Неорусинствоякконтрдискурс

УКРАЇНСТВА

ЛюбомирБелей

Упродовжтисячоліттяживучістьідеїспільногопоходженнярозрізнених,дезінтегрованихчастинруського,абоукраїнсько-го,етносу,якийзаселяввеличезніпросториЦентрально-Схід-ноїЄвропивідпоселеньнамежіДикогоПолянасходіаждоверхів’ївр.ПопрадупідніжжіТатрівназаході,забезпечилитакікультурно-історичнічинники,яквласнаназваКиївськоїДержавиРусь,етнонімируський-русинтапов’язаназнимина-звамови–руська,ащеруськавіра,тобтохристиянствосхідногообряду,атакожкириличнаписемність.Цідалеконенайефек-тивнішіінтегруючіфакторипродемонструвалиживучістьіді-євістьвумовахкатастрофічноїдезінтеграціїукраїнськогоетно-сувперіодбездержавногоіснування.УкраїнськенаціональневідродженняХІХст.,щовідбувалосявконтекстіслов’янськоговідродження,збільшимичименшимивтратамизабезпечилонелишетрансформаціюнацієтворчихкиєво-руськихсимволівумодерно-українські,алейцілкомобґрунтованонамагалосянаголоситинатяглостітанеперервностікиєво-руськоїтаново-української національноїтрадиції.

Водночасслов’янськенаціональневідродженняпородилоіпанславізм,русофільствотамосквофільство,якітакожнемо-глиобійтиабозігноруватифундаментальніідеїкиєво-руськогодискурсу:вонипрагнулипоширитиїхнавсісхіднослов’янськінароди,тобтовизнатиспадкоємцямикиєво-руськоїспадщининелишеукраїнців(аборусинів,абомалоросів),алейросіян(чи

126

Неорусинствоякконтрдискурсукраїнства

великоросівтабілорусів).Прикметно,щоівсередовищінай-консервативнішихмосквофілівкінця ХІХ–початкуХХст.ніхтонепіддававнайменшимсумнівамналежністьнайзахідні-шихукраїнсько-руськихетнічнихтеренівдо«русскагоморя».Так,професорЮр’євськогоуніверситету,зятьА.Добрянсько-готапопередникпрофесораА.ДуліченканакафедрівТарту,А.Буділович1900рокувпраці«Къвопросуолитературномъ

языкѣЮго-ЗападнойРуси»(1900)нелишеокреслювавареал

поширення«русскагоязыка»«отТисыдоАмура»,алейбезза-стережностверджував,що«...къюго-западнойсистемерусско-гоязыка»належать«говорыРусиюжнойсъвключениемчас-тейГаличины,БуковиныисеверовосточнойВенгрии,тоестьговорымалорусскиеилиукраинские»¹.Інакшекажучи,завдякинайвпливовішомусередсхіднихслов’янусерединіХІХст.русо-фільствуідеїкиєво-руськогодискурсубезапеляційно(іцілкомнеобґрунтовано)поширилинавсісхіднослов’янськінародичи,точніше,наосновіцихідейпрагнулиштучновитворитиєдинийаботриєдинийрусcкийнарод.ТобтостаномнадругуполовинуХІХст.вирішальнимвісторіїсхідногослов’янствасталопроти-борстводвохінтерпретаційкиєво-руськогодискурсу–києво-руськийякукраїнськийтакиєво-руськийякросійський,або

«общерусский».ЗамежамиРосійськоїімперії«общерусскую»інтерпретаціюкиєво-руськогодискурсупредставляличис-леннірусофілитамосквофіли.ВумовахвідносноїдемократіїГабсбурзькогозразкарезультатисуперництваукраїнськоїта

«общерусской»версійкиєво-руськогодискурсупочалисклада-тисяненакористьостанньої.ЦесталоособливоочевиднимужевГаличиніу80-хрокахХІХст.,депросебеголоснозаявилоукраїнськенаціональневідродженнявособахО.Огоновського,братівБарвінських,М.Драгоманова,М.Павликаі,звичайно,І.Франка,азгодом–М.Грушевського,якісталидостойними

127

ЛюбомирБелей

ідейнимиспадкоємцямиТ.ШевченкатаП.Куліша.У1892роціукраїнськамовазфонетичнимправописомздобулавГаличиністатусофіційної.Вражаючимисталиуспіхи«Просвіти»,апо-тім–НауковоготоваристваіменіШевченкауЛьвові.

