2. Усвідомленнямовноїспільності–визначальнийфакторнашляхудозагальнонародноїєдності

Дослідженнюмовикорінноїлюдності,якавікамиживенапівденнихсхилахУкраїнськихКарпат,присвяченамайжетися-чадрукованихлінгвістичнихпраць.Убільшостізнихрозгля-далифонетичнусистемуабограматичнубудову,рідше–лек-сичнийскладмовимісцевогосхіднослов’янськогонаселення,установлювалипросторові,інколи–часовімежіфункціонуван-нявідповіднихговорів,адеколийнайближчігенетичнізв’язкицихговірокзіншимисусіднімиговорами й мовами.

Закількістюпублікаційпершемісцепосідаютьпраці,при-свяченінайчисленнішіймісцевійнаціональнійгрупі(у1946р.вонанараховувала527тис.осіб),мовуякоїнауковийсвітз1920–1930-хроківназиваєукраїнською,авминуломуназивавмалоруською,угроруською,карпаторуськоюабощеякосьінак-

218

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

ше,аленіколинерусинською(близько80%праць),якценинінамагаютьсяїївизначити деякі сепаратисти.

Розмовнуформумісцевоїукраїнськоїмови,тобтоживіна-родніговорипівденнокарпатськогорегіону,щедовозз’єднаннякраюзУкраїноюдосліджувалилінгвістикількохкраїнЄвро-пи:Е.Балецький,І.Бережанин-Фогарашій,О.Бонкало,О.Брох,І.Верхратський,К.Галас,А.Годинка,В.Гнатюк,Г.Геровський,І.Зілинський,І.Панькевич,Г.Стрипський,Л.Чопей,З.Штібертаінші.Після1945рокунаматеріалахзпівденнокарпатськихговорівнаписаноізахищеномайжепівсотнікандидатськихідокторськихдисертацій,укладенокількадіалектнихтаоно-мастичнихсловників(К.Галас,М.Грицак,Й.Дзендзелівський,М.Дуйчак,І.Панькевич,М.Сюсько,П.Чучка),лінгвістичнихатласів(З.Ганудель,Й.Дзендзелівський,П.Лизанець,Й.Пуйо,В.Латта,Я.Рігер,І.Сабадош,З.Штібер),опублікованодесяткимонографій,сотнірізнихстатейіспеціальних тематичнихзбір-ників.Студентами-філологамиУкраїни,СловаччиниіРумуніївиконаносотнідипломнихітисячікурсовихробітнаматеріа-лахукраїнськихговорівКарпатськогорегіону.

Середлінгвістів,якідосліджувалимісцевінародніговорицьогокраюнамісцях,кількіснопереважаютьуродженціЗа-карпаття,алеєсереднихукраїнціінаддністрянські(І.Верхрат-ський,А.Залеський,Р.Керста,І.Панькевич),інаддніпрянські(С.Бевзенко,Ф.Жилко,І.Чередниченко).Булисереднихросіяни(М.Антошин,Г.Геровський,Г.Клепикова,Л.Петров),поляки(А.Вінценз,В.Курашкевич,Я.Рігер,З.Штібер),чехи(Й.Віра,Я.Гусек,О.Лешка,Я.Моравець),словаки(Ш.Ліптак,Л.Новак,С.Тобік,С.Цамбел),мадяри(Л.Балог-Беийрі,Л.Деже),румуни(З.Пенюк,Й.Патруц,Р.Удлер),болгари(Д.Кринджала,В.По-горєлов),навітьнорвежці(О.Брох).Усівонисходилисянатому,щоціговориітипологічно,ігенетичноєговорамиукраїнської

219

ПавлоЧучка

мови.Головнийідеолог«карпаторусскости»Г.Геровський,якийдокінцянехотіввизнатисамостійностіукраїнськоїмовиівза-галікваліфікувавїїтількиякдіалектвеликоруської,прагнувдо-вести,щодіалектинапівденьвідКарпат,«...якірештадіалектів,котріскладаютьпівденноруськугрупу,посідаютьцілкомнеза-лежнестановище<...>іповиннівважатисяцілкомнезалежнимивідіншихдіалектівцієїгрупи»,хочужезап’ятьроківдоГ.Ге-ровськогоцюпозиціювідстоювавтакож місцевий карпаторос,аточніше–угроросА.Лукович¹⁰.

