4. Будова I функцiї кореневої системи у рослин.

Коренева система рслин побудована з головних, бічних та додаткових коренів. Також до кореневої системи належать кореневі волоски - це зона всмоктування - основна частина кореня, що поглинає. Їх сумарна поверхня сягає 60% і більше від всієї поверхні кореня.

Функції кореня:

• Захисна

• Іонообмінна

• Синтетична

• Ростова

• Механічна

Роль кореневої системи

• Дiтмер пiдрахував, що у рослини жита довжина коренiв та кореневих волоскiв досягає приблизно 10000 км, причому прирiст за добу складав 5 км коренiв та 80 км кореневих волоскiв. Кiлькiсть кореневих волоскiв при довжинi кiлька мм складала кiлька мльярдів( але в iзольованiй культурi). В природі довжина приблизно у 100 разiв менша.

• Глибина проникнення коренів в грунт: цибуля 0,5м, картопля 1,5м, соняшник 2,5м, люцерна 18м, саксаул-37-45м.

• Довжина коренiв без кореневих волоскiв - овес 87,4 км, яре жито -79км, пшениця -71 км.

5. Будова I функцiї мембран рослин

Будову біолоічних мембран описує рідинно-мозаїчна модель, яку в 1972 році запропонували Сінгер і Ніколсон. Згідно з нею мембрани складаються із «двовимірної рідини» — подвійного шару (бішару) ліпідів, в якій «плавають» молекули білків, утворюючи мінливу мозаїку

Мембранний принцип організації внутрішньоклітинних структур

Основу ультраструктури рослинної клітини складає система плазматичних та внутрішньоклітинних мембран.

Функції клітинних мембран

Лабільна структура мембрани дозволяє виконувати їй різноманітні функції

• Структурна та бар’єрна

• Транспортна

• Осмотична

• Акумуляція та трансформація енергії

• Електрофізіологічна

• Синтетична

• Секреторна

• Рецепторно-регуляторна.

В мембранах є хемо-, фото-, механорецептори білкової природи, які чутливі до дії чинників відповідної природи. Ці рецептори сприймають сигнали із зовнішнього та внутрішнього середовища, забезпечуючи адаптацію рослинної клітини до зміни умов існування.

Плазмалема – це цитоплазматична мембрана, яка відділяє цитоплазму від зовнішнього середовища

Функції:

• контроль транспорту молекул всередину та назовні клітини,

• передача подразнення із середовища в клітину;

• синтез та збирання компонентів клітинної оболонки;

• фізичний зв‘язок між елементами цитоскелету

6. Будова продихiв. Механiзми регуляцiї вiдкривання продихiв

Продихи являють собою отвори у епідермі, утворені двома спеціалізованими епідермальними клітинами, які називають замикаючими. Продихи є у всіх наземних органах рослини, однак найбільше їх на листках. Їх кількість змінюється в залежності від умов середовища, віку рослини і складає від 50 до 500 на 1 мм². Сумарна поверхня продихових щілин складає близько 1-2% від площі листка. Діаметр продихових щілин 3-12 мкм. Замикаючі клітини, змінюючи свою форму, викликають відкривання і закривання продихової щілини. У багатьох видів рослин навколо замикаючих клітин розміщені так звані побічні клітини, які також приймають участь у русі продихів.

Замикаючі клітини як правило, є 2 типів:

• Клітини першого типу, характерні для трав’янистих злаків і деяких інших видів однодольних рослин, наприклад, пальм, мають гантелеподібну форму: вузькі в середній частині і розширені на обидвох кінцях.

• Замикаючі клітини другого типу, мають форму серпа із заокругленими кінцями (бруньковидну або бобовидну) форму, зустрічаються у всіх дводольних рослин, мохів, папоротей, голонасінних і багатьох однодольних рослин.

Характерною особливістю замикаючих клітин є будова їх клітинної стінки. Стінки клітин потовщені нерівномірно. У бобовидних товстіші внутрішні, а у циліндричних – тонші стінки на кінці клітини. Коли в замикаючих клітинах багато води, тонші стінки розтягуються і тягнуть товсті -продихи відкриваються.