Частинаіi допроблемиетногенезуукраїнськоїменшини
СЛОВАЧЧИНИ
МирославСополига
РегіонКарпат,деживутьукраїнці,єстратегічнимтаеко-номічнопривабливим,томувжекількастолітьвінпривертаєувагуфахівціврізногорівнятазрізниминамірами.Йомупри-свяченавеличезнакількістьпраць,зокремашироковисвітлю-єтьсяпроблемапоходженнятаісторіїзакарпатськихукраїнців.Нажаль,чималоавторівпрацьмаютьіншумету,ніжможнабулобочікувативідученихусферігуманітарнихнаук.Дужеобережнотакритичнотребаставитисядовидань,авториякихпослуговуютьсяпсевдонауковимиметодами,спрямованиминазадоволенняпевнихполітичнихінтересівітериторіальнихпре-тензій.Окреміавторинезважаютьнавкрайскладнуситуаціюусферіісторичного,соціально-економічного,релігійноготаетно-культурногорозвиткурегіону.Однакєнизкапраць,якісталивагомимвнескомувирішенняпроблемигенезитаісторичногорозвиткуцьоговікамипригноблюваногоетносу,самевизнанняякогочастоштучноускладнювалося.Комплекснийаналізісто-ріїтарозвиткукультурисхіднословацькихукраїнцівщечекаєна свогодослідника.
Предметомдискусійпрививченніукраїнців(русинів,лем-ків)1СловаччинитаПольщіпередусімєпитанняетногенезуйавтохтонності,атакожчасупоявиукраїнцівнацихземлях.Полеміказприводуцихпитаньточитьсяудвохосновнихпло-
351
МирославСополига
щинах.Українськітаросійськіісторикиоднозначновизнаютьсхіднослов’янськепоходженнядосліджуваноїетнічноїгрупи.Незаангажованічеські,словацькітапольськідослідникистоятьнаподібнихпозиціях2.Однакпідвпливомрізнихідеологічнихтагеополітичнихвізійдеякіавторинамагаютьсяпіддатисум-нівамсхіднослов’янськеабо українськепоходженняетногра-фічнихгрупрусинів(лемків),які,наїхнюдумку,сформувалисянабазімісцевогоавтохтонногословацькогоабопольськогона-селенняпідвпливомпастушоїволоськоїколонізаціїзтеренівРумуніїтаТрансильванії3.Нажаль,незважаючинатещоціхибнійспекулятивнітеоріївжедавноаргументованоспросто-вано4,дехтоїхдотеперпопуляризує.Багатословацькихістори-ківтакождійшливисновку,щоврамкахтакзваноїколонізаціїнатеренахсучасноїСхідноїСловаччинипереважавукраїнськийелемент,атермін«волох»мавсоціально-правове,анеетнокуль-турнезначення5.
Незважаючинасучаснідержавнікордони,етногенезукра-їнцівуСхіднійСловаччинітребавивчативконтекстіширшихгеографічно-історичнихреалій.АджесучаснітериторіїЗахід-ної,аособливоЗакарпатської,УкраїнитаПівнічно-СхідноїСло-ваччини–земліколишніхЗемплинської,ШариськоїтаСписькоїжуп–тривалийчасперебувалиускладіоднихдержавнихутво-рень,аїхмешканцімалиспільну,тобтоподібнудолю.
Щедонедавнавнауковійлітературінерідковисловлювалитакітвердження,щорегіонКарпат,зокремайпівнічно-східнірайонисучасноїСловаччини,тривалийчас,аждопочаткуво-лоськоїколонізаціїуХV–ХVІст.,залишавсянезаселеним.Од-накбагатоархеологічнихтаісторичнихданихсвідчать,щоза-селеннябільшоїчастиниСхідноїтаСередньоїЄвропи,утомучислійтериторіїсучасноїУкраїнитаСхідноїСловаччини,по-чалосящевкам’янийвік6.Протецедужевіддаленіпочаткиіс-
352
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
торіїцьогорегіону,вивченняякихнаразіненалежитьдонашихзавдань.
Унашомувипадкунабагатоактуальнішимзавданнямєпро-стежитипроцесформуванняукраїнськогоетносувдосліджува-номурегіоні.Загальновідомо,щовінбезпосередньопов’язанийзприходомнацітеренивVІ–VІІст.східнихслов’ян.Цевідбу-валосяпідтискомкочівнихплемен,якіробилипостійнінаїздизрайонівДніпра,ПрутуіЧорногоморя7.Дискусійнимзалиша-єтьсяхібащопитанняінтенсивностітатериторіїпоширеннясхіднослов’янськогоетнічногосубстрату,особливовзахідномунапрямі.
Відомо,щонатеренах,дениніживезахіднагілкаукраїнців,колисьмешкалипредставникипівденно-західноїгруписхіднихслов’ян.ВідVст.їхназиваютьвенедами,антамитасклавами.Багатоісториківуважаютьпрямимипредкамизакарпатських,утомучислійсучаснихсхіднословацьких,українцівбілиххор-ватів.Біліхорвати–цепредставникипівденноїгілкисхідних
353
МирославСополига
слов’ян,яківVІІ–VІІІст.переселилисявнашікраїзрайонуПодніпров’я.Нанашудумку,увипадкубілиххорватівмаємосправузмісцевоюназвоютихсамихлюдей,які,посуті,нічимумовійкультуріневідрізнялисявідпредставниківіншихплемен,щовтічасинаселялитериторіюсучасноїУкраїни.Етимологіюетноніма«хорвати»пов’язуютьіз назвою«Карпати»:«хорвати»(«ґорбати»,«горбати»,«хорваті»),тобтомешканцігір,верховин-ці.Означеннями«білий»,«червоний»,«чорний»колисьпозна-чалисторонисвіту.Отже,біліхорвати–цезахіднігорці(ґура-лі).Частинаїхзгодомпереселиласянапівденьтасталаосновоюсучасноїпівденнослов’янськоїнації–хорватів.Аті,якізалиши-лися в Карпатах,асимілювалисязіншимисхіднослов’янськимиплеменами,таїхразомпочалиназивати«русами»(«росами»,
«русинами»),«руськимилюдьми».ВідсерединиIXст.етнонім
«руський»ставзагальновідомим,однакпізнішейогопривлас-нилимосковити(москалі),тобтосучасніросіяни8.