Незаперечніуспіхиукраїнськогонаціональноговідроджен-ня,творцямякоговдалосярозвинутитавписатитрадиційніідеїкиєво-руськогодискурсувконтекстєвропейськихумовХІХст.,ненажартперелякалипредставниківрусофільськоїорієнтації,якіщевчорамалицілковитумонополіюврусько-українськихколахінтелігенції.ЯкщовГаличиніу80–90-хрокахХІХст.крахрусофільствамавочевиднийтанезворотнийхарактер,тонатеренахісторичногоЗакарпаття,поприглибокукризу,міс-цеверусофільствонемалоальтернативичерезвідсутністьабокволістьнародовськогонапряму.Однакуспіхиукраїнськогодискурсудуженалякалимислячучастинурусофільськоїінте-лігенціїісторичногоЗакарпаття.Воналаднабулавідмовити-ся,частолишпрооко,відідей«общерусскогоединства»,щобзахиститисебевідсмертельнонебезпечногоукраїнства.Танаперешкодітакимнамірамзновуставалифундаментальніінте-груючіідеїкиєво-руськогодискурсу,томупередусімтребабулонівелюватипричетністьзакарпатцівдокиєво-руськоїспадщи-ни,зокремавмовнійсфері,тобтозапропонуватиновийдискурс.Першікрокивцьомунапрямі,тобтовнамаганняхвихо-лоститисутькиєво-руськогодискурсу,зробивЄ.Сабовуві-домій«Хрестоматиицерковнославянскихъиугрорусскихъ

памятниковъсъприбавлениемъугрорусскихъсказокънаподлинныхънарѣчиях»(1893),якийужевпередмовідови-

даннязаявив,щойогометоюєознайомлення«...съязыкомъ,которыйупотребляетънашасвятаяматиЦерковъвъсвоихъбогослуженияхъивъвторыхъ,датипересмотръобразованыя

литературнагорусскагоязикавъУгорщинѣ».Такимчином,

128

Неорусинствоякконтрдискурсукраїнства

дослідникпропонуєрозглядатицерковнослов’янськумовутацерковнослов’янськіпам’яткиукраїнськоїредакціїнеякспіль-нийзагальноукраїнськийабоспільносхіднослов’янськийнабу-ток,алишеякмову,якувикористовувалацеркванаісторичномуЗакарпаттівбогослужіннях,івжепідцимкутомзорудатиоглядісторіїлітературноїмовинатеренахісторичногоЗакарпаття(доречі,церковнослов’янськумовуякбогослужбовувикористову-валирумуни,іцейфакттакожсприявЄ.Сабовувйогоспробахвихолоститиідеюбезпосередньоїпричетностізакарпатцівякукраїнцівдокиєво-руськоїспадщини).Добірпам’яток,здійсне-нийЄ.Сабовим,лишепідтверджуєцюконцепцію:найдавнішийперіодрепрезентуютьОстромировеЄвангелієтаглаголичначастинаРеймськогоЄвангелія²,якібулипокликаніутвердитихибнудумку,що,мовляв,церкванаЗакарпаттівикористовува-лаяккириличні,такіглаголичніпам’ятки.НоваторствоЄ.Са-бовапроявилосяівзалученніфольклорнихтекстів,записанихетимологічнимправописом.Саменеодмінневикористанняетимологічногоправопису,порівнянозпанівнимтодінарештіукраїнськихземельфонетичним,малостатизапорукоюоптич-ногообманущодовідмінностізакарпатської,абоугро-руськоїтакиєво-галицької,мови.

У1922роціЄ.Сабовужекатегоричнозаперечувавможли-вістьрозвиватимісцевузакарпатськукультуруякна«почвеукраинизма,яквопрочемъмосквофилизма».Натомістьвінзазначав:«...мыхочемъвоспитыватинашумолодежьнедлязаграничнихълозунговъ,нодлясвоейавтономнойкраины».Згодом,ужепідкінецьсвогожиття,у1928роціназ’їздіОб-ществаім.А.ДухновичаЄ.Сабовдужевичерпносформулю-вавквінтесенціювласноїдіяльностійнеорусинськогоруху:

«Внашимкраюкакънебыло,такъинебудетъПодкарпатскойУкраины,а былаУгорская РусьиостанетсяКарпатскаяРусь».

129

ЛюбомирБелей

Ниніминеможемосказати,комуналежитьініціативатво-ренняокремішньої(неорусинської)культури–Є.Сабовучидержавнимугорськимколам,однакужев1896роцісамеофіцій-

нийБудапештініціювавтакзванурутенськуакцію,наслідкомякоїісталозаснуваннягазети«Недѣля»,якасвоєюпрограмою

такожпокликанабулапідтриматипроцесдеукраїнізаціїмісце-вихрусинів.

