55. Відкритість та прозорість банківської діяльності, їх кількісні методи оцінки та роль у забезпечені стабільності банку та банківської системи.

Євроінтеграційна спрямованість розвитку економіки України передбачає вжиття конкретних заходів щодо відповідної адаптації банківського сектору, зокрема системи нагляду. Сьогодні у світі система нагляду переходить від політики посилення жорстокості нагляду до політики підвищення прозорості та контролю за управлінням ризиками.

Потреба в якісній, своєчасній та достатній інформації завжди існувала та існує на будь-якому фінансовому ринку, як міжнародному, так і вітчизняному. Задля забезпечення відповідного функціонування таких ринків насамперед слід розробити або удосконалити закони, правила, процедури, створити систему нагляду, які гарантують інвесторам доступ до потрібної їм інформації, забезпечити дисциплінованість учасників ринку.

Пріоритетними завданнями для інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір є підвищення якості корпоративного управління в банках, забезпечення прозорості функціонування банківської системи, продовження роботи з адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу та рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій.

Для того, щоб визначити обсяг інформації, необхідний до розкриття, застосовують концепцію суттєвості. Згідно з цією концепцією, суттєвою є інформація, ненадання або спотворення якої може вплинути на економічні рішення, що приймаються користувачами інформації.

Суттєва інформація, що підлягає розкриттю, включає:

- результати фінансової та операційної діяльності;

- завдання компанії;

- власність на великі пакети акцій та розподіл прав голосу;

- список членів правління та головних відповідальних осіб, а також розмір їх винагороди;

- фактори ризику, що прогнозуються;

- питання, пов’язані з працівниками та зацікавленими особами;

- структура та політика управління.

Принципами корпоративного управління передбачено проведення щорічних незалежних аудиторських перевірок, щоб забезпечити об’єктивну оцінку того, як підготовлено та подано фінансову звітність. Також значна увага приділена каналам розповсюдження інформації, які є не менш важливими, ніж власне зміст інформації. Канали оприлюднення фінансових звітів мають бути такими, щоб забезпечувати рівноправний, своєчасний та непов’язаний з занадто великими витратами користувачів доступ до необхідної інформації.

Для досягнення прозорості банки повинні надавати інформацію про кредити – розшифровувати кредитний портфель з урахуванням строків погашення кредитів за видами кредитів, секторами економіки, регіонами, обсяги прострочених та проблемних кредитів. Також необхідно висвітлювати організацію управління кредитним ризиком: резерви під знецінені кредити; політику щодо використання забезпечення та гарантій; використання методів оцінки кредитів; інструменти портфельних ризиків.

Сьогодні в банківській системі України спостерігається недостатній рівень розкриття інформації, потрібної користувачам.

Наразі існує лише декілька факторів, які стимулюють українські банки оприлюднювати більший обсяг інформації про свою діяльність, як фінансового, так і не фінансового характеру:

- по-перше, це активна експансія на ринок банківських послуг і поява нових власних продуктів. Без розуміння сутності, ризиків і переваг нового банківського продукту клієнт банку не стане його використовувати.

- по-друге, вихід банків на ринок облігаційних позик, здійснення первинної емісії або продаж акцій на фондовому ринку, що більшою мірою впливає на розкриття інформації.

Українські банки використовують декілька джерел поширення інформації:

- річні звіти банків, що публікуються у засобах масової інформації;

- офіційні сайти банків;

- інформацію, що надається регулюючим органам – Національному банку України, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку та така, що знаходиться у відкритому доступі;

- інформаційні стенди в банках тощо.

Для підвищення рівня розкриття банками інформації не фінансового характеру Національним банком проводиться нормотворча робота з розширення переліку та посилення вимог до змісту публічної інформації. У публічній річній звітності банкам рекомендується оприлюднювати дані про власний фінансовий стан, власну концепцію (стратегію) розвитку, про власників, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо.

Кількісні показники діяльності банку, що надаються до НБУ, входять до складу фінансової звітності. Серед них:

- баланс (квартальний чи річний);

- звіт про фінансові результати, в якому оприлюднюються дані про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку;

- звіт про рух грошових коштів, який дає можливість оцінювати спроможність банку генерувати грошові кошти, а також його потребу в них. Від підтримання банком достатнього рівня грошових коштів (як і від його спроможності отримувати прибуток) залежить перспектива його розвитку;

- звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком коштів і напрями використання їх у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова);

- звіт про власний капітал, який відображає зміни та рух капіталу.

Банки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не лише суми, а й методи їх розрахунків та оцінки, а також інформацію про склад активів і пасиві, доходів і витрат, позабалансових зобов’язань, операцій з довірчого управління та основні принципи і методи облікової політики банку.

Державне регулювання покликане збільшити обсяги інформації, що надається банками. Національним банком України було зроблено багато кроків для покращення ситуації у сфері розкриття інформації банками та підвищення прозорості банківської системи: були суттєво доопрацьовані вимоги до інформації, яка має міститись у фінансовій звітності банків згідно з рекомендаціями Міжнародного стандарту фінансової звітності