Першіписемнізгадкипроприєднаннямісцевихплемендодержавногоутворення,тобтоКиївськоїРусі,припадаютьнапершуполовинуIXст.УXст.роздробленіслов’янськіплеменаоб’єднуютьсявєдинийдержавно-політичнийорганізм,атомуостаннюзгадкупроплем’ябілиххорватівдатують992роком9.УмежахКиївськоїРусіоб’єдналисявсіназваніплемена,ітодіпочавсяпроцесформуваннястароруського(руського)етносу,зякогозгодомсформувавсястарожитнійукраїнськийнарод.ОднакпитаннязахіднихкордонівКиївськоїРусіщедонинієпредметомчисленнихдискусій,дляоб’єктивноїоцінкиякихнеобхіднийкомплекснийінтердисциплінарнийпідхід,шоґрун-туєтьсянаданихісторії,археології,філологіїтаетнології.
Ужедавнішедеякідослідникистверджували,щоуVIIIст.численнігрупируської(рутенської,української)людностіпотра-пилинатеренисучасноїСхідноїСловаччиниякучасникиАрпа-
354
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
довихвійськовихабосторожовихдружин10.УвідомійАрпадовійхроніці11згадуєтьсяпрощемасовішепереселеннядавніхукраїн-ців(рутенів)уXст.ізПодніпров’янатеренисучасногоЗакарпат-тятаСхідноїСловаччини.Тоді,мовляв,українціпереселилисяразомзугорцями.Відомо,щовXIтаXIIст.руськасторожави-конуваладляугорськихкоролівтакусамуроль,якіпеченіги,половці,азгодомязиґитакумани.СторожукоролівськогодворуназивалирутенаминавітьуXVIст.,хочавїїскладітодівженебулоетнічнихрусинів12.Отже,щезХ–ХІст.натеренахсучасноїСхідноїСловаччиниз’являютьсяруські(староукраїнські)посе-лення,якінаселялазгаданасторожатаїхнірідні.ПроцесвідчатьісучасніойконімипівденноїземплинськоїчастиниСловаччини(Руське,РуськаБистра,Русків)таУгорщини(Сöпсzrиszkа).Спер-шутакіпоселеннязасновуваливприкордоннійсмузі,атакожнаперехрестіважливихшляхів.Сучаснідослідженняоднозначнозасвідчують,щопівнічнікордониУгорщиниврайоніСпишутаШаришудосягликарпатськиххребтівнаприкінціXIII–напо-чаткуXIVст.Ацеозначає,щомасовахвиляколонізаціїнакрилацітеренинабагатораніше,завдякичомусюдипотрапилазначнакількістьсхіднослов’янськоїлюдності13.
Остаточносформованаруська,тобтостароукраїнськаетніч-настихіярозпочалаінтенсивнезаселенняПівнічно-ЗахіднихКарпат,утомучислійтериторіїсучасноїСхідноїСловаччини,удругійполовиніXIIIст.,уперіодпіслярозпадуКиївської Русінаокремідрібнікнязівства,особливопіслямонголо-татарськоїнавали.ОднакУгорщинатакожпоступовопересуваєсвоїкор-дониаждопівнічно-західнихкарпатськиххребтів(Закарпаття).Подібнудолюмалийіншізахіднірегіони,заселенірусько-укра-їнськоюлюдністю.ПольщазадопомогоюУгорщинипідкорилаГаличину,аПівнічнаБуковинабулаприєднанадоМолдавсько-гокнязівства.
355
МирославСополига
ПроцесзаселенняПівнічно-СхідноїСловаччинизагаломза-вершуєтьсяажуХV–ХVІст.Цевідбулосязавдякиприпливухліборобськогонаселення,викликаногопередусімекономічни-митаполітичнимичинниками–пошукамишматкахлібанате-риторіїсучасноїСхідноїСловаччиничерезпосиленняфеодаль-ноїексплуатаціївГаличинітазакарпатськійчастиніУкраїни,атакожвтечеюнаселення,головнимчиномбунтарівтаопришків,відпанськихпокараньіпереднабігамитатар14.Унауковійліте-ратуріцейетапзаселеннялюдністю,яказаймаласяскотарствомтахліборобством,називаєтьсяволоськоюколонізацією.
Місцевіземлевласники,зацікавленівпроцвітаннісвоїхмаєт-ків,усілякопідтримувалицейколонізаційнийпроцес,надавалиновимпоселенцямрізніпільгитапереваги(концесії).Цейпри-ваблювалоукраїнськийетнічнийелемент,якийсаметодіпо-селивсяуСхіднійСловаччині.Таквиниклиприблизно300сіл,уякихпереважалиукраїнці.Тодісформувалисятакожівеликідомінії–маковицька,стропківська,чічавська,гуменська.
ПояванатеренахсучасноїПівнічно-СхідноїСловаччинистароукраїнського(руського)хліборобськоготапастушогоеле-ментузаклалатутміцнийфундаментпідмайбутнєпостійнезаселенняукраїнців,якепоступоворозросталося.Новіукраїн-ськіпоселеннявиникалифактичноаждоXVIст.Наприклад,у1572роцінаЗемплиніякновепоселення(vіllаnоvа)згадуютьЧертіжне,ВладичутаБистре.У1600роцінаШариші,ума-ковицькійдомінії,новимипоселенняминазиваютьКореївці,КрайнюПорубку,Чорне,ВишнюПисану,НижнюПисану,Ми-нівці,Вапеник,Довгуню,Белеївці,ВишнійКомарник,Прикру,Бодружал,Гінківці,Поляну,Дрічну,Гутку,Бистру15.