ВизначнимпоборникомтанавітьтеоретикомнеорусинськогодискурсуставГ.Стрипський.Упраці«Москвофілізм,українізмтавітчизняніруснаки»(1913)вінглибокойвідверто(доцинізму)проаналізувавкультурно-політичнуситуаціюнатогочасномуЗакарпаттіта,виходячизугорськихінтересів,заявив:«Зарус-нацькуінтелігенціюнетребабоятися.Вонанасьогоднішнійденьнастількиугорська,щознеїнебудевженіколи,якщобвонатогоіхотіла,ніруснацька,німоскальська.Отже,моваможейтилишезапростийнарод<...>дойогосерцяможназвертатисялишенайогоселянськіймові».«Інтелігенція,–логічнопродовжуєдаліГ.Стрипський,–йнадаліпослуговуватиметьсяугорськоюмо-вою,алевдуховномувихованніпростогонародувонаповиннапоставитипіддрукарськийстанокйогоселянськумову»³.

Уборотьбіза«простийнарод»Г.Стрипськийформулюєте-оретичніпостулатинеорусинськогодискурсу,длястворенняякогодослідникнелишеобґрунтувавдостатнюкультурно-іс-торичнубазу,алейнадавйомунеобхідногополітичногопраг-матизму.ПротесамеГ.Стрипськиймимоволізаклавувласнуконструкціюнеорусинськогодискурсусуттєвийпрорахунок:йомуневдалосявідшукатилокальних,власнезакарпатських,інтегральнихознак,щобнаїхосновівибудовуватинеорусин-ськийдискурс,атомувчений сконструювавйогонабанальних,частонадуманихантагонізмахміжукраїнцямипообидвабокиКарпат.Так,Г.Стрипськийоднозначновизнає,щопообидва

130

Неорусинствоякконтрдискурсукраїнства

бокиКарпатживеодин малоруськийнарод,проте,найогодум-ку,єрядчинників,якіперешкоджаютьінтеграціїукраїнцівАв-стро-Угорщини,ісаменабазіцихпротирічдослідникпропонуєтворитиновуугро-руськуетнічнуспільність.Першийчинник–цеспецифічнамова.Г.Стрипськийзаявляє,що«...намнічогонепотрібноробитиякнаосновізаконів,вибранихізцієїнародноїмови,створитиособливуугорськуруснацькуселянськумову».Другийчинник–церізнаісторичнапам’ятьзакарпатцівтага-личан,зокрема,історіяЗапоріжжяніякнепромовляєдомеш-канцівіз-заКарпат.Третійчинник–релігійнівідмінності.Віннаголошує,що«...вГаличинівтамтешнюруснацькугреко-ка-толицькуцерквупривнеслитакілатинізуючізміни,якихнемаєвгрецькійцерквінідеусвіті;отже,вониневідомійугорськимруснакамтакож»⁴.І,нарешті,четвертийчинник–географіч-навіддаленість.«Міжавстрійськимийугорськимируснакамиіснуютьтакіпротиріччя,щоневартоісподіватисяпромож-ливістьїхдуховногооб’єднання.Аце,зугорськоїнаціональ-ноїточкизору,дужепідбадьорливеявище»⁵.ПопризовнішнюстрункістьаргументівГ.Стрипськогосучаснанаукапоказалаїхглибокухибність.По-перше,немаєніякої«гунгаро-рутенськоїформиселянськоїмови»,проякуговоритьГ.Стрипський,аєсередньозакарпатський,гуцульський,бойківськийталемків-ськийговори,причомупершийділитьсянасхіднозакарпатські,центральнозакарпатські,західнозакарпатськітапівнічнозакар-патські,абоверховинські,говірки,дотогожареалпоширенняокремихневкладаєтьсяврамкиісторичногоЗакарпаття.Тут,якбачимо,годіговоритипроєдність,іцедужедобревідомокож-ному,хтомавсправуздіалектологією.Історичнапам’ятьруси-нівпообидвабокиКарпатнедужевідрізнялася:справді,запо-розькікозакине булизрозумілиминіуЛьвові першоїполовиниХІХст.,нінаЗакарпаттінаприкінціХІХ–напочаткуХХст.,