Усідіалектологи,якідосліджувалипівденнокарпатськігово-рибезпосередньонамісцях,дійшлиодностайноговисновку,щоціговірки,апередусімїхверховинськепасмо,тобтогуцульські,бойківськіілемківські,єорганічноючастиноютапрямимпро-довженнямговіроккарпатськоїдіалектноїгрупиговорівукраїн-ськоїмови¹¹.

Дослідникивиявляютьукожнійіззакарпатськихговіроксотнілокальнихспецифічнихособливостей,зумовленихгео-графічними,соціально-економічними,культурнимитаполі-тичнимифакторами,середякихдесяткиілюструютьсистем-ніфонетичнійморфологічніознаки(акількістьлексичнихособливостейобчислюєтьсясотнями).Аленайголовніше–цете,щотрохинекожнемісцеведіалектнеявищемаєсвоєпро-довженнячиповтореннявсусідніхабоблизькихукраїнськихговіркахГаличини,Буковинитавіншихговорахукраїнськоїмови.Щождоспецифічнихлокальнихрис,товониздебільшогоєстароруськимиархаїзмами,якізбереглисявКарпатахзогля-дунатривалуекономічнуйполітичнувідірваністькраювідрештиукраїнськихземель,абожпотрапилидозакарпатцівуновішічасивідсусідніхнародів,зокремасловаків,угорців,по-ляків,румунів,німців,навітьпівденнихслов’ян,зякимимісце-валюдністьранішепідтримувалатісніконтакти.Історіямови

220

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

доводить,щостартовабазарозвиткувсіхукраїнськихговорівЗакарпаття(ігуцульських,ібойківських,ілемківських,утомучислійдолинянських)буласпільною.Асягаєвонащетихда-лекихчасів,заякихпредкининішніхзакарпатцівжиливПри-карпатті,наверхньомуДністріразомчипорядізпращурамининішніхгаличанібуковинців.Самезвідти,тобтозпівнічнихсхилівКарпат,закарпатцізапозичиликількасотроківтомуви-значальнісхіднослов’янськіфонетичнітаграматичніознаки(напр.,повноголосся,однаковурефлексаціюносовихголоснихікороткихотаев різнихпозиціях,чергуванняг,к,х–з,ц,с,ру-хомийнаголос),якідотепервідрізняютьукраїнціввідсловаків,поляківтавідіншихзахідних,аінколиівідпівденнихслов’ян.ЗПрикарпаттяпринесливонийспецифічнівласнеукраїнськіриси,якінинівідрізняютьукраїнськумовувідбілоруськоїтаросійської(напр.,послідовназмінаy>і,збігдвохдавніхголо-снихытаіводномуспецифічноукраїнськомуголосномуи,якусловахдихати,ситий,великими;послідовнествердінняпе-редньоязиковихігубнихприголоснихпередголоснимиєтаи,збереженням’якихз’,с’,аособливоц’,лабіовеляризаціял>внаприкінціскладів;збереженням’якихдієслівнихзакінченьутретійособі,напр.:носить,беруть;збереженняінфінітивно-госуфікса-ти,збереженнявокатива,формаориста,перфекта,плюсквамперфектатощо¹²).

Танавітьбагатоновішихпроцесів,якіпризвелидодеякихвідмінностейсучаснихзакарпатськихговірокіговорівпри-карпатських,наприклад,злиттязвуківытаи(пор.:быкь–бик,рыти–рити,рукы–руки),перехіддавніхотаевіншімоно-фтонги(пор.:столь>стул,стÿл,стыл,стіл;понесль>понюс,понÿс,поніс),яквиявляється,дісталипочатковийімпульсщевПрикарпатті,анаЗакарпаттівонивжетількипродовжувалирозвиватисяувідповідномунапрямі,алезатимижзаконамиі

221

ПавлоЧучка

тенденціямиукраїнськоїмови,щодіялийурештіговорівїїпів-денно-західногонаріччя.