Місцевеукраїнськенаселеннязавдяки тривалійтериторі-альнійтаекономічнійізоляціїдотеперзбереглосвоюетнічнуідентичність–мову,матеріальнукультуру,віросповідання.Це
356
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
засвідчуєвеличезнакількістьнауковихпраць,головнимчиномсловацькихдослідників16.Томубудь-якіспробиприменшитиукраїнськийхарактерзаселенняцьогорегіону,якцероблятьав-торизгаданихтеорій,пов’язанихізтакзванимволоськимпра-вомтощо,є щонайменшенесерйозними.
Якзасвідчуютьчисленніетнографічнідослідження,скотар-ствоназначнійчастиніПівнічно-СхідноїСловаччининіколинебулоосновнимзаняттямнаселення.Більшетого,слово«волохи»невказувалонаетнічнуналежністьденотата,алишенайогосоціальнийстатус,тобтонайогозаняттянапідставіволоськихтрадицій.ТобтоволохиуСхіднійСловаччинінемалирумун-ськоїетнічноїсамосвідомості.ХочавпершійполовиніXVст.наШаришітаЗемплинізгадуються«волохи»,алевреєстрахцер-ковнихдесятокзазначається,щотобуливолохи«руськоївіри»,тобтоіруськізапоходженням17.Ускладіаналізованихколоні-заційниххвильрумунськийетнічнийелементнепоширивсяназахіддалівідУжгородськоїстолиці18.Прицьомуцілкомпри-родно,щовдосліджуваномуукраїнськомуетнічномусередови-щіпростежуютьсяпевнірумунськівпливи,зокремаувисоко-гірномувівчарствітатермінології,пов’язанійізцимзаняттям.Однакусвоїйосновівонинічимневирізняютьсянатлітакихвпливівусередовищісловацькогоабопольськоговисокогірноговівчарства.Характерно,щоруська(українська)колонізаціяпо-ширюваласядаліназахід,алевсловацькомутаморавськомусередовищахїїетнічніслідивжеменшпомітні.
НатериторіїсучасноїСхідноїСловаччиниосідав,посуті,винятковохліборобськийабохліборобсько-тваринницькийеле-мент.Томувтакомуетнічномусередовищінемогласформува-тисявласнашляхтаабоверстваміщан.Нечисленноюбулатутіверствавільнихселян.АдженаукраїнськихетнічнихтеренахСхідноїСловаччинивласникамифеодальнихлатифундійбули
357
МирославСополига
поміщикинеукраїнськогопоходження,ашляхтатакожбулане-українською.Переважна більшістьукраїнцівприйшливцікра-їнитоді,колитутнеукраїнськапанівнаверствавжесформуваласоціальніструктури,проникативякібулодуженепросто.Цетраплялосяувинятковихвипадках,але,якправило,ціноюаси-міляції.Подібнаситуаціябулазпоселеннямумістах.Природно,щойцічинникизначноюміроюпозначилисянаментальностімісцевоїукраїнськоїлюдності.Цепомітнозїїнизькогорівнясамооцінки,безмежноїпокірності,слухняностітавмінняпри-стосовуватися.Цірисийниніпритаманнібільшостісільськогонаселення,вонимаютьсерйознийвпливнаетнокультурні,ре-лігійні,політичніособливостіформуванняукраїнськоїнаціо-нальноїменшини.
Переліченічинникипевноюміроюспричинилисядотого,щонатеренахсучасноїСхідноїСловаччиниукраїнськийетносніколинестворювавжоднихсамовряднихабополітичнихутво-рень.Злітературинам,звичайно,відоманазва«Руськакрайня»,алетутрадшемаємосправузгосподарсько-адміністративнимподілом,ніжзполітико-державнимпоняттям.Термін«крайня»вживалинапозначеннятериторіїокремихтакзванихстолиць,тобтодоміній(маковицької,гуменської),азасвоїмпоняттєвимнаповненнямвінвідповідавтермінові«діштрикт»–частина,районземлеволодіння19.Саметак,безперечно,можнавитлума-читиокремімісцевіойконіми(КрайняБистра,КрайнєЧорне,КрайняПоляна)тапрізвища(Крайняк,Крайниктощо).