131

ЛюбомирБелей

протеО.Духновичстверджував,що«нечужітозагорами».Проконфесійнівідмінностіміжгаличанамитазакарпатцямитежнемаєпідставговорити,бовжев1920-хрокахтакусамуДо-бромильськуреформупройдейвасиліанськаПровінціяСвятогоМиколая.ГеографічнувідособленістьукраїнцівпообидвабокиКарпатспростовуєвсяісторіяколонізаціїКарпатськогорегіону.Оскількиосновнівміжвоєннийперіодпромоторийтеорети-кинеорусинськогодискурсу–Г.Стрипський,А.Годинка–опи-нилисязамежамиЗакарпаття,тов1920–1930-хрокахцяідея,хочайнезникає,протезазнаєстагнації.ЛишепісляокупаціїЗакарпаттягортіївськоюУгорщиноювоназновувідроджуєтьсяврамках«Подкарпатськогообществанаук».26січня1941року,навідкриттіщойнозаснованого«Подкарпатськогообществанаук»,М.Козмазаявив:«Обществомаєслужитивитворенню“самостойнойнароднойсвідомостирусинов,ихнациональнойсамоцільности”».ХарактернайпозиціяА.ГодинкитаІ.Гарайди,висловленавпередмовідо«Грамматикируськогоязика»(1941):

«...натериторіїПодкарпаттяговоренийнароднийязикжелаєроз-витисявлітературнийязик.Основоюбулиприйнятіведучіприн-

ципи,признанідляруськогоязикав1900годахМадярськоюака-демієюнаук».«Сеестьязыкъговоренныйеѣвластнымънародомъ

иотъсегоязыкаотступитизахотькотрийродственный[тобтозагальноукраїнську.–Л.Б.],алевсущностивсежедлянеѣчужийварыант,естьгрѣхъпритивътверезогорозума»⁶.

Усучаснійнауціпоширенимиєхибніпереконання,щов по-воєнний,тобтототалітарно-радянський,періоднеорусинськийдискурсбувоголошенийпозазаконом,протевнашомурозпо-рядженнієкількадокументівзархівівЧехословацькоїакадеміїнаук,якіоднозначнозасвідчуютьспробикерівниківакадеміч-нихустановСРСР,зокремаІнститутуетнографіїім.М.Ми-клуха-Маклая,шукати«гуманніших»,протедієвихспособів

132

Неорусинствоякконтрдискурсукраїнства

дезінтеграціїукраїнськогоетнічногопростору.Ізцієюметоюпредставницькаделегаціярадянськихученихначолііззаступ-никомдиректораІнститутуетнографіїім.М.Миклуха-МаклаяАНСРСРЛ.Потаповимбулавідрядженавакадемічніустано-виЧехословаччини,денамагаласянав’язатидумку,щосхіднірегіоницієїкраїнизаселяютьнеукраїнці,арусини.Так,ута-ємномувитязізпротоколунаради,якавідбуласявІнститутіетнографіїіфольклоруЧехословацькоїакадеміїнаукуПразі9вересня1956року,мовиться,щогостібагатоговорилипрорусинівСхідноїСловаччини.Вонивисловилиміркування,якібулорекомендованопропагувативнауковихколахчеськимтасловацькимученим:«...мешканцісхідноїчастиниСловаччини–цеособливаокремагрупа,якамаєсвоюісторіюісвійособливийкультурнийрозвиток».Атакожзапропонувалистосовнонеїви-користовуватиназву«русини»,ане«українці».«Якщопредкирусинівбулибукраїнцями,товонибулибінакшими».Профе-сорЛ.Потаповзвернувувагунате,щопояваукраїнськогонаро-ду–цепізнішеявище.«Великоросийукраїнці,–занотованоувитязізпротоколунаради,–малитакожколисьспільнийперіодісторії,алезгодомцінародирозділилися;таквитвориласяігру-парусинів заКарпатами».

Такітвердженняпровіднихрадянськихетнографівпроне-українськепоходженняукраїнцівСхідноїСловаччиниспанте-личиличехословацькихучених.І.Грозієнчик,директорЧехос-ловацько-радянськогоінститутуСловацькоїакадеміїнаук,якийотримавнаказдовестиіснуваннярусинівуСхіднійСловаччині,улистідоЛ.Потаповавід7лютого1957рокурозгубленозі-знався,щоце[тутідалізбереженомовутаправописоригіна-лу.–Л.Б.]«заданиедовольно трудное»,«...украинцев,живущихввосточнойСловакии,мысчитаемзасамуюзападнуюветвьза-карпатскихукраинцев,скоторымионижиливместе,втехусло-

133

ЛюбомирБелей

виях,вплотьдо1938г.Поэтомунельзянебратьвовниманиетообстоятельство,чтовсеэтодоизвестнойстепеникасаетсяиукраинцевЗакарпатья.Автакихсоотношенияхвопроспри-обретаетвесьмаважноеиполитическоезначение».Словацькийученийпроситьрадянськихколегповідомити,напідставіякихфактівуСРСРдійшливисновкупронеукраїнськепоходжен-няукраїнцівСхідноїСловаччини:«...мыпросимВас,будьтелюбезны,датьнамболееобширныеинформацииобэтом»,бовідомійомуаргументимосковськихнауковцівнепереконливі:

«Вопрос,живутлинавостокеСловакииукраинцы,илирусины,считаемоченьсерьйознымибезоснованияменятьихназваниекажетсянампрямо невозможным»⁷.

