8.Моделі банківських систем, їх переваги та недоліки. Роль банківської системи в економічному розвитку країни.

Залежно від місця центрального банку у банківській системі та функцій комерційних банків, які утворюють її другий рівень, у світовій банківській практиці прийнято виділяти три основні моделі банківських систем: німецьку, англосаксонську і Федеральну резервну сиcтему Сполучених ШтатівАмерики.

Федеральну резервну систему (ФРС) США заснував у 1913 р. Конгресі виконує вона функції центрального банку. Особливою рисою, яка відрізняє ФРС від усіх інших центральних банків, є те, що банки-члени Федеральної резервної системи (ФРС) зобов'язані купувати цінні папери ФРС. Отже, ФРС перебуває у власності усіх банків системи. З іншого боку, ФРС проголошена незалежним підрозділом уряду, а банки ФРС офіційно називаються "урядовими посередниками".

Банківська система Франції – одна із найстарших у світі. А банківська система Англії побудована на використанні французького досвіду у банківській діяльності, тому мають місце розмови про англосаксонську модель побудови банківської системи. Центральний банк Франції створив у 1800 р. Наполеон Бонапарт. На чолі цього центрального банку стоїть керівник, якого обирає Національна кредитна рада Франції на п'ять років. Грошову політику держави визначає Національна кредитна рада, яку очолює міністр фінансів. Доходи і витрати Державного бюджету у Франції обслуговує казначейство, а центральний банк лише реєструє їх та гарантує надходження й витрати Казначейства.

Банківська система Німеччини є дворівневою на чолі з Німецьким федеральним банком – Дойче Бундесбанком, який виконує функції центрального банку країни. Другий рівень банківської системи представлений універсальними (приватні комерційні банки, кооперативні кредитні установи, громадсько-правові кредитні установи) та спеціалізованими (приватні банки, громадсько-правові установи) банками. Система банківського нагляду у Німеччині представлена Бундесбанком спільно з Федеральною службою кредитного контролю. Загалом банківська діяльність у Німеччині носить здебільшого універсальний характер.

Економічний розвиток країни в умовах трансформації фінансово-економічних відносин потребує налагодженої системи інституційного забезпечення. В умовах, коли певна частина суб’єктів фінансово-економічних відносин володіє фінансовими ресурсами, а інша має в них потребу, постає питання про активізацію діяльності посередницьких структур, діяльність яких відбувається у середовищі економічної нестійкості та зростаючої конкуренції.

Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у механізмі організації та регулювання господарського життя суспільства. За роки економічної незалежності в Україні побудована власна банківська система, проте тенденції розвитку світових ринків висувають нові вимоги до функціонування банківських структур, підвищення якості наданих ними послуг, забезпечення стійкості та ліквідності.

9.Механізм державної участі в банківській системі

На сучасному етапі можна виокремити дві основні цілі державної участі у національній банківській системі. В одному випадку держава бере участь для вирішення власних проблем, в іншому – державна участь є вимушеною та фінансово обтяжливою. У другому випадку державні інвестиції використовуються для санації банківського сектора, який втратив внаслідок різних обставин здатність до самооздоровлення. В обох випадках участь держави у банківському комплексі пов’язана з посиленням її впливу на стратегічне планування розвитку національної банківської системи і оперативне управління її інвестиційною діяльністю.

Цілі участі держави у банках прямо визначають її значення. Прагнення державних органів влади підпорядкувати інтереси національної банківської системи вирішенню власних завдань, як правило, негативно впливають на банківську систему. Це пояснюється тим, що вирішення зовнішніх для національної банківської системи завдань призводить до зміщення пріоритетів в її діяльності: критерій фінансової ефективності діяльності банків перестає бути домінуючим, замінюється критерієм максимізації загальноекономічної ефективності або, що гірше, виконанням директивних вказівок органів влади.

Позитивний вплив державної участі на національну банківську систему спостерігається у тих випадках, коли він спрямований на саму систему, тобто національна банківська система є ціллю, а не засобом для досягнення цієї мети. Такі випадки зазвичай виникають, якщо національна банківська система досягає стану, в якому обсяг накопичених невирішених проблем стримує економічний розвиток держави, або набуває розміру, що загрожує економічній і політичній безпеці держави.

Держава, беручи участь в управлінні національною банківською системою, забезпечує відкритість банківського ринку і доступ до активної економічної діяльності для всіх верств населення і жителів різних районів країни, що також підтверджує доцільність державного регулювання.