18. Органи управління банком. Функціональні та територіальні структурні підрозділи банку. Організаційна структура банку різних форм власності та механізм управління ним.

Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового -дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії.

Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій та відділень і територіальні органи управління ними (дирекції). В Україні до банків, які в центральному апараті мають відповідні функціональні департаменти, широку мережу відділень і територіальні дирекції, належать Промінвестбанк, банк "Аваль", Ощадбанк, Укрсоцбанк та деякі інші.

Вищим органом управління приватного та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку є наглядова рада , діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». До складу наглядової ради входять сім членів, призначених на посаду постановою Верховної Ради України, та сім членів, призначених на посаду Указом Президента. Строк повноважень членів наглядової ради — п’ять років. До складу наглядової ради можуть входити громадяни України, у тому числі народні депутати та представники органів законодавчої влади.

19.Корпоративне управління в банках.. Розвиток корпоративного управління в банківській системі України.

Недослідженість та невивченість особливостей корпоративного управління у фінансовому секторі, у якому домінують комерційні банки, а також розвиток небанківських фінансових посередників, на жаль, перебуває на початковій стадії, призводить до їх неефективного управління та відсутності привабливості для потенційних інвесторів у наслідок чого страждає, перш за все, економіка України. В зв’язку з цим, на наш погляд, визначення особливостей корпоративного управління у банківському секторі допоможе створенню правового поля для вирішення проблем корпоративного управління у цій галузі, які присутні на сьогоднішній день.

Так, за визначенням Базельського комітету по банківському нагляду корпоративне управління у банківських організаціях – це керівництво їх діяльністю, яке здійснюється радами директорів та менеджерами вищої ланки з використанням методів за допомогою яких банки: встановлюють цілі свого бізнесу, до якого відноситься: створення економічної вартості для власників; управління поточною діяльністю кампанії; врахування інтересів заінтересованих сторін; забезпечення відповідної корпоративної діяльності та корпоративної поведінки банків вимогам надійної банківської практики, діючому законодавству та нормативній базі; захист інтересів вкладників. Утворюючи ефективну систему корпоративного управління, банки зустрічаються з необхідністю вирішення багатьох питань у доповнення до тих, з якими мають справу акціонерні товариства (АТ), діючі у реальному секторі економіки.

По-перше, фундаментальний взаємозв’язок принципала та агента (відношення між власниками та менеджерами) у фінансовому бізнесі набагато складніший, ніж у промисловості або торгівлі. Це пояснюється серйозністю інформаційних асиметрій (нерівномірністю розподілу інформації між різними учасниками ринкових відносин) унаслідок жорсткого регулювання з боку наглядових органів, більшої питомої ваги державного капіталу у банківських системах багатьох країн, банківською таємницею.

По-друге, для виконання функцій фінансового посередника фінансовим банкам та небанківським фінансовим установам достатньо відносно низької, у порівнянні з не фінансовими кампаніями, частки власних коштів у пасивах. Однак, вказане зумовлює рискованість пасивів фінансових установ, що в свою чергу, встановлює критичну залежність банків від довіри більшості вкладників.

Така своєрідність породжує ряд проблем. Ключовими проблемами корпоративного управління є проблеми реалізації права власності, зміни структури власності та впливу власників на діяльність підприємства.

Сучасна українська модель корпоративного управління, що склалася під впливом національних, історичних, політичних, економічних і культурних традицій, характеризується рядом особливостей із наявністю компонентів усіх традиційних моделей, а саме: відносною розпиленістю власності (але відсутністю ліквідного фондового ринку, низьким рівнем розкриття інформації й слабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенденцією до концентрації власності й контролю (але при відсутності відповідального ефективного власника, уваги до дрібних акціонерів, адекватного фінансування та ефективного моніторингу); елементами перехресних володінь і формуванням складних корпоративних структур різного типу (але при відсутності тяжіння до будь-якого типу). Так а розмитість і недієздатність механізмів діючої моделі функціонування акціонерних товариств є наслідком суперечностей чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини й створює «кризу довіри» вітчизняних та іноземних інвесторів, а також не сприяє залученню міжнародних фінансових ресурсів на вітчизняні фондові ринки.

В останні роки в банківському секторі України сформувалися дві тенденції, що мають значний вплив на корпоративне управління. Перша - тенденція до продажу вітчизняних банків іноземним інвесторам. Друга - вихід банків в нові сфери бізнесу, зокрема на ринок роздрібних фінансових послуг. Це змушує банківські установи приділяти значну увагу покращенню корпоративного управління.