Звичайно,Л.Потаповтаіншіросійськівчені,зокремакан-дидатісторичнихнаукН.Грицянська,якатакожбралаучастьунараді,добрезналипроукраїнськуналежністьмісцевогоавто-хтонногонаселенняСхідноїСловаччини,тому,зважаючинасумнозвіснийрівеньакадемічноїсвободивСРСР,євсіпідставиприпустити,щоактивнірозмовирадянськихученихзакордо-номпронеукраїнськепоходженнярусинівмогливестисялишезавказівкою«компетентних»органів.Очевидно,комусьвельмивпливовому(особі,партійнійчидержавнійустанові)утогочас-номуСРСРбулонебажаним,аможе,йнебезпечнимнелишепо-воєннеоб’єднанняводнійдержавібільшостіукраїнськихземель,алейпоширенняареалурозселенняукраїнськихетнографічнихгрупнатериторіяхсуміжнихсоціалістичнихдержав,зокремаЧехословаччини.Зневідомихпричину50-хрокахХХст.реа-лізаціюпланузвитвореннянеорусинівбулоприпинено.Однак,імовірно,наприкінці1980-х–напочатку1990-хроківмосков-ськістратегидістализархівунеорусинськийпроект,якийпри-ховуваввеличезнийпотенціалдезінтеграціїукраїнськоїнаціїназахіднихтеренахїїпоширення.Їхохочепідтрималиугорській

134

Неорусинствоякконтрдискурсукраїнства

чехословацькіреваншистськікола,якітакожбулизацікавленівдезінтеграціїукраїнстваназахіднихетнічнихтеренах.

ІдеологемиСабова–Стрипськоговумовахдемократичних,посткомуністичнихкраїн(Словаччини,ПольщітанавітьУгор-щини)сталидужедієвимзасобомборотьбизкиєво-руським,абоукраїнським,дискурсом,протевонинесталиджерелом но-вогонеорусинськоговідродження,оскількибудувалисялишенацинічнійманіпуляції,щозводиласядоототожненняантиукра-їнськоїтаантикомуністичноїриторики.ПереписинаселеннявСловаччині,Польщі,некажучипроУгорщину,фіксуютьнелишевідчутнезменшенняукраїнськогоетносу,алейосіб,якізаписуютьсеберусинами.АпорівнянозданимикінцяХІХ–початкуХХст.загальнакількістьсучаснихрусинівтаукраїнцівзменшиласявдесяткиразів⁸.Цезасвідчуєте,щодеструктив-ний,негативнийхарактерфундаментальнихідеологемнеору-синськогодискурсуєдієвимзасобомдезінтеграціїукраїнськогоетносуназахіднійчастинійогоареалупоширення,протевінбезпліднийдлявитворенняновихетнічнихспільнот.

^{1Будиловичъ}А.КъвопросуолитературномязыкѣЮго-ЗападнойРуси.–Юрьев,1900.–С.4.

^{2Сабовъ}Е.Хрестоматияцерковнославянскихъ иугрорусскихъпамятниковъсъприбавлениемъугрорусскихъсказокънаподлинныхъ

нарѣчиях.–Унгваръ,1893.– 244с.

³SztripszkyH.Moskophilismus,ukrainismusésahazairusznákok[Електроннийресурс].–BudapestiSzemle,1913.–S.278–296.–Режимдоступу:http://zakarpattya.net.ua/Blogs/90173-Iosyp-Kobal-Hiiador-Strypskyi-moskvofilizm-ukrainizm-i-vitchyzniani-rusnaky.

^4Тамсамо.

^5Тамсамо.

135

ЛюбомирБелей

^{6Гарайда}И.Грамматикаруськогоязыка.–Унгваръ,1941.–С.7.

^7БелейЛ.Псевдонауковийдискурсетно-мовноїідентифікаціїна-селенняприкордоннихрайонівКарпатпосттоталітарноїдоби//На-уковийзбірникукраїнськоїкультуриуСвиднику.–2011.–Т.26.–С.53–54.

^8МušinkaM.,МušinkaA.NárodostnámenšinapredzánikomýŠtatistickýprehl’adrusínsko-ukrajinskýchobcínaSlovenskuvrokoch(1773)1881–2001.–Prešov,2011.–618s.

136