46. Сoлестiйкiсть рослин

• практично незасоленi- менше 0,1% солей

• слабозасоленi -0,2-0,25%, втрати врожаю при такiй концентрацiї солей вже спостерiгаються, але грунти ще зберiгають родючiсть i особливо це стосується солестiйких культур;

• середньозасоленi- 0,25-2%;

• солончаки i солодi-2-3 %.

Велика кiлькiсть солей створює по перше високий осмотичний тиск грунтового розчину, а вiдповiдно i високу всисну силу, порiвнюючи з нормальними грутами. Для прикладу- нормальний грунт- 1-2 атмосфери, тодi як солончаки та солодi- 25-382 атмосфери, що створює на цих типах грунтiв так звану "фiзiологiчну сухiсть", тобто вода є в грунтi, але для рослин вона недоступна.

Негативний вплив засолення залежить не тiльки вiд кiлькiсного вмiсту солей, але i вiд якiсного складу засолення. Так при однаковiй кiлькостi солей в середовищi токсична їх дiя на рослини буде рiзна.

• В той же час не треба забувати про те, що в засолених грунтах є досить багато солей i це обумовлює зменшення їх токсичностi, згiдно явища антагонiзму iонiв.

• Сильна токсичнiсть соди обумовлена тим, що вона у розчинах частково розкладається i утворюється NaOH, особливо згубний для рослин.

• При змiнi РН, як в кислу, так i в лужну сторону, змiнюється поглинання елементiв в грунтi, що приводить до хворiб нестачi чи надлишку у рослин. При засоленнi замiсть амiдiв- глутамiну та аспарагiну- утворюються амiни- путресцин та кадаверин, якi по прямiй дiї на рослини є навiть бiльш токсичними, нiж дiя власне солей.

• По друге при їх розкладi утворюються амiак та перекис водню. Амiак веде до самоотруєння рослин, а перекис водню в комплексi з пероксидазою окислює природнi феноли рослин до вiльнорадикальних сполук, типу хiнонiв. Хiнони, утворюють комплекси з бiлками i переводять їх у неактивний стан.

• Крiм того, активуючи фермент IОК-оксидазу, хінони зменшують вмiст ауксинiв, що приводить до зменшення росту. Захиснi механiзми рослин. При засоленнi активується синтез органiчних кислот, якi зв'язують надлишковий амiак. Знижується синтез нормальних бiлкiв з одночасним синтезом шокових бiлкiв. Збiльшується синтез певних протекторних сполук типу холiну, глiцинбетаїну та пролiну.

47. Свiтлова стадiя фотосинтезу

В ході світлової стадії фотосинтезу утворюються високоенергетичні продукти: АТФ, що служить у клітці джерелом енергії, і НАДФН, що використовується як відновник. Як побічний продукт виділяється кисень. Загалом роль світлових реакцій фотосинтезу полягає в тому, що в світлову фазу синтезуються молекула АТФ і молекули-переносники протонів, тобто НАДФН_2.

Хлорофіл має два рівні збудження (з цим пов'язана наявність двох максимумів на спектрі його поглинання):

• перший пов'язаний з переходом на більш високий енергетичний рівень електрона системи зв'язаних подвійних зв'язків;

• другий - з порушенням неспарених електронів азоту і магнію порфіринового.

З першого синглетного та триплетного станів молекула може переходити в основний з виділенням енергії у вигляді світла ( флуоресценція і фосфоресценція відповідно) або тепла, з переносом енергії на іншу молекулу, або, оскільки електрон на високому енергетичному рівні слабо пов'язаний з ядром, з переносом електрона на іншу сполуку. Перша можливість реалізується в світлозбираючих комплексах, друга - в реакційних центрах, де переходить у збуджений стан під впливом кванта світла хлорофіл стає донором електрона і передає його на первинний акцептор.

Щоб запобігти поверненню електрона на позитивно заряджений хлорофіл, первинний акцептор передає його вторинному. Крім того, час життя отриманих сполук вище ніж у збудженої молекули хлорофілу. Відбувається стабілізація енергії і розділення зарядів. Для подальшої стабілізації вторинний донор електронів відновлює позитивно заряджений хлорофіл, первинним донором ж є у випадку Оксигену фотосинтезу вода. Одна молекула хлорофілу не може відповідати обом вимогам. Тому сформувалося дві фотосистеми і для повного проведення процесу необхідно два кванти світла і два типи хлорофілу.