2. Активний I пасивний транспорт iонiв по рослинi

Пасивний транспорт - це перемiщення речовин шляхом дифузiї по електричному i концентрацiйному градiєнту. Так пересуваються речовини, коли їх концентрацiя у оточуючому середовищi бiльша, нiж у клiтинi. Вважається наявнiсть таких механiзмiв пасивного транспорту речовин через мембрану:

1. проста дифузiя речовин через пори мембран за концентрацiйним градiєнтом;

2. проходження через пори мембрани з током розчинника;

3. дифузiя речовин завдяки їх розчинностi у лiпiднiй фазi мембран;

4. полегшена дифузiя, при якiй речовини проникають у виглядi комплекса з мембранними перенощиками - наприклад антибiотики грамiцидин(для К та Na) i валiномицин(тільки для К).

5. обмiнна дифузiя, коли iони середовища i протоплазми утворюють комплекси з перенощиками i обмiнюються на такого ж виду iони, в результатi чого концентрацiя їх в клiтинi не змiнюється.

Дифузнi процеси залежать вiд концентрацiї iонiв по обидвi сторони мембрани, здатностi iонiв дифундувати через бiлково-лiпiдний шар, зарядом iона, та електростатичними взаємодiями мiж заряженими групами на мембранах. Iони можуть рухатись пасивно i проти хiмiчного градiєнту, але коли iснує великий градiєнт електрохiмiчного потенцiалу у зворотньому напрямку.

Активний транспорт- це трансмембранне перемiщення проти електрохiмiчного градiєнта з затратою енергiї. Враховується трансмембранний потенціал (різниця потенціалів по обидва боки клітини) Прикладами активного транспорту є Н, К,Na,Ca- АТФ-ази. Рахується, що швидкiсть активного транспорту iонiв за допомогою перенощикiв лiмiтується п'ятьма факторами:

1. числом активних дiлянок перенощика, який має спорiдненiсть до даного iона;

2. ступенем насиченостi цих дiлянок iонами;

3. швидкiстю обертiв перенощика;

4. концентрацiєю iону в зовнiшньому середовищi;

5. присутнiстю в розчинi iнших iонiв.

В залежностi вiд стану iонiв, поглинених активним способом, розрiзняють два типа поглинання - у незмiненному видi - перемiщення шляхом екзоцитозу (везикулярна секрецiя) та ендоцитозу (за рахунок iнвагiнацiї мембран). За пiдрахунками Р.К.Саляєва в клiтинi може бути до 4500 iнвагiнацiй. Другий шлях поглинання у змiненому видi у комплексi з перенощиками.

Активний транспорт здійснюється в три етапи:

• Обмінна адсорбція;

• Проходження речовини крізь товщу протоплазми (власне енергозатратний, метаболічний процес);

• Десорбція у вакуолю.

3. Будова і функції каротиноїдів

Каротиноїди – природні органічні пігменти, що виробляються бактеріями, грибами, водоростями та рослинами. Зараз індефіковано близько 600 каротиноїдів, що діляться на два класи: ксантофіли та каротини. Вони мають переважно жовтий, помаранчевий або червоний колір, за свєю будовою це циклічні циклічні або ациклічні ізопреноїди.

Каротини: Найпоширеніші у природі два стереоізомери — α- та β-каротини, молекули яких містять по два шестиатомних циклічних радикали. Також виділяють γ- та δ-каротин, що містять у молекулі один циклічний радикал.

• В хлоропластах вищих рослин найчастіше зустрічаються β-каротин.  Наявний в жовтих, оранжевих та зелених листках фруктів та овочів. Наприклад в шпинаті, салаті, томатах і т. п.

Ксантофіли є водорозчинними пігментами, до них відносять лютеїн- поххідне від α-каротину, зеаксантин від β-каротину, є ще віолаксантин, неоксантин та інші. Лютеїн є в жовтці кур*ячих яєць.

• Як і хлорофіли нековалентно зв*язані з білками і ліпідами фотосинт-х мембран. Кількість і положення максимумів залежить від екстрагента.

• Спектр поглинання визначається системою спряжених подвійних зв*язків, при їх збільшенні максимуми зміщаються в довгохвильову ділянку. При зменшенні інтенсивність забарвлення падає і при їх відсутності щезає.

Функції каротиноїдів:

• Участь у поглинанні світла в якості додаткових пігментів (у синій частині спектру);

• Передача енергії збудженого стану на хлорофіли;

• Утворення і видалення синглетного кисню;

• Гасіння триплетного хлорофілу;

• Фотопротекторна функція – ксантофільний (віолаксантиновий ) цикл – регуляція світлового потоку.