Різницялишевтому,щобагатовіковаполітичнатасоціально-економічнавідірваністьзакарпатцівсповільнювалаціпроцесивокремихговірках.Наприклад,етимологічнийзвуконаЗакар-патті,якіповсійУкраїні,уновозакритомускладінезберігся:нинініхтозмісцевихукраїнцівневимовляєіменникикінь,віл,стілзголоснимовзакритомускладі,тобтоякконь,вол,стол,бозвукоуційпозиціївжекількасотроківтомупослідовноперей-шовчерездифтонгізаціювіншиймонофтонг.Воднихговіркахціслованинізвучатьяккунь,вул,стул,уінших–яккüнь,вüл,стüл,щевінших–яккынь,выл,стылі,нарешті,уговорахнові-шоїформації–кінь,віл,стіл.Алеувідкритомускладі,якіувсіхговорахукраїнськоїмови,наЗакарпаттімонофтонгиу,ÿ,ы,ітаксамочергуютьсязмонофтонгомо,зберігаючиетимологічнео.Отже,нинідієчергуваннякунь–коня,вÿл–вола,стыл–стола.Однакнапідставітого,щоРахівщинаіВоловеччинамаютьрефлексзразкакінь,кількасілбіляМарамороськогоСигота,атакожнаЛемківщині,біляПряшева,–кынь,ХустщинаіУжго-родщина–кунь,аІршавщинайМукачівщина–кÿнь,недаєпід-ставистверджувати,щокожнийзназванихрегіонів,мовляв,маєсвоюокремумову,щожителікожногознихнемовбиста-новлятьякийсьокремий,неукраїнський,народ.Зрештою,по-дібнарефлексаціяетимологічногоовновозакритомускладінестановитьунікальноїособливостісамихтількиукраїнськихго-ворівЗакарпаття.ОкрімговірокЗакарпатськоїобласті,цеявищенаявнетакожукількохселахрумунськогоМарамороша,воновідоменаПряшівщині,атакожнаПоліссі,починаючизКиєваі

закінчуючиБерестям¹³.

Доречі,звукывпівденнокарпатськихукраїнськихговорахтаксамоневсеохоплюючеявище:наприклад,наРахівщиніта

222

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

вкількохговіркахнавколоУжгородавінужедавновтрачений,авзахіднихрайонахЗакарпаттязберігаєтьсяпереважнолишепіслягубних(тайтовлабіалізованомувигляді),інколи–післяпередньоязиковихітількивокремихселах–післязадньоязико-вихг,к,х.Упоодинокихселахзвукырозвинувсяпісляшипля-чихжіш(пор.дієсловожыти,іменникшыя).

Отже,погляднаналежністьпівденнокарпатськихговірокдоговорівукраїнської,анеякоїсьіншої,мовисереднауковцівбувужезагальновизнанимщенапочаткуXXст.^14У1919роціспеці-альнанарадачленівЧеськоїАНтаіншихфахівцівпідтвердила,щомісцевенаріччявКарпатськійРусі,якпроцемовитьсяіувідомомуСтатуті,єнаріччям,безперечно,малоруської,тобтоукраїнської,мови¹⁵.Цютезувизнавалинавітьрусофілийру-синофілиміжвоєннихроків.А.Луковичще1929рокуписавізцьогоприводутаке:«А.Волошиновівдалосядовести,щопід-карпатськенаріччяналежитьдомалоруської,чиукраїнської,групи;уцьомунемаєнічогомудреного»¹⁶.ОднакА.Луковичдопустивсясуттєвоїнеточності,бодумкупроте,щотакзванекарпатське(тобто«гірське»,якігалицьке,і«подільсько-волин-ське»)наріччяналежитьдомалоруської,тобтодоукраїнської,мови,щонацьомунаріччірозмовляютьібойки,ілемки,ігуцу-лидовівще1883рокуіншиймісцевийфілолог–Л.Чопей¹⁷.Цетойсамийзакарпатець,якийпіслязакінченняБудапештськогоуніверситетууклавівидавперший«Русько-мадярськийсло-варь»,упередмовідоякогопрагнувсформулюватиіспряму-ватикультурнийтанаціональнийрозвитокзакарпатцівудусіукраїнськогосамоусвідомлення¹⁸.

Доречі,ЧеськаАНтодіжвисловиладумку,заякоютворитинаЗакарпаттіякусьокремумовубулобшкідливиміневідпо-відалобдуховіслов’янськоїполітики.АвлистіМіністерстваосвітиЧехословацькоїРеспублікидоГоловногокомандування

223

ПавлоЧучка

ПідкарпатськоїРусівід20листопада1919рокуцівченізаяви-ли,щооскількимісцевекарпатськенаріччяє,позасумнівом,малоруським,тоналежитьлітературноюмовоютамтешньогонаселеннявизнатималоруськумову,якувивчаютьтакожїхніодноплемінники,тобтогалицькуукраїнськумову(haličskouukrajinštinu).

УXIXст.(тайупершійполовиніXXст.)означення«руський»уживалимайжевсіписьменніінеписьменнізакарпатці.При-кметник«руський»тодімаввисокувалентність.НавітьО.Дух-нович,який,яквідомо,незавждиписавживоюнародноюмо-вою,прикметник«руський»поєднувавзтакимиіменниками,як

«гори»,«діти»,«діточки»,«дух»,«край»,«народ»,«народность»,

«округ»,«пісня»,«священик»,«селяни»,«хлопак»,«церква»,тобтовживавйогоякєдиногоприкметникадомісцевоготра-диційногоетноніма«русин».Дотогожсамеприкметник«русь-кий»(анеякісьпокручіназразокерзаца«русинський»)уXIXст.тайпізнішевиступаєєдинимозначенняму назвахпівденнокар-патськихнаселенихпунктівРуськаКучава,РуськийГрабовець,РуськаЗагорода,РуськийКазимир,РуськіКомарівцііт.п.

Окрімзначенняетнічного,прикметником«руський»наЗа-карпатті,яківПрикарпатті,донедавнапослуговувалисятакожузначеннірелігійному,указуючинаналежністьдогреко-католи-ків.Тодіепітет«руський»протиставлялитакимприкметникам,як«католицький»,«римо-католицький»,«папіський»,«мадяр-ський»(пор.вирази«віраруська»і«віракатолицька»,«Велик-деньруський»і«Великденьпапіський»,«колендарьруський»і

«колендарьмадярський»тощо).

Традиційногоепітета«руснацький»щодомовикорінногоукраїнськогонаселенняЗакарпаттявживалитількивзахіднихрегіонахкраютайтонечасто:«Мистоїморішучозаруснаць-коюнародноюписьменностю»,«...тотповиненпо-руськи,нашим

224

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

словом,руснацькимскладомписати»;«Задержаньоммалорусь-кого(руснацького)характератакпишім,якнародговорить»¹⁹.

Щескладнішимєпитанняпроідентифікаціюсвоєїмовинефілологами,аетнологами,провизначенняїїнеосвіченимлю-домЗакарпаттяпередвизволеннямівозз’єднаннямзУкраїною:дививсявіннасвійповсякденнийзасібусногоспілкуванняякнаокремумовучи,може,кваліфікувавйогоякрізновидіншоїмови,чивзагаліпротиставлявіншиммовам,аякщопротистав-ляв,тозаякимиконкретнимиознакамивідбувалосяцепроти-ставляння?

Зауважимо,щотермін«мова»(якіпохіднівідньогослова

«розмова»,«мовлення»,«вимовляти»,«мовець»)длякорінногозакарпатцяєновоюлексемоюідотеперсприймаєтьсяяккниж-неслово,котреповільнопочаловходитидовжиткумісцевоїін-телігенціїлишенаприкінціXIXст.яксинонімдотрадиційноїлексеми«бесіда/бисіда»²⁰.

Порівнянодавнішимдлякоріннихзакарпатців(алетакожкнижнимсловом)єтермін«язик/язык»утомужзначенні.Останнійторувавсобідорогудопростоголюдучерезмісцевупочатковушколу,черездрукованеслово,апісляПершоїсвітовоївійнитавходженняЗакарпаттядоскладуЧехословацькоїРеспу-блікитакожчерезтодішнюдержавну,тобточеську,мову.

НаЗакарпаттіепітетомдолексеми«бесіда»,якідолексе-ми«язик»,знезапам’ятнихчасівбувживомовнийтрадиційнийприкметник«руський»,авзахіднихрайонахкраюінколи«рус-нацький».Самеціозначеннядоіменника«язик»,анечужінаро-довісловазразка«рутенський»,«русинський»,«угроруський»,

«карпаторуський»,«малоруський»чищеінші,уживавмісцевийлюдщодосвоєїживоїмовиаждовизволення краю.

Прикметник«український»,проякийуXIXст.наЗакар-паттізнавлишедесятокчидвадесяткимісцевихінтелігентів

225

ПавлоЧучка

рівняО.Духновича,А.Кралицького,Л.Чопея,Г.Стрипського,А.Волошина,А.Штефана,почалипоєднуватизіменниками

«бесіда»,«язик»або«мова»тількипісляПершоїсвітовоївійни.Найбільшузаслугувйогопоширеннімаютьполітичні емігран-тизГаличинийНаддніпрянськоїУкраїни,уякихмасовапере-орієнтаціялюдностізтрадиційноїсамоназви«русин»наназву

«українець»відбуласящедоXXст.Цейпроцесбувскладнийісуперечливий,тайниніважкосказати,щоначасвизволенняЗакарпаттячиофіційногойоговозз’єднаннязУкраїноюгетьусі,безвинятку,колишнікарпатські русиниіруснакищироназива-лисебеукраїнцями,асвоюмову–українською.

Кожний(навітьмалограмотнийчинеграмотний,утомучис-ліізмадяризованийабословакізований)закарпатськийрусинаборуснакпочаткуXXст.,якийщепослуговувавсямісцевоютрадиційноюговіркою,мігбезтруднощівперерахуватип’ятьчидесятьнавколишніхсіл,говіркукотрихвінуважавзасвоюрідну.Прицьомувінспроможнийбувназватийкількалексич-них,фонетичних,навітьграматичнихознак,щовідрізнялийогоріднуговіркувідговірокцихсамихп’ятьохчидесятьохсусідніхсіл.Кожнийізселяндобрезнав,якжартомапрозиваютьжителіодногоселажителівіншихнавколишніхсіл(напр.,наУжгород-щині:медвіді́–цегорянці,поляки–великолазівці,чики–до-вжани,шукалі́–дравецькі);селянинмігперерахуватипокількапобутовихособливостейкожногозприлеглихсіл,алеприцьомуніколиневважавговіркутакихп’яти-десятисілзаокремумову,аїїносіїв–заокремийнарод.Замовнимиознакамизакарпатськіукраїнцівікамипротиставлялисвоюгромадутрадиційнимсу-сідам.Просебеказалитак:«мы–русины,авони–волохы,чиволохи»,«ми–русины,авони–угри»,«ми–руснаки,авони–мадяри»,«ми–руснаки,а вони–товти,числоваки»,«ми–рус-наки,авони–поляки»,«ми–русины,авони–шваби,чинім-

226

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

ці»,«ми–руснаки,авони–жидичицигани»,«ми–руснаки,авони–руси,чимаскалі».Перебуваючивповсякденнихконтак-тахзперерахованимивищеетнічнимигромадами,закарпатцібагатодовідувалисяпроспосібжиттякожноїзрештиітомубезваганьідентифікувалиїхякпредставниківіншоїнаціонально-мовноїгрупи.

Однакносіїкожноїзмісцевихукраїнськихговірокнетількипротиставлялисебеодинодному.Вонивідчувалийусвідомлю-валиспільні,тобтоінтегруючі,ознакивмежахширшихпросто-ровихчиадміністративно-територіальнихрегіонів,імайжедлякожноготакогорегіонувнихбуласвоянеофіційнаназва.Такнаприклад,жителіПівнічноїІршавщини–лишаки–дотеперпрозиваютьсвоїхбезпосередніхпівденнихсусідівлемаками(зачастками«лиш»та«лем»),свалявців–дичками,ажителівВо-ловеччини–бляхами,бляшинами(відмісцевихназв«дичка»–дикагрушаі«бляха»–волох).Рахівськігуцулисвоїхпівденнихсусідівназиваютьгайналями.Однак,привсьомуцьому,кожназназванихгромад,напідставімови,віри,матеріальноїтадухов-ноїкультури,уважаєпредставниківіншоїтакоїгромади«свої-милюдьми»,тобтолюдьмиодногоетносу.

Зазвичайпоінформованістьпересічногозакарпатоукраїн-ськогоселянина(прожителівмістапотрібновестимовуокремо)щодомови,звичаївтаобрядіввіддаленихрегіонів,особливосе-реджіноцтва,донедавнаневиходилазамежіадміністративно-територіальногорайону.Анішкола,аніцерква,анізасобима-совоїінформаціїтакихвідомостейнерозповсюджували.Длячоловіківжеслужбавармії,ширшавиробничазаангажованістьзбільшувалидіапазонпоінформованостіврадіусідостакіломе-трівібільше.Узв’язкуізцим,завідсутностііншоїінформації,чоловікибільшезналипроколядуваннявКоломиї,Перемишлі,Луцьку,Ковелі,говіркувДрогобичі,Сучаві,Тернополі,Вінниці

227

ПавлоЧучка

абонавітьдалі–наСході.Ідивуватисяцьомуневарто,бодоПершоїсвітовоївійнинавітьосвіченізакарпатцімалозналипротакіпровінціїАвстро-Угорщини,якГаличинаабоБуковина.ЗприводувищевикладеногоС.Клочуракписав:«...мадярськаприкордоннаполіціяіжандармеріядужедбайливосторожилакордонміжнашимПідкарпаттяміГаличиноюідбалапроте,щобзвідсинепереносилидонасукраїнськулітературу...Мадяр-ськаадміністраціябоялася,щобминезаразилисяукраїнством,якевонавважаладалеко небезпечнішим,ніжрусофільство.Ма-дярськіурядовіколапобоювалися,щоукраїнськанаціональнасвідомість<...>можезагальмуватимадяризацію»²¹.

Апрорегіони,щовходилидоскладуРосії,пересічнізакар-патцінезналимайженічого.Навітьмісцевимбудителяміз чис-ласвящениківгреко-католицькоїцерквинакшталтО.Духнови-чаабосвітськійособіГ.СтрипськомуважкобулопробитисядоЛьвовачиПеремишля,некажучипроте,щобчерпатиякусьва-гомуінформаціюпрожиттянаНаддніпрянськійУкраїні.Зата-кихумов говоритипростійкузагальноукраїнськунаціонально-мовнусолідарністьзакарпатцівстаномнапочатокXXст.недоводиться.Навітьсільськівчителідосередини1920-хроківмалощо могли розповістипроНаддніпрянськуУкраїнутамовуїїнаселення.

Закарпатцівідчувалисвоюетнічнуналежністьдоруських,тобтосхідних,слов’ян,неототожнювалисебеанізісловаками,анізполяками,анізісербамичихорватами.Алецевідчуттяперебувалонаякомусьнижчому,племінному,аненазагально-національномурівні.Навітьінтелігенція,дошукуючисьсвоїхнаціональнихкоренівтаорієнтирів,незавждичіткорозуміла,доякихсаме«руських»вонагенетичноаботипологічнона-лежить–доросіян,українцівчидоруських«відПопрададоВладивостока».Уродженецьм.Пряшева,українськийпоеті

228

Національнасвідомість закарпатськихукраїнців...

церковнийдіячС.Сабол(Зореслав),згадуючитічаси,писав:

«Ми,щобулимолоддюнаЗакарпатті,в30-хрокахнезнали,хтоми,звідкимивзялисьнаційчудовійземліЗакарпаття,бобільшістьізнасвиросталащевмадярськихшколахдоПершоїсвітовоївійничипідчаснеї.Мизналитільки,щомирусиничиугрорусини,руськашколаказаланамзаЧехословаччини,щоми“русскіє”»²².Тількиізчасом«...свідомістьтого,щоминесаміпоцьомубоціКарпатучужомуморі,щонашіріднібратипови-щеКарпатживутьвеликимискупченнямивГаличині,ВолинітаКиївськійРусі,свідомість тогорозбуджувалав нас гордість івідвагу.Минесамі,ми–синивеликогоруськогонароду,зякимрахуєтьсяЄвропа,веськультурнийсвіт.Правда,проУкраїнумизнали дужемало»²³.ДомінантнимвиявомнаціональногожиттявпершійчвертіXXст.залишалосящереакційнемоскво-фільство²⁴,хочанеобходилосяйбезнатяків,заякимизакар-патці–цеособливийнаціональнийфеномен,дляякоговартостворитисвою,окремумову²⁵.Отже,загальноукраїнськогона-ціональногосамоусвідомленнясередпересічнихзакарпатцівпочаткуXXст.щенебуло.Процесміжетнічноїконсолідаціїтаформуваннявсеукраїнськоїнаціональноїсамосвідомостітодіщетількизароджувався,однакнайогошляхувжечинилинай-різноманітнішіперешкодиіБудапешт,іМосква,апотіміПрага,якімаливКарпатахсвоїгеополітичніінтересиіробиливсе,абизакарпатці,галичанийбуковинцінеуявлялисебеякорганічніскладовіодногонароду,тобтоетносузісвоєюспільноюмовоютакультурою.Масовеусвідомленнянаціональномовноїспіль-ностізакарпатськихрусинівзлюдністюрештирегіонівУкраїнипринеслаїмлишешкола нарідніймовів1919році.

229

ПавлоЧучка