Нанашрегіонпоширюваласяофіційнаназвапівнічнихоб-ластейУгорськогокоролівства–«Filvidék».УперіодУгорщиниукраїнськіетнічнітеренинайчастішеназивалиПідкарпатськоюРуссю,КарпатськоюРуссю,УгорськоюРуссю.Міжмешканця-мибулипоширенігеографічніназвиЗакарпаттяіПідкарпаття.Вумовахбездержавногостатусурегіонутакігеографічніназви
358
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
всілякопідтримувалатогочаснавлада.Представникипанівнихдержавотворчихнародівніколинебулизацікавленіусправіна-ціональноговідродженнязакарпатськихрусинів-українців,атомувсілякопідтримувалисепаратистськітечіївмежахукраїн-ськогоруху.Ідеяоб’єднаннявсіхрусинів-українціввикликалаунихрізкийспротив.Уцьомурегіоні Карпатвживанняетноніма
«українець»,якіукраїнськаідеязагалом,ізпоглядутогочаснихвладнихтатериторіальнихінтересівпанівнихнародівбулине-прийнятними.Томудляозначенняпредставниківнашогоетно-суофіційнонав’язувалиетноніми«русин»,«руснак»,«рутен»,аостаннімчасомі«лемко».Усучаснійфаховійлітературіет-нонім«лемко»вживаютьдляназиванняпредставниканайза-хіднішоїетнографічноїгрупиукраїнців.Цяназваутвориласявідчастки«лем»(«лиш»),якувживаютьмісцевімешканці,навідмінувідрештиукраїнців.Спершуцюназвусприймалиякпрізвисько.Першимунауковійлітературі(1820)лемкаминазвавжителівСхідноїСловаччинисловацькийетнографЯнЧапловіч.Зпольськогобокупріоритетувживанніетноніма«лемко»нале-житьмовознавцевіЙосипуЛевицькому(1834).Згодомцюназвувикористаютьтакожіншіавтори.Протевцейчассамімешканцілемкамисебененазивали.Лишечерез100років,тобтовпер-шійполовиніXXст.,етнонім«лемко»починаєдедаліактивнішевживатисясередгалицькихрусинів,однаксередпростоголюдунапівденнихсхилахКарпатцюназвуйнадаліневизнавали.НинічастинатогонаселеннявПольщівважаєсебеокремимлемківськимнародом,таксамоякуСловаччиніпоширеніспро-бивитворитиокремийрусинськийнарод.Цігрупидемонстра-тивновідмежовуютьсявідрештилемківтарусинівукраїнськоїорієнтації.Однакпарадоксально,щоніхто,тобтонірусини,нілемки,ніукраїнці,нінавітьтіїхніодноплеменці,котрізпевнихпричинофіційновважаютьсебесловакамиабополяками,неза-
359
МирославСополига
перечуєсвогоспільногоетнічногопоходження.Частинаполь-ськихлемків,таксамоякідеякі«русинські»національнігру-пиуСловаччині,Угорщині,Румунії,Сербіїтаіншихкраїнах,маютьсвоїофіційніоб’єднання,щосповідуютьідеюокремого
«русинського»народутанезалежної«русинської»держави20.
КоренісучасногополітичногорусинізмусягаютьперіодуУгорськогокоролівстватаавстро-угорськоїмонархії.Тоді,зо-кремавсерединіXIXст.,напротивагудержавнійасиміляційнійполітиціугромадськихколахЗахідноїУкраїнизароджуєтьсярухнаціональноговідродження,який,однак,маврусофільськеспрямування,бонаньогосерйозновпливалипанівніросійськішовіністичнікола.Руськенаселення,щопроживаловҐабсбурзь-кійімперіїнапівнічнихсхилахКарпат,підвпливомосвіченоїінтелігенції,передусімльвівської,дужешвидкоусвідомилосвоєспільнезрештоюукраїнськогонародупоходження.ОднакруськібудителінатеренахУгорщини(О.Духнович,А.Добрян-ськийтаін.)хочівизнавалиспорідненістьугорськихтагалиць-кихрусинів,протеукраїнськуорієнтаціювважалинеприйнят-ною.Вонинаївносподівалисянавизволеннявідросійськогоцаря.Можливо,учнінедокінцяусвідомлювалинебезпекурусо-фільськихтеорій,якізаперечувалисамобутністьукраїнськогонароду,утомучислійрусинівСхідноїСловаччини,тавважалиїхгілкою«великагорусскагонарода»,тобто«малороссами».У визвольну місіюРосіїтодібагато хтовіриві середіншихбез-державнихслов’янськихнародів,зокремасловацькінародни-ки21,наприкладштурівці22.Томунемаєжоднихпідставототож-нюватинаціональневідродженняперіодуXIXст.ізсучаснимтакзванимрусинськимрухом,бо,окріміншого,цеєзневагоюпам’ятіпромісцевихбудителів.Укультурно-освітній,публі-цистичній,аособливолітературнійдіяльностіО.Духновичви-користовувавцерковнослов’янськумову,якунамагавсязбагати-
360
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
тидеякимимісцевимиговірковимиелементами,протенарівнілексикитаграматикивінорієнтувавсянаросійськумову.Нате-ренахісторичногоЗакарпаттявпливовістьрусофільськоїорієн-таціїбулапомітноюіпісляПершоїсвітовоївійни.Однакпара-лельнозрусофільствомтутщоразбільшупідтримкуздобувалаідеяоб’єднанняПідкарпатськоїРусізУкраїною.Особливоак-туальноюцяідеясталаузв’язкузрозпадомАвстро-Угорщини.Ужетодізначначастиназакарпатськихрусинівзаприкладомсвоїхгалицькихспівплемінниківусвідомлюваласебечастиноюукраїнського народутадедалічастішевживалапромовистіназ-ви«ПідкарпатськаУкраїна»,«КарпатськаУкраїна»,«Закарпат-ськаУкраїна»23.
ПісляПершоїсвітовоївійнизаугодамиПаризькоїмирноїконференціїв1919роцітериторіяЗакарпаттябулаприєднанадоЧехословацькоїРеспублікиякокремаполітико-адміністративнаодиниця–ПідкарпатськаРусь.Однакбільшачастинаукраїн-ськогонаселення,щопроживаланатеренахсучасноїСхідноїСловаччини,відійшладоіншоїполітико-адміністративноїоди-ницітогочасноїЧехословаччини–Словаччини.
Тутінадалітривавскладнийпроцеснаціональногосамоусві-домлення,уякомупопереміннодомінувалиокремінапрями,лідериякихорієнтувалисянарізнідержави.Звичайно,окрімприхильниківавтономії,умежахЧехословаччинибулийсили,підтримуваніугорськоюнаціональноюменшиною,якіпрагну-липриєднанняЗакарпаттядоУгорщини.Надалівпливовоюза-лишаласярусофільськатечія,усередовищіякоїдекларувалисянамаганнявитворитиокремийкарпаторуськийнарод,азгодомісамостійнудержаву.
Уміжвоєннийперіодпроцеснаціональногоусвідомлен-няспрямовуваламісцеваінтелігенція,зокремагреко-като-лицькедуховенствотаучительство.Мовоюнавчаннябуло
361
МирославСополига
такзване«язичіє»–мішанинамісцевихукраїнськихговірок,церковнослов’янськоїтаросійськоїмов.Молодьвиховуваливпе-реконанні,щорусиниєчастиноюукраїнськогоаборосійськогонароду.Суто«русинську»,аботутешняцькуетнічнусамоіденти-фікаціютодіневизнавали.Устатистичнихданихрусинівзапи-суваливоднійграфізмалорусами(українцями)таросіянами24.Усуперечскладностіетнокультурнихпроцесів,більшістьпідкарпатськихрусинівщораздужчеусвідомлювали,щозасво-їмпоходженням,культурою,мовоютавіроювониналежатьдовеликоїсім’їукраїнськогонароду.НатеренахЗакарпаттяукра-їнськаідеямалавеличезнупопулярність,що,зрештою,привелодопроголошеннянезалежноїКарпатськоїУкраїни(1938–1939).УміжвоєннийперіоднатериторіїЗакарпаттявідбуласявели-чезнакількістьнароднихвіче,зборів,наякихпублічнотаодно-значнопроголошували,щозакарпатськірусининалежатьдо
українськогонароду25.
Науковіколаміжвоєнноїдобитакожвизнавалиєдністьукра-їнцівтарусинів.Чеськаакадеміянаукщев1919роціпрого-лосила,щомешканціПідкарпатськоїРусірозмовляютьтакоюжмовою,якігаличани,тобтоукраїнською.ТомунатериторіїПідкарпатськоїРусінемапотребистворюватиновулітератур-нумову.
У1945роцізначначастинаукраїнськихзакарпатськихетніч-нихтериторійбулаприєднанадоУкраїнивскладіСРСР.Лишенайзахіднішагрупарусинів-українцівзалишиласяускладіЧехословаччини,аз1993року–незалежноїСловацькоїРес-публіки.Зцьогоприводутребазазначити,щовПряшевіщевберезні1945рокубулазаснованаУкраїнськанаціональнарада,якарепрезентувалаінтересирусько-українськогонаселенняСловаччини26.Цебувзнаменнийакт,уякомусхіднословацькірусиниоднозначновизнавалисебепредставникамиукраїнської
362
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
нації.Прикметно,щовцейчасніхтонепропагувавідеюсамо-бутнього«русинського»етносучиокремогорусинськогонаро-ду.Безперечно,ценеробилосялишезполітичнихміркувань.Аджебільшістьнаселення,якаіменуваласебеісторичноюна-звою«русини»,щезадовгодоцьоговизналасебеукраїнцями.ЦестосуєтьсяпередусімнаселенняколишньоїГаличини,Бу-ковинитаВолині,якестановилоприблизно90%«проблемно-го»народу.МешканціколишньоїПідкарпатськоїРусіідентифі-кувалисяякукраїнцітадобровільноприєдналисядоУкраїни.Факт,щорусининалежатьдоукраїнськоїнації,дужеспокійнотарозважливосприйнялазначначастинаінтелігенціїрусофіль-ськоїорієнтації.Усецепереконливоспростовуєвсізаявипро
«насильнуукраїнізацію»русиніву50-хрокахXXст.Українськанаціональнасамосвідомістьмісцевихжителіввиниклараніше,ніжу50-хрокахXXст.,івонаєрезультатомтривалоготасклад-ногопроцесунаціональноговідродження.Визнаннясебеукра-їнцямивиражаловолюбільшостімешканців.Цебувправиль-нийвибір,аджетеоретичнощеіснуваламожливістьзаписатисеберосіянином,русиномабословаком.
Удосліджуваномурегіоніповоєнноїдобиросійськанаціо-нальнаорієнтаціямісцевихжителівутратиланелишеяке-не-будьнауковеобґрунтування,айполітичнупідтримку.Ісаміпредставникимісцевих«росіян»зрозуміли,щоабсурдновва-жатинаселенняцьогорегіонуросіянами.Саметомузмінилимовувикладаннявмісцевихшколах:українськамовазаміниларосійську,ане«русинську»,якнинідехтостверджує.
Зоглядунасказане,неможнапіддаватисумнівамправиль-ністьвиборутогочаснихруськихгромадсько-політичнихдіячів.Самовизнаннянедавніхрусинівукраїнцямималонарештіза-вершититривалібезглуздідискусіїщодонаціональноїідентич-ностімісцевоїлюдностітастатиназавадіїїасиміляції.
363
МирославСополига
Однаквиникаютьзапитання,чивибіррусинів-українцівСхідноїСловаччинищодоїхнаціональноїідентифікаціїбувдемократичнийтаналежноосмислений,івзагалічитакийвибірмігуповніреалізуватисявумовахтоталітарногосуспільства,якеґрунтувалосянасумнозвіснихзасадахпролетарськогоінтерна-ціоналізму.Адже,яквідомо,самевповоєннийперіодвідбулосяпереселеннянаціональнонайсвідомішоїчастиниукраїнськогонаселенняСловаччинивУкраїну27,булоліквідованоУкраїн-ськунаціональнурадуПряшівщини28,відбулисятрагічніподіїузв’язкузборотьбоюзукраїнськимбуржуазнимнаціоналізмомталіквідацієюгреко-католицькоїцеркви29,зниженокількістьукраїнськихшкіл,організованопереслідуванняукраїнськихкультурнихтагромадськихдіячівпідчастакзваногонорма-лізаційногопроцесу70-хроківXXст.Усецепотребуєретель-ногодослідженнятанауковогоаналізу.УкраїнціСловаччининалежатьдоісторичнихнародів,якіздавназаймаютьцютери-торію.Вонизаселилизагаломсуцільнийареалнасловацько-польсько-українськомупограниччі,дещейсьогодністановлятьбільшістьмісцевогонаселення.Однактойфакт,щословацькіукраїнцініколинежиливоднійдержавізісвоїмиспівплемінни-ками,спричинивсядореанімаціїтенденцій,якіперешкоджалийогонаціональномусамоусвідомленню.
Тому,наприклад,етнонім«українець»(«український»),що,яквідомо,винникщеуXIIст.,уцьомурегіоніпочинаєпоши-рюватисялишенапочаткуХХст.Аморфністьілокальнийха-рактернаціональноїсамосвідомостімісцевогонаселенняєна-слідкомтасвідченнямтривалогосоціальногойнаціональногогнітув умовах різнихрежимів.
Названіфактивкомплексізнесприятливимгеографічнимрозташуваннямтаскладнимиприродно-кліматичнимиумо-вамивкрайнегативнопозначилисянадемографічнийситуації
364
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
досліджуваногоетносу.Однаквартозауважити,щозаселеннятеренівСловаччинивзагалі(аотже,іприрістмісцевогонаселен-ня)булодужеповільним.Вважають,щонапочаткуХVІІІст.натериторіїсучасноїСловаччинипроживалоблизько250тис.осіб,іто,головнимчином,унизиннихрайонахтадолинахрічок.Післямонголо-татарськоїнавалив1241роцікількістьжителівтутзнизилася,однаксаметодіпочалосядозаселеннягірськихрегіонів,якевсілякопідтримувалиугорськіфеодалийнавітьсамкорольБелаІV.НаприкінціХVст.уСловаччиніпрожива-лоприблизнопівмільйонаосіб.У1787роцікількістьнаселеннянатеренахсучасноїСловаччинидосягла1953000осіб,ізякихприблизно20%становилинаціональніменшини:угорці,німці,євреї,цигани,русини-українці.Заданимипереписунаселенняв1850–1851роках,яківіддзеркалюютьнаціональнуструктурутериторіїсучасноїСловаччини,із2308411мешканцівсловакискладали71%,угорці–11,7%,німці–8,4%,русини(україн-ці)–5,2%,євреї–3,7%30.Ужетодівтрьохсхіднословацькихжупах–Земплинській,ШариськійтаСпаській–жилоблизько120тис.русинів-українців.У1870роціїхкількістьзросладо140324осіб.Алевнаступнідесятиліттястатистикафіксуєпо-мітнезниженнякількостірусинів-україців.
У1890роцінатериторіїсучасноїСловаччинипроживаловжелише83573русини(українці).У1900роціїхкількістьстанови-ла82666осіб,у1910році–89910осіб,ав1921році–84272осо-би31.Дoтакогостанузначноюміроюспричинилисянестерпнісоціально-економічніумови.Унеурожайнірокибагатолюдейвимиративідголодутарізниххвороб.Серйознийвпливнадемографічнийстандосліджуваногорегіонумалаеміграція.Лишепротягом1881–1913pоківізчотирьохсхіднословацькихжуп–Абовської,Земплинської,Шариської,Списької–упо-шукахроботиемігрували348616осіб32.Українськийетнограф
365
МирославСополига
В.Гнатюк,якийпобувавуцихкраяху1886–1889роках,писав,щовбагатьохселахЗемплинськоїжупизалишилисятількижін-кийдіти,бовсічоловікивпошукахшматкахлібаподалисяусвіти.Шариськужупувважаликолискоюеміграції33.Негатив-нийвпливнакількістьнаселенняцьогорегіонумалаіПершасвітовавійна.Однакнаперекірнесприятливимумовамрезуль-татипереписунаселенняв1930роцімісцевихрусинів-україцівбулизагаломобнадійливі.Відзагальноїкількостінаселення,щопроживалонатериторіїсучасноїСловаччини(3324111осіб),
словакамизаписалися2250616осіб(67,7%),угорцями–585434
(17,6%),німцями–156279(4,7%),чехами–121696(3,7%),ру-
синами(українцями)–95783(2,9%),євреями–65000(1,9%),
поляками–7023(0,2%),а107280осібзаявилипроналежністьдоіншихнаціональностей34.
Уміжвоєннийперіодзагальнакількістьрусинів(українців)раптовознижується,особливовнаслідокпосиленняшовіністич-ної«людацько»-фашистськоїпропаганди.УсвійспосібцьомусприялийподіїДругоїсвітовоївійни,атакожміграціянасе-ленняврамкахповоєнногооблаштуванняЄвропи.НасильнадепортаціяукраїнцівізпівнічнихсхилівКарпатуПольщі,опе-рація«Вісла»,якіоптаціяукраїнцівзіСловаччинивУкраїнув1947році–усецемалоглибокийітривалийвпливнаподаль-шийдемографічнийтаетнокультурнийрозвитокдосліджувано-горегіону.
У1950роцісеред3442312жителівСловаччиниукраїнцівбулолише1,4%,або48тис.осіб.Ужепобіжнийаналізцихда-нихвикликаєсерйознісумнівищодоїхоб’єктивності35.Подібнаситуаціяспостерігаєтьсяізарезультатаминаступнихперепи-сівнаселення.Так,припереписунаселенняв1961роціукра-їнцямизаписалися33333особи36.Суттєвонезрослакількістьпредставниківцьогоетносуізаданимиперепису1970року,
366
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
хочащев1968роцібулоофіційнодозволенозаписуватисянелишеетнонімом«українець»,алеійогоісторичнимдубле-том«русин»(«русинський»).Тодірусинами-українцямизапи-салася39281особа37,дотогожіз257українськихсіллишев66представникицьогоетносустановилипонад50%загальноїкількостіїхмешканців.Подібнийстанспостерігавсяіприпо-дальшихпереписахнаселення,коликількістьукраїнцівзмен-шуваласящейтому,щоїхрозділилинадварізніетноси–укра-їнцівтарусинів.У1991роцінаселенняСловаччинистановило5274334особи,14,4%яких–несловаки.СереднесловацькогонаселенняСловаччини русинамизаписалися17197осіб,аукра-їнцями–13281особа.СтатистичнийзвітСловацькоїРеспублікиза2004рікміститьданіпро35052громадян–русинівтаукраїн-цівзанаціональністю,якістановлять0,65%загальноїкількостінаселеннякраїни38.
Зпоглядуетнічноїабонаціональноїідентифікаціїособиет-ноніми«русин»,«руснак»та«українець»–єрівнозначні.Ет-нонім«русин»відомийсередусіхукраїнців.Цеісторичнана-зваукраїнців,якасягаєсвоїмкоріннямепохиКиївськоїРусі.Досліджуванийнамиетноснеможливоподілитинарусинівтаукраїнцівнізатериторіальнимкритерієм,нінапідставіособли-востеййогоісторичного абокультурногорозвитку.
1Лемки–найзахіднішаукраїнськаетнічнагрупа,щопроживаєнапівнічнихтапівденнихсхилахКарпат(НизькихБескидів).Унаслі-докпримусовогоповоєнногопереселенняврамкахоперації«Вісла»близько70%лемківізпівнічних(польських)схилівКарпатбулипе-реселенівУРСРтазахіднірегіони Польщі.
2NiederleL.Rukověťslovanskýchstarožitnosti.–Praha,1953;Chalo-upeckýV.StaréSlovensko.–Bratislava,1923;HalagaO.Slovanskéosíd-leniePotisiaavýchodoslovenskígrékokatolíci.–Košіce,1947;Etnogra-
367
МирославСополига
fickýatlasSlovenska.–Bratislava,1990;PodolákJ.Niektoréproblémyporovnávaciehoštúdiaľudovýchkultúrkarpatskejoblasti//ĽudovákultúravKarpatoch.–Bratislava,1972;OlszaňskiH.BudownictwochłpskienapograniczupolskoruskimnaPodkarpaciu.Wzajemnepowiazaniairóżni-ce//TradíciestaviteľstvaabývanianaSlovensku.–Bratislava;Svidník,1999.– S. 35–40.
3UličnýF.DejinyosídleniaŠariša.–Košice,1990;ReinfussR.Łem-kowiejakogrupaetnograficzna.–Sanok,1998.
4CranjalaD.RumunskévlavyvKarpatech.–Praha,1938;ГошкоЙ.НаселенняУкраїнськихКарпатXV–XVIIIст.–K.,1976;ГошкоЙ.ЗвичаєвеправонаселенняУкраїнськихКарпаттаПрикарпаттяXIV–XIXст.–Л.,1999;LangerJ.,HoškoJ.ObyčejovéprávovukrajinskýchKarpatechaPřikarpatí//EtnologiaEuropaeCentralis.ČasopispronárodopisstředníEvropy.–Brno,2001.–N5.–S.91–93;Лемківщина.Матеріальнакультура.–Л.,1999.–Т.1.
5RatkošР.Rozvojvalašskéhoovčiarstvaajehoprírodnépodmienkyv14–17.st.//Novéobzory.–Košice,1984.–Roč.26;PodolákJ.Niektoréproblémyporovnávaciehoštúdiaľudovýchkultúrkarpatskejoblasti...таін.
6VarsíkB.Osídleniekošickejkotliny.– Bratislava,1964.–D.I.
7NiederleL.Rukověťslovanskýchstarožitnosti...
8АждосерединиXIIст.етнонім«руський»поширювавсялишенапредківсучаснихукраїнців.Уцьомузначеннівіндониніпобу-туєназахідноукраїнськихетнічнихтеренах.ПротягомXII–XVIст.московити(москалі),тобтожителіМосковськогокнязівства,посту-повопривласнилиетнонім«руський»,щоізаразпороджуєплутани-нупривикладіетнічноїісторіїукраїнців.Більшетого,літературнасловацькамова,навідмінувідіншихмов,наприкладпольської,нерозрізняєruski(руський,український)таrosijcki«московський»,тоб-тосучаснийросійський.Див.ще:KrasowskiІ.ProblеmRusinówwBieskidzeNiskim//ŁemkowiewhistoriiikulturzeKarpat.I.–Sanok,1995.–S.381–386.
9МельникB.M.,ШукшинаЕ.В.Ранняяэтническаяисторияюжныхславян.–Запорожье,1979.–С.32.
10ČadaF.JazykováotázkanaSlovenskuaPodkarpatskéRusivhistorickémvývoji.–Brno,1929.–S.13.
368
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
11Ідетьсяпроанонімнухроніку«GestaHungarorum»(«Діянняугорців»)[прим.перекладача].
12GajdošM.,KonečnýS.,MušinkaM.Rusíni//Ukrajincivzrkadlepolstoročia.NiektoréaspektyichvývojanaSlovenskuporoku1945.–Prešov ; Užhorod,1999.– S. 8.
13VarsíkB.OpôvodeaetymológiiniektorýchmiestnýchnázvovnavýchodnomSlovensku//ZborníkFilozofickejfakultyUniverzityKomenského.–Bratislava,1958.–NIX.–S.143–151;HaraksimL.KsociálnymakultứrnymdejinámUkrajincovnaSlovenskudoroku1867.–Bratislava,1961.–S.14;HodinkaA.Amunkacsigörög-kath,püspöksegförténete.–Budapest,1909.–S.65–67;HalagaO.Hospodársko-spoločenskývývojŠarišaaSpišaakopohraničiav12–13.storočí//Novéobzory.–Prešov,1961.–N3.–S.200–220;БаранO.ІсторіяПівденноїЛемківщини(Пряшівщини)до1867р.//Лемківщина.Земля–люди–історія–культура.–Нью-Йорк;Париж;Сідней;Торонто,1988.–
№І.–С.279–280.
14ГошкоЙ.НаселенняУкраїнськихКарпат...–С.11;PodolákJ.Niektoréproblémyporovnávaciehoštúdiaľudovýchkultúrkarpatskejob-lasti...– S.35.
15ConscriptioportarumcomZempliniensis,1572.–Обласнийархів.–Будапешт,А-2677;Registrumrestantionisdomorumcom.Sarosiensis,1600.–Обласнийархів.–Будапешт,А-2655.–Цит.за:HaraksimL.KsociálnymakultứrnymdejinámUkrajincovnaSlovenskudoroku1867...–С.20.
16EtnografickýatlasSlovenska...;ЛаттаВ.Атласукраїнськихго-ворівСхідноїСловаччини.–Пряшів,1991;PodolákJ.HornáCirocha.Vlastivednámonografiazátopovejoblasti.–Košice,1985;PodolákJ.Zamagurie.Národopisnámonografiaoblasti.–Košice,1972;СополигаМ.Перлининародноїархітектури.–Пряшів,1996;Краєзнавчийсловникрусинів-українцівПряшівщини.–Пряшів,1999таін.
17HaraksimL.KsociálnymakultứrnymdejinámUkrajincovnaSlovenskudoroku1867...–С.18;ГаджегаВ.ДодаткидоісторіїрусинівіруськоїцерквивбувшійжупіЗемплінській//Науковийзбірниктова-риства«Просвіта».–Ужгород,1932.–Т.ІХ.–С.5–20,58–62.
18CranjalaD.Rumunskévlavyv Karpatech...
369
МирославСополига
19У1918роцізметоюзбереженняєдиноїУгорщинибулоздійсненоспробустворитиавтономнуРуськукрайну.Докладнішедив.:НарисиісторіїЗакарпаття(1918–1945).–Ужгород,1995.–Т.ІІ.–С.53–57.
20FedynyšynecV.Našamierovárusínskacesta.–Prešov,1992.
21СополиґаM.Допитаньетнічноїідентифікаціїтасучаснихет-нічнихпроцесівукраїнцівПряшівщини//НауковийзбірникМузеюукраїнсько-руськоїкультури.–Пряшів,2001.–Т.22.–С.225.
22Штурівці–представникисловацькоїінтелігенції,згуртованінавколосвогонародногобудителяЛюдовітаШтура(1815–1856),по-движникаетнічно-культурноїєдностівсіхслов’ян,кодифікаторасло-вацькоїлітературноїмови[прим.перекладача].
23Див.:НарисиісторіїЗакарпаття...;ВанатІ.МатеріалидоУкраїн-ськоїнародноїрадиПрящівщини.–Пряшів,2001.
24Єпископ-ординарійП.ҐойдичзакликаввірнихПряшівськоїєпар-хії підчаспереписунаселеннязаписуватисярусинами.Однакцейет-нонімвінуважавісторичноюназвоюукраїнців.Процесвідчитьта-кожтойфакт,щовчасипереслідуваньгреко-католиківуповоєннийперіод,колиєпископвідбувавпожиттєвеув’язнення,удокументахвінназивавсебеукраїнцем(див.:BirčakJ.SlovoepiskopaGojdiča.VýberzpublikovanéhodedičstvabiskupaPavlaGojdiča. –Prešov,2004.–S.217).
25НарисиісторіїЗакарпаття....–C.46–53.
26ВанатІ.Матеріали... –Т.І.
27ВанатІ.Волинськаакція.–Пряшів,2001.
28ВанатІ.Матеріали...
29BarnovskýM.KotázketakzvanéhoukrajinskéhoburžuáznehonacionalizmunaSlovensku//Historickýčasopis.–1996.–N1.–S.64–82;BarnovskýM.LikvidáciagréckokatolíckejcirkvinaSlovenskuroku1950aobnoveniejejčinnostiroku1968//НауковийзбірникМузеюукраїнсько-руськоїкультури.–Пряшів,2001.–T.22.–C.17–35.
30PössО.MenšinynaSlovensku.StarátémavnovejEurópe//Pamiatkyamúzeá.–2000.–N4.–S.1–2.
31Пор.:ВанатІ.НарисиновітньоїісторіїукраїнцівСхідноїСло-ваччини.–Пряшів,1990.–Т.І(1918–1938);1985.–Т.ІІ(1938–1948).–С.112;MušinkaM.Vplivnárodopisunaformovanienárodnéhopovedomia
370
ДопроблемиетногенезуукраїнськоїменшиниСловаччини
Rusínov-UkrajincovvýchodnéhoSlovenska//Národopisnéinformácie.–Bratislava,1988.–S.43.
32TajtákL.Východoslovenskévysťahovalectvodoprvejsvetovejsvetovejvojny//Novéobzory.–Prešov,1961.–N3.–S.221–247.
33ВанатІ.Нарисиновітньоїісторії...–T.І.–C.26.
34PössO.MenšinynaSlovensku.StarátémavnovejEurópe...–S.3–4.
35Тамсамо.–S.4.
36BajcuraI.Cestakinternacionálnejjednote.–Bratislava,1982.–S.29.
37ŠtatistickáročenkaSlovenska1991.–Bratislava,1991.
38ŠtatistickáročenkaSlovenska2004.–Bratislava,2004.–S.195.
ПерекладЛюбомираБелея
371