34.Взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями та їх вплив на національну банківську систему.

Світовий банк (The World Bank), багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг. В Групу Світового банку входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Міжнародна фінансова корпорація (МФК).Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій (БАГІ). Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС). Прикладом може бути надання кредитів Україні з 1998 до 2000 р. з метою проведення структурної перебудови фінансового сектору на загальну суму в 300 млн дол. США. Позику було надано на 20 років з використанням п'ятирічного пільгового періоду під піврічну ставку процента, що становить ЛІБОР + 0,75%. Отримання кредиту було обумовлено виконанням певних зобов'язань Україною, найважливішими з яких були: покращання законодавчого регулювання банківської діяльності, підвищення рівня надійності інформації, що надходить віл комерційних банків, удосконалення системи банківського нагляду та ліцензування, страхування депозитів.

Важливу роль відіграє співпраця України з МВФ. Ця міжнародна фінансова організація створена 1944 p., метою заснування якої є підтримка розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, створення багаторівневої системи платежів та усунення валютних обмежень, а також надання кредитних ресурсів своїм членам у разі виникнення валютних ускладнень. З метою забезпечення країн – членів МВФ додатковою ліквідністю фонд випускає спеціальні права запозичення (СПЗ). Вони здійснюються у вигляді записів на рахунках МВФ пропорційно до квот країн-учасниць.

Надання кредитів Україні міжнародними фінансовими організаціями передбачає виконання значної кількості умов. Наприклад, МВФ вимагає проведення адміністративної реформи, укрупнення комерційних банків, стримування інфляційних процесів за допомогою підвищення процентних ставок, забезпечення дохідної частини державного бюджету, зниження (для певних груп товарів) експортних ставок, прискорення приватизаційних процесів, проведення активної монетарної політики центральним банком та ін. Світовий банк наполягає на покращенні законодавчого регулювання банківської діяльності, підвищенні рівня надійності інформації, що надходить від комерційних банків, удосконалення системи банківського нагляду та ліцензування, забезпечення страхування депозитів та ін.

35.Концентрація капіталу в банківській сфері.

Концентрація капіталу – поступове збільшення розмірів капіталу внаслідок відтворення його в процесі капіталізації частини прибутку.

Концентрація та централізація банківського капіталу відбувається із початку виникнення банків та особливо посилюється із появою акціонерних банків, які самі по собі є формою централізації капіталу. Такі банки із початку їх організації можуть створюватися з капіталом великих розмірів. Крім того, капітали акціонерних банків у подальшому можуть бути збільшені шляхом додаткового випуску акцій. Ці можливості конкурентоспроможності широко використовуються крупними банками у боротьбі за витіснення більш слабих конкурентів.Можливості банків нарощування ринкової капіталізації пов’язані із структурними змінами у банківському секторі, перш за все, у злиттях та поглинаннях (приєднання). Останнім часом ці процеси активно протікають в усьому світі.Внаслідок зливань самостійних банків та поглинань одним банком своїх конкурентів на основі об’єднання власності банків створюються банківські монополії, які мають назву банків-трестів. Банки, що входять до його складу втрачають юридичну та комерційну самостійність. Трест базується на пайовій формі власності.Більш високою формою монополістичного об’єднання є створення банківського концерну, коли головне акціонерне товариство стає власником контрольного пакета акцій юридично самостійних банків, які створюють систему дочірніх банків, а через них – банків-онуків.

Нині в світі, особливо в США поширена така форма як холдинг-компанія. Сама холдинг-компанія не є банком. Джерело її коштів –емісія акцій. Свій капітал компанія використовує для отримання контрольних пакетів акцій інших компаній для встановлення контролю над ними. До складу холдингу, крім банків, можуть входити також страхові, факторингові, інвестиційні та інші компанії. Залежно від кількості банковських установ, що входять до складу холдингу, холдингові компанії можуть бути одно- та мультибанківськими. Коли до складу холдингу входить один банк та декілька небанківських установ, йдеться про однобанківський холдинг. До складу мультибанківського холдингу входять два та більше банків. В США майже всі банки знаходяться під контролем холдингових компаній (у 1990 р. – 94% сумарних активів галузі).Банківські трести, концерни, холдинги часто вступають між собою в угоди, на базі яких ї являються об єднання типу банківських картелів та синдикатів.

Транснаціональні банки – міжнародні банківські монополії, що досягли такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який завдяки зрощуванню з промисловими монополіями дозволяє їм приймати реальну участь в економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів та кредитно-фінансових послуг. Це – великі кредитно-фінансові комплекси універсального типу, що мають широку мережу закордонних підприємств (філій, відділень, представництв та інш.). ТНБ склалися на базі міжнародної концентрації та централізації капіталу та зрощування банківського та промислового капіталу.

За останні роки відбулося значне укрупнення банків. Нині всі 10 найпотужніших банків 1970 р. не увійшли би навіть у першу сотню банків.