18. Економічна суть, склад, класифікація грошових надходжень.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо-дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою сто-роною діяльності підприємствВхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фі-нансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

• виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

• виручку від іншої реалізації;

• доходи від фінансових інвестицій:

• доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємств відображаються у розділі «Виручка від іншої реалізації».

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), іншої реалізації

Надходження від позареалізаційних операцій

Доходи від фінансової інвестиційної діяльності (дивіденти, відсотки на цінні папері, кредити, на депозити, доходи від валютних і лізингових операцій)

Непередбачені доходи, які виникають у практиці господарської діяльності (штрафи, пені, неустойки та інші надходження від економічних санкцій тощо) Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

19. Банківські ресурси, їх види та класифікація.

Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів.

Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій.

Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

Банківські ресурси класифікують за такими ознаками:

1.3а економічним змістом:

• власні - статутний (акціонерний) капітал, резервний капітал, нерозподілений капітал;

• запозичені - кошти НБУ, кошти інших банків, кредиторська заборгованість за операціями з банками, цінні папери субординованого боргу

• залучені - кошти на вимогу (до запитання), строкові кошти:

2.3а місцем мобілізації:

• самостійно

• мобілізовані іншими банками

3.За часом користування:

• постійні

• тимчасові

4.за можливістю прогнозування

• прямого прогнозування

• побічного прогнозування

5.за можливістю управляти:

• постійні — капітал банку;

• стабільні - строкові депозити і позики;

• нестабільні - депозити на вимогу, кошти в розрахунках, залишки на коррахунках.

6.3а ціною залучення (формування):

• дорогі — поточні пасиви;

• дешеві - строкові депозити і позики, ставки за якими значно вищі;

• безоплатні.

Найбільш поширеною е класифікація банківських ресурсів за економічним змістом та їх поділ на власні залучені та запозичені ресурси банку. Частка власного капіталу комерційного банку в сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального

виробництва співвідношення власного та позиченого капіталів інше. Для виробничого підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50 %• загального капіталу, для комерційного банку достатнім вважається 8—10 %. Це зумовлено специфікою діяльності банку як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені, передусім, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської.