• Ціль купівлі-продажу грошей одержання додаткового доходу як плати за тимчасову відмову від користування цими грошима продавцем. Ця плата набуває форми проценту.

Фін .інструменти певні зобов'язання покупців перед продавцями.

2 види зобов'язань:

• не боргові (акції, паї) і вони є свідоцтвом про участь у капіталі покупця і надаються на не визначений термін;

• боргові надаються на певний строк.

Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі 3 групи:

• позичкові угоди, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів;

• цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей;

• валютні цінності, які використались у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єктами цього ринку є юр. та фіз. особи, які здійснюють операції купівлі - продажу грошей.

Призначення гр. ринку полягає в урівноваженні попиту та пропозиції гр. Та встановленні рівноважної ставки % як ціни грошей.

Інституційна модель грошового ринку.

Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв'язок між суб'єктами гр. ринку, які реалізуються через потоки грошей та інструменти ринку.

Категорії суб'єктів:

• суб'єкти, які заощаджують гр.(первісні інвестори чи кредитори);

• суб'єкти, які запозичують гр.(первісні позичальники);

• посередники гр. Ринку (брокери, дилери), допомагають пересувати гр. від первісних інвесторів до первинних позичальників;

• фін. посередники, які акумулюють та розміщують гр. кошти від власного імені. Інституційна модель гр. ринку склад, з окремих секторів:

1 сектор прямого фінансування - передача грошей від первісних інвесторів до

первинних позичальників здійснюється безпосередньо. Гр. можуть пересуватися тільки через посередників, які полегшують процес розміщення гр. коштів. Це розміщення відбувається по 2-ох каналах грошей:

• канал капітального фінансування (гр. залуч. назавжди у капітал позичальника і інструментом виступають акції);

• канал запозичень, по якому покупець тимчасово залучає гроші в свій оборот, інструментом виступають облігації, позичкові зобов'язань

ЗО. Склад » структура основних фондів підприємства.

Всякий виробничий процес являє собою взаємодію засобів праці, предметів праці та робочої сили. Засоби праці і предмети праці складають засоби виробництва, тобто матеріальні речові елементи виробничого процесу. Соціально-економічною формою, у якої засоби виробництва виступають на підприємствах, з'являються виробничі фонди.

Основними виробничими фондами підприємства називаються засоби праці, які неодноразово приймають участь у виробничих циклах, мають термін служби більш одного календарного року, зберігають при тому свою речову форму і поступово втрачають свою вартість, яка частинами, пропорційно їх зносу переноситься на вироблену продукцію.

З відношення до виробничого процесу основні фонди підприємств поділяють на дві

групи:

• виробничі основні фонди, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва;

• невиробничі основні фонди, які не мають прямого відношення до виробництва продукції і виконують допоміжну функцію — створення сприятливих умов з організації виробництва (об'єкти громадського харчування, лікувальні установи, житловий фонд підприємств, бази відпочинку, що знаходяться на балансі підприємства та ін.).

Основні виробничі фонди, в свою чергу, можна класифікувати за різноманітними ознаками. Найбільш поширена їх класифікація - за характером функцій, які вони виконують, - передбачає такі групи:

1.Будівлі.

2.Споруди.

3.Передавальні пристрої.

4.Машини і обладнання:

• силові машини, обладнання

• робочі машини і обладнання;

• вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

• обчислювальна техніка;

• транспортні засоби;

• інструменти;

• виробничий та господарський інвентар.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби - згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ( Положення бухгалтерського обліку 7 " Основні засоби ") класифікуються за такими групами:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки, споруди та передавальні пристрої;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• робоча і продуктивна худоба;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

Відсоткове співвідношення окремих видів основних фондів в загальній її вартості

називається структурою фондів. На видову (технологічну) структуру основних фондів впливають такі фактори: складність і технологічні особливості підприємства; науково-технічний прогрес і технічний рівень машин і обладнання, що використовуються; відтворювальна структура капітальних вкладень; рівень організації виробництва; територіальне розміщення підприємства та ін.

Структура основних виробничих фондів враховується тим більш ефективнішою, чим вище питома вага тих груп, які входять до активної частини основних виробничих фондів і більшою мірою визначають виробничу потужність підприємства.