42. Банківський нагляд, його завдання та принципи організації.

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД (banking supervision) – система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій національного банку україни, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких національний банк україни здійснює наглядову діяльність, законодавства україни і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Національний банк України здійснює Б.н. на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Банківський нагляд на консолідованій основі – це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком порядку. Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, також підлягають нагляду з боку Національного банку в межах нагляду на консолідованій основі.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Завданнями банківського регулювання та нагляду є: захист інтересів клієнтів і вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства; створення конкурентного середовища в банківському секторі; забезпечення прозорості банківського сектору; підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності; підтримка необхідного рівня стандартів і професіоналізму в банківському секторі.

Основними принципами організації сучасного Б.н. є: 1) багаторівневість системи нагляду за банками; 2) постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів; 3) вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду; 4) постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду; 5) посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни; 6) використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів і кращої практики банківського нагляду.

Нагляд за діяльністю банківських установ визначається на підставі аналізу: видів і структури активних операцій (напрямки розміщення коштів банку); видів і структури пасивних операцій (джерел коштів банку); підходів до управління капіталом і капіталізацією банку; ліквідності банку та ліквідності балансу банку; збалансованості витрат і доходів, а також рівня прибутковості банку; рівня адміністративно-господарського, фінансового та стратегічного управління (менеджменту); рівня ризик-менеджменту в банку; системи внутрішнього контролю та аудиту; характеру взаємозв’язків банку з клієнтами та кредиторами тощо.

43. Фінансовий моніторинг. Міжнародні стандарти банківської діяльності.

Основою законодавчої бази у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму є: Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризм"; Закон України "Про банки і банківську діяльність"; Кримінальний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Національний банк України є суб’єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків, платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами.

З метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 затверджене Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу (із змінами та доповненнями) установлюються загальні вимоги Національного банку України, зокрема, щодо порядку: виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму; ідентифікації, вивчення та класифікації клієнтів з урахуванням установлених банком критеріїв ризиків; надання банками Державній службі фінансового моніторингу України інформації відповідно до вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; забезпечення управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень, запитів) Державної служби фінансового моніторингу України; погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку.

В 1988 році було заключено Базельську угоду. Вона передбачає, що всі міжнародні банки будуть діяти в одному режимі (це стосується їх власного капіталу). Угода дає визначення власного капіталу, який повинен формуватися наполовину з капіталу і резервів, відображених у фінансових звітах, можливого сальдо прихованих резервів, деяких резервів на покриття боргів і змішаних фінансово-боргових інструментів. Угода визначає ризикові активи (всі банківські активи, у тому числі позабалансові зобов'язання, при цьому кожен тип активів зважений відповідно до рівня ризику), а також формулює мінімальний коефіцієнт ризикових активів для кредитних установ: власні кошти кожної установи повинні складати (з 1991 р. ) щонайменше 8% від активів, зважених згідно з рівнем ризику, причому розраховувати ці коефіцієнти по кожному банку було доручено національним центральним банкам. Угода вказує, що центральні банки, дотримуючись встановлених мінімуми, будуть використовувати певні в ньому правила в міжнародній та національній практиці та імплементувати їх у національну систему права.Базельська угода знаменує собою основний етап у міжнародній фінансовій і банківській системах: вперше стали застосовуватися ідентичні правила мінімальної платоспроможності до всіх великим міжнародним банкам.В даний час Наглядовий комітет займається також іншими проблемами банківської практики: методами формування резервів для покриття боргів, правилами бухгалтерського обліку ризиків за свопами, контролем ліквідності і т.д.

Таким чином, центральні банки за сприяння міжнародних організацій впроваджують у національну практику міжнародні правила, сформовані на основі узгоджених координаційних дій центральних банків на міжнародному